Пам'ятники Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміст

1 Історія спорудження пам'ятників у Києві
2 Список сучасних пам'ятників
3 Пам'ятники Києва
4 Колишні
5 Див. також
6 Виноски
7 Джерела та посилання

Дана стаття призначена для ознайомлення зі списком пам'ятників, меморіалів та скульптурних групами в столиці України міста Києва й короткими відомостями про історію спорудження пам'яток монументального мистецтва в місті.

У Києві велика кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників, монументів, сульптурних груп, пам'ятних знаків, погрудь (бюстів) і фігур. Будучи впродовж історії завжди містом мультикультурним, в Києві в різний час «вшановували у камені» діячів багатьох країн і народів.

Як і в інших містах України, переважна більшість пам'ятників і монументів у Києві зосереджена в центральній (історичній) частині, хоча деяке їх число, в тому числі і з огляду на величину міста, сформування власних осередків адміністративних одиниць міста (районів), територіальне розміщення об'єктів культури, місць історичних подій, проживання і/або роботи видатних діячів, включення до складу міста прилеглих населених пунктів тощо, розташовані по всій території міста і на околицях.

[ред.] Історія спорудження пам'ятників у Києві

[ред.] Пам'ятники Києва до 1917 року

Найстарішим пам'ятником Києва традиційно вважається Пам'ятник Магдебурзькому праву (1802—08). Від нього і починається шерег встановлення монументів і спогруд в Києві у добу Російської імперії, яких до Жовтневого перевороту 1917 року нараховувалось ніяк не менше 2 десятків. Чільне місце серед них посідали пам'ятники російським царям та державним діячам імперії.

[ред.] Історія пам'ятників Києва у ХХ столітті

З приходом до влади більшовиків велике число пам'ятників було зруйновано і знесено, а на постаменти (місця) деяких, як у випадку з пам'ятником Щорсу, поставлено скульптури інших, вже ідеологічно «витриманих» у дусі нової влади, діячів. Водночас здобутком політики україназації 1930-х стало вшанування українських діячів культури (Пам'ятник Тарасу Шевченку), втім доба репресивних заходів («Розстріляне відродження», Голодомор, колективізація), що змінила короткотерміновий період розвитку, нагло перервала цей процес.

Після Другої світової війни визначним напрямком у зведенні пам'ятників у Києві, як і по всьому СРСР, стала монументалізація подвигу радянського народу у перемозі в Великій вітчизняній війні, встановлення пам'ятників окремим подіям та особам війни. Водночас споруджуються ідеологічно спрямовані пам'ятники діячам Громадянської війни в Росії 1917—1921 рр., окремим партійним і державним діячам Радянського Союзу. В часи т.зв. «Хрущовської відлиги» (1950—60-і рр.) було започатковано процес вшанування у пам'ятниках діячів української культури (пам'ятник І.Франку, 1956 рік).

Зі здобуттям незалежності України в 1991 році активізується політичне і національно-культурне відродження українського народу, яке розпочалося з демократизацією суспільного життя всередині 1980-х років. Звернення да національного коріння, розвиток національної за змістом і формою культури визначили наперед вшанування багатьох діячів української історії та культури, що отримували негативне забарвлення у трактуваннях радянського періоду, були незаслужено забуті або їм не приділялось достатньо уваги. Це відбувається паралельно з широким перейменуванням топонімів (переважно поверненням до старих назв вулиць, районів, населених пунктів тощо) і є частиною великого процесу інформаційного висвітлення, подеколи «відкриття» цілих пластів національної історії, в т.ч. і з усуненням викривлень інформації та статданих радянської (а часто і царської) історіографії, ідеології та пропаганди. На тлі цих подій не тільки з'являються монументи діячам української історії та культури, а все частіше лунать заклики до знесення пам'ятників «минулої доби».

Пам'ятник В.І.Леніну на Майдані Незалежності у Києві. Знесений у 1991 р.за рішенням Київської міськради.

Так, одним з перших знесено великий монумент (зі скульптурними групами селян і робітників) В.І. Леніну в самому центрі міста (на місці сучасного Монумента Незалежності) біля готелю «Москва» (зараз «Україна»). Однак, толерантість у підходах до історичного процесу серед науковців і фахівців, складність формування нацеліт, брак національних ідеології та виховання, подеколи брак коштів і події сучасності, породили безліч дискусій і думок щодо доцільності подальшого знесення пам'ятників діячам радянської (рідше — навіть ширше, російської) істторії та культури в Києві. Ці дискусії не припиняються і в наш час (кінець 2000-х років).

[ред.] Пам'ятники Києва у ХХІ столітті

Тенденціями останнього десятиріччя (2000-і) у спорудженні пам'ятників у Києві, як і в Україні в цілому, стало вшанування в камені подій і діячів української та світової історії, значення і роль яких висвітлювалися викривлено або не висвітлювалися взагалі за СРСР (меморіал, пам'ятний знак Голодомору, меморіал Голокосту, пам'ятники гетьману Сагайдачному, Лесю Курбасу, триває підготовка до встановлення пам'ятника Івану Мазепі тощо), спорудження монументів діячам Української Церкви (як і в інших містах країни, особливо на заході), відкриття пам'ятників діячам, що мають відношення до Києва, але творили у контексті інших національних культур (пам'ятники Шолом-Алейхему, М.Булгакову тощо). Ще одним напрямком у зведенні пам'ятників у столиці України є висвітлення у монументальній скульптурі подій та осіб відносно недавньої історії (пам'ятник В.Чорноволу), що нерідко викликає різні почуття і реакцію в суспільстві (монумент Г. Гонгадзе). Популярним є в теперішній час і зображення в пам'ятниках діячів радянської та української культури (театр, кіно, музика) і спорту (пам'ятники В.Лобановському, А.Солов'яненку, М.Яковченку, Л.Бикову тощо), а також втілення у скульптурі деяких персонажів (пам'ятники Проні Прокоповні і Голохвастову, Поніковському, «їжаку в тумані» тощо) і навіть побутових реалій, часто спонсороване окремими громадянами (з отриманням відповідних дозволів), що однак не є настільки розповсюдженим, як на сході України (Бердянськ, Маріуполь) та в деяких інших пострадянських країнах. Глобалізація і включеність України до світового історичного контексту зумовили встановлення пам'ятників «за обміном» (в Києві встановлюється скульптура діяча іншої культури, а відповідно в місті, зазвичай, столиці іншої країни — українського) або цілком спонсоровані іншими державами (пам'ятники Махтумкулі, Г.Алієву тощо), встановлення пам'ятників на честь побратимства Києва з іншими містами (стела Сантьяго де Чилі на проспекті на Героїв Сталінграда), а також пам'ятники на честь подій недавньої світової історії (жертвам терористичного акту 11 вересня 2001 року).

[ред.] Список сучасних пам'ятників

Пам'ятники подаються за тематичними групами (пам'ятники державним, політичним і військовим діячам України, на честь ІІ Світвоої війни; на честь подій історії України ХХ століття тощо), в окрему групу віднесено скульптури, в тому числі паркові. Всередині окремих переліків пам'ятники групуються за абетковим принципом. Для візуального ознайомлення з пам'ятниками, а також отримання відомостей про них, слід звернутися до окремих статей про пам'ятники, або переглянути статті, присвячені міські скульптурі за окремими міськими районами:

[ред.] Пам'ятники Києва

[ред.] державним, політичним, релігійним і військовим діячам України

Володимиру Великому;
Миколі Святоші;
Ользі княгині (на території МАУП);
Сагайдачному Петру;
Святославу князю (перед комплексом МАУП);
Хмельницькому Богдану (на території МАУП);
Чорноволу В'ячеславу.

[ред.] діячам культури та науки України

Бикову Леоніду (Військовим Льотчикам Великої Вітчизняної війни);
Біляшівському Миколі;
Вернадському Володимиру;
Гоголю Миколі (на Русанівській набережній);
Городецькому Владиславу;
Іщенку Івану;
Кирпичову Віктору (на території Київського Політехнічного інституту);
Козловському Івану;
Корольову Сергію (на території Київського Політехнічного інституту);
Корольову Сергію (на території ВО „Меридіан ім. С. П. Корольова“, бульвар І. Лепсе, 8);
Кравчуку Михайлу' (на території Київського Політехнічного інституту);
Лебедєву Сергію (на території Київського Політехнічного інституту);
Липинському В'ячеславові;
Лобановському Валерію;
Могилі Петру (на території Києво-Печерської лаври);
Могилі Петру (на території МАУП);
Нестерову Петру;
Нестору-літописцю;
Образцову Василю;
Патону Євгену (на території Київського Політехнічного інституту);
Платонову Сергію;
Рильському Максиму;
Рильського Максима, погруддя;
Сікорському Ігорю (на території Київського Політехнічного інституту);
Сікорського Івана, погруддя (на території МАУП);
Сковороді Григорію (на Контрактовій площі);
Сковороді Григорію (на території МАУП);
Солов'яненку Анатолію;
Стражеску Миколі (перед будівлею Інституту кардіології АМН України на вулиці Народного ополчення, 5);
Стусу Василю, пам'ятний знак;
Телізі Олені (|на території Київського Політехнічного інституту);
Тимошенку Степану (на території Київського Політехнічного інституту);
Українці Лесі на площі Лесі Українки;
Українці Лесі, паркова скульптура в Міському саді;
Українці Лесі (на території МАУП);
Франкові Івану, поруч з будівлею Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка;
Франкові Івану (на території МАУП);
Шевченкові Тарасу, посередині Андріївського узвозу роботи Івана Кавалерідзе;
Шевченкові Тарасу, пам'ятний знак біля Хати на Пріорці;
Шевченкові Тарасу (на території МАУП);
Шевченку Тарасу, погруддя на території гімназії № 109, по вулиці Панаса Мирного, 24;
Шолом-Алейхему;
Яковченку Миколі;
Яновському Теофілу (на території київського Інституту фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Яновського по вулиці Миколи Амосова, 7).

[ред.] на честь подій історії Києва та України

Андрію Первозванному Святому апостолу біля Аскольдової могили;
Арка Дружби народів, скульптурна композиція на честь Переяславської ради (1654) і дружніх стосунків українського та російського народів;
«Вічний Київ», скульптурна композиція;
Героям Крут, меморіал на Аскольдовій могилі;
Знищеному поселенню на Трухановому острові, пам'ятний знак;
Зруйнованому Успенському собору, пам'ятний знак;
Кирилу і Мефодію, на території Києво-Печерської лаври;
«Князь Володимир обирає віру», скульптурна група;
Магдебурзькому праву («Колона Магдебурзького права»);
Незалежності, монумент;
Передмостовій слобідці', пам'ятний знак на острові Венеціанському у Гідропарку;
Шулявській республіці (біля головного корпусу Київського політехнічного інституту);
на честь 1500-ліття Києва, пам'ятний знак (біля б. № 15 по вул. Матеюка);
на честь заснування міста Києва, пам'ятний знак у Наводницькому парку (кол. ім. Примакова) на набережній Дніпра;
на честь легендарних засновників міста, скульптурна композиція-фонтан на Майдані Незалежності;
на честь першого київського трамваю, пам'ятний знак на Поштовій площі;
на честь хрещення киян (988 р.), пам'ятний хрест біля входу до Іллінської церкви на вулиці Почайнинській;
на честь 2000-ліття від Різдва Христового, пам'ятний знак.

[ред.] на вшанування жертв Голодомору і репресій 1930-х рр.

Фактично в кожному міському районі на спомин про страшний Голодомор 1932—33 років встановлено пам'ятні знаки, переважно хрести, а у деяких, як у Святошинському відразу декілька — у пам'ять про жертви окремих сіл, що на той час не входили до складу Києва^[1].

Жертвам Голодомору, пам'ятний хрест на території церкви Миколи Набережного на вулиці Почайнинській на Подолі;
Жертвам Голодомору 1932—33 років, пам'ятний хрест на території Солом'янського кладовища;
Жертвам Голодомору 1932—33 років мешканцям села Біличі, пам'ятний хрест;
Жертвам Голодомору 1932—33 років мешканцям села Братська Борщагівка, пам'ятний хрест;
Жертвам Голодомору 1932—33 років мешканцям села Михайлівська Борщагівка, пам'ятний хрест;
Жертвам Голодомору (на території МАУП), пам'ятний знак;
Жертвам Голодомору 1932-33 рр. у Дарниці, пам'ятний хрест;
Жертвам радянських репресій (при вході до історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»);
Жертвам радянських репресій', меморіал на території історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»;
Жертвам репресій НКВС 1930-1950-х рр., пам'ятний хрест біля Жовтневого палацу, по вулиці Інститутській, 1;
Пам'яті жертв голодоморів в Україні, меморіал.

[ред.] на честь трагедії та подвигу у Великій Вітчизняній війні

Батьківщина-мати;
Боровиченко Марії, погруддя;
«Вам, отдавшим пламень жизни ради жизни на земле», меморіальний комплекс (ДВРЗ);
Військовим Льотчикам Великої Вітчизняної війни (Бикову Леоніду);
Воїнам визволителям міста Києва, меморіал на вулиці Командарма Уборевича неподалік рогу з проспектом Палладіна;
Воїнам-автомобілістам Радянської Армії, що загинули в бою (1943 рік), на вулиці Симиренка;
Героям Труханівцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни' (на Трухановому острові);
Групі вояків радянської армії, що полягли на території ДВРЗ;
Групі вояків радянської армії, що полягли на території Рембази;
Жертвам «Бабиного яру»;
Жертвам Дарницького концтабору, у сквері на розі Харківського шосе і вулиці Сімферопольської;
Загиблим верстатобудівникам на вул. Червонозаводській;
Загиблим в роки Радянсько-німецької війни біля Музею ВВв;
Закатованим у Дарницькому концтаборі (у Дарницькому лісі);
Захисникам вітчизни до 60-річчя Перемоги', стела в Деснянському парку;
Карбишеву Дмитру, на території ЗОШ № 2 (вул. Копилівська, 36);
Кудряшову В. І., погруддя (на вулиці Фурманова, 1/5);
Курган «Безсмертя» (у парку «Перемога»);
Мати, що проводжає сина на фронт, скульптурна група в парку «Перемога»;
Морякам Дніпровської військової флотилії;
Полеглим воякам-уродженцям Чапаєвки;
Полеглим воякам-уродженцям Пирогова;
Працівникам ВАТ «Київхімволокно», загиблим у роки війни;
Радянським воїнам, викладачам і студентам (Української сільськогосподарської академії), меморіал;
Радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами, на Привокзальній площі в Новій Дарниці;
Радянських і польських воїнів, меморіал (на території Дарницького цвинтаря);
Слави, обеліск і меморіал в Алеї Слави на площі Слави;
Співробітникам Олександрівської лікарні, полеглим у війні на території Олександрівської клінічної лікарні;
Співробітникам Інституту фтизіатрії та пульмонології, полеглим у роки війни (на території київського Інституту фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Яновського по вулиці Миколи Амосова, 7);
Студентам і викладачам Політехнічного інституту, загиблим у ВВв;
на місці боїв між радянськими і німецькими військами у Голосієво, пам'ятний камінь;
на місці Дарницького концтабору, пам'ятний знак (біля прохідної військової частини по вулиці Бориспільській);

[ред.] на честь діячів і подій радянської історії

Від 1990-х років пам'ятники найбільш одіозним діячам радянської історії, зокрема особам, що чинили репресії в Україні, постійно піддавалися вандалізму, висувалися вимоги щодо їх знесення, Наприкінці 2000-х років низка з них була вилучена з держреєстру пам'ятників, і деякі були вже демонтовані, решта ж перебуває в черзі на знесення^[2].

Арсенальцям;
Боженка Василя, погруддя;
Ватутіну Миколі;
Героям Великої Жовтневої соціалістичної революції (на краю Маріїнського парку з боку будівлі Верховної Ради України);
Екіпажу бронепоїзда «Таращанець»;
Іванову Андрію;
Крупській Надії;
Лепсе Івану;
Мануїльському Дмитру;
Островському Миколі (у парку імені Островського на Повітрофлотському проспекті);
Островському Миколі', пам'ятний знак перед фасадом Електромеханічного технікуму залізничного транспорту на Повітрофлотському проспекті, 35;
Примакову Віталію;
Учасникам Січневого збройного повстання 1918 року, пам'ятний знак;
Чекістам;

[ред.] на честь подій історії України та світу 2-ї половині ХХ століття

Воїнам-«афганцям» поблизу Києво-Печерської Лаври;
Воїнам-інтернаціоналістам з Подолу, які загинули в Афганістані, пам'ятний знак;
Жертвам Куренівської трагедії, пам'ятний знак біля стін трамвайного депо на вулиці Фрунзе;
Жертвам терактів 11 вересня 2001 року, пам'ятний знак;
Жертв Чорнобильської катастрофи, меморіал біля музею Чорнобиля на провулку Хоривому;
Жертв Чорнобильської катастрофи, міський меморіал (на території Свято-Михайлівського монастиря);
Жертв Чорнобильської катастрофи, районний (Дніпрвського району) меморіал (у сквері перед будівлею по проспекту Миру, 19/18);
Воїнам-інтернаціоналістам (Дарницького району), на розі вулиць Вербицького та Декабристів;
Ґонґадзе та журналістам, які загинули за свободу слова;
Загиблим у Афганістані воїнам-«афганцям», меморіал на розі вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської;
«Пам'ятник Жертвам Чорнобильської трагедії», меморіальний комплекс на розі проспекта Перемоги і вулиці Чорнобильської;
Першому намету Помаранчевої революції (на Контрактовій площі);
Подолянам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний камінь на вулиці Фрунзе;
Працівникам органів внутрішніх справ України, загиблих під час виконання службових обов'язків (на Солом'янській площі);
Студентам і співробітникам МАУП-учасникам національної революції 2004 року, пам'ятний знак;
Хрест Помаранчевої революції;
«Червона стрічка», меморіал;
на честь 60-ї річниці заснування ООН, пам'ятний камінь.

[ред.] на честь діячів та історії зарубіжжя, знаки побратимства

Алієву Гейдару (на території МАУП);
Булгакову Михайлу;
Вургуну Самеду;
Глинці Михайлу;
Горькому Максиму на просп. Перемоги, 71А;
Кіотська ступа (з нагоди встановлення побратимства між Києвом та Кіото);
Менделєєву Дмитру (на території Київського Політехнічного інституту);
Павлову Івану на території Головного військового клінічного госпіталя;
Пушкіну Олександру, погруддя;
Руставелі Шота;
Сантьяго де Чилі', пам'ятний знак-стела;
Суворову Олександру;
Ушинському Костянтину (у сквері на розі Чоколівського бульвару та вулиці Пітерської);
Хвойці Вікентію (на території МАУП);
«1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини», пам'ятний знак біля Аскольдової могили;
на честь побратимства Києва і Братислави, пам'ятний знак.

[ред.] Міська скульптура, оригінальні пам'ятники, фігури

Особливо багато міської камерної скульптури в Києві встановлено на території Міжрегіональної академії управління персоналом, є й паркові скульптури, зокрема в Міському парку. Є також різноманітні транспортні засоби, встановлені на постаменти, як пам'ятники.

Аверроеса, бюст;
апостолів Луки та Іоанна, фігури на проспекті Героїв Сталінграда;
апостолів Матфея та Марка, фігури на проспекті Героїв Сталінграда;
Арістотеля', бюст;
Будді, пам'ятний знак;
Будівничому, біля входу до офісу будівельної корпорації «Столиця»;
Вардхамані, пам'ятний знак;
Вебера Макса, погруддя;
Вернадського Володимира, погруддя;
Вітрильник', фігура на початку проспекту Героїв Сталінграда (після спуску з Московського мосту, праворуч);
Голодної дівчинки, фігура на території Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні;
Ехнатону, пам'ятний знак;
Заньковецької Марії, паркова скульптура;
«Запорожцю» (автомобілю);
Запорозький козак і кобзар, скульптурна група посередині вулиці Сагайдачного;
Зороастру, пам'ятний знак;
«Камінь — зброя пролетаріату», скульптурна композиція (біля кінотеатру «Жовтень»);
Кирила Солунського, фігура;
Кінному трамваю;
«Козак Мамай», скульптурна композиція;
Конфуцію, пам'ятний знак;
Котигорошка, фігура на території Київського лялькового театру;
Лао-цзи, пам'ятний знак;
Мефодія Солунського, фігура;
Михайла Архангела', фігура у сквері неподалік будівлі районної ради і районної держадміністрації Оболонського району
«Місце зустрічі змінити не можна», скульптурна композиція біля будівлі МВС України;
Мойсею, пам'ятний знак;
Мухаммеду, пам'ятний знак;
Нестора-літописця, фігура;
Носу Миколи Гоголя;
Папи Карла, фігура на території Київського лялькового театру;
Овідія, погруддя;
Пальма Мерцалова, скульптура в торгово-виставковому комплексі «Глобус»;
Паровоз (на честь бойових та трудових подвигів київських залізничників) (на розі вулиць Урицького та Кудряшова);
Піфагору Самоському, пам'ятний знак;
Платона, погруддя;
Проні Прокопівні Сірковій та Свириду Петровичу Голохвастову;
Робітникам українцю і росіянину (в композиції Арка Дружби народів);
Сміттєвозу (на вулиці Газопровідній, 85);
Сократа, погруддя;
Сорокіна Пітіріма, погруддя;
«Старий трамвай» (біля трамвайного депо на вулиці Фрунзе);
«Хлопець і дівчина», паркова скульптура (на території парку «Відрадний»);
Хлопець і дівчина, паркова скульптура (на території парку «Відрадний»);
на місці одного із витоків ріки Либідь, пам'ятний камінь (на території парку «Відрадний»).
на честь 40-річчя захисту посівів цукрового буряка «Бетаналом», пам'ятний знак (на території Інституту цукрових буряків по вулиці Солом'янській, 40).

[ред.] Колишні

Назва	Розташування	Координати	Короткі відомості
Бобринському Олексію, графу	Перехрестя Бібіковського бульвару та вулиці Безаківської	50°26′36.9″ пн. ш. 30°29′49.75″ сх. д.	Відкритий 6 лютого 1872 року на честь графа Олексія Бобринського. Демонтований радянською владою у 1926 році та знищений наприкінці 1920-х рр. Автор пам'ятника — архітектор Іван Шредер
Великій Жовтневій соціалістичній революції, монумент	площа Жовтневої революції	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Був розташований на площі Жовтневої революції (теп. Майдан Незалежності) з 1977 по 1992 рік.
Дрентельну	Володимирська гірка	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий 15 травня 1889 року на місці смерті генерал-губернатора Олександра Дрентельна. Являв собою триметровий гранітний обеліск з позолоченим хрестом. Знесений більшовиками у 1919 році. Автор пам'ятника — архітектор Володимир Ніколаєв
Жовтневої революції, обеліск	Софійська площа	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Збудований більшовиками обабіч пам'ятника Богдану Хмельницькому з фанери у 1919 році. Знищений того самого року денікінськими військами
Ірининський стовп	Ріг вулиць Володимирської та Ірининської	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Один із стовпів літописного Ірининського монастиря Ярослава Мудрого у Києві, у 1852 році оформлений як пам'ятник. Знесений радянською владою у 1932 році в рамках антирелігійної кампанії.
Іскрі та Кочубею	Арсенальна площа	50°26′38.2″ пн. ш. 30°32′43.3″ сх. д.	Відкритий у 1914 році на сучасній Арсенальній площі з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Демонтований українською владою у 1918 році. Постамент пам'ятника у 1923 році був використаний більшовиками для спорудження пам'ятника арсенальцям. Автор пам'ятника — військовий інженер штабс-капітан П. Самсонов
Київській гавані	Набережна Дніпра	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий у 1900 році, на честь закінчення робіт з облаштування київської гавані. Знесений більшовиками у 1920-х рр. Автор пам'ятника — інженер Едуард Брадтман
Олександру ІІІ	Залізнична колонія, вулиця Фурманова	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий 1909 року на честь Олександра ІІІ. Демонтований радянською владою на початку 1920-х років. На місці пам'ятника 1972 року було встановлено погруддя Володимиру Кудряшову
Косіору Станіславу	у сквері на розі вулиць Артема та Глибочицької	50°27′34.9″ пн. ш. 30°29′09.4″ сх. д.	Пам'ятник було відкрито 29 квітня 1970 року^[3] (бюст і постамент із сірого граніту; висота 5,7 м). У 1984 році на тому ж постаменті встановлено бюст з бронзи, автори якого — скульптор І. В. Макогін, архітектори Е. П. Вересов, М. Т. Катернога. 19 листопада 2008 року на виконання наказу міністра культури й туризму України, згідно з яким, з Державного реєстру пам'ятників виключено 11 об'єктів, зокрема ті, що увічнювали осіб, причетних до виконання та здійснення Голодомору та політичних репресій в Україні, пам'ятник Станіславу Косіору, який упродовж десяти років (1928—1938) був Генеральним секретарем ЦК КП(б)У, був демонтований міськими службами^[4].
Марксу Карлу	на Радянській площі, на місці пам'ятника Петру Столипіну	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Пам'ятник встановлено у 1922 році, знесено - у середині 1930-х рр.
Миколі І	Університетський сквер	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий 21 серпня 1896 року, до 100-річчя з дня народження Миколи І. Знесений більшовиками у 1920 році. Автор пам'ятника — архітектор Володимир Ніколаєв
Олександру ІІ	Європейська площа, на місці сходів до Хрещатого парку	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий 30 серпня 1911 року на Царській площі з нагоди 50-ліття скасування кріпосного права. Був найбільшим пам'ятником Олександру ІІ в Російській імперії. Відкривав пам'ятник безпосередньо імператор Микола ІІ. Знесений більшовиками у 1919 році. Автор пам'ятника — скульптор Етторе Ксіменес
Олександру ІІ (бюст)	Сквер Інституту шляхетних дівчат	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий у 1883 році, у пам'ять про царювання імператора Олександра ІІ Романова. Знесений більшовиками у 1920-х рр.
Петровському Григорію	на початку вулиці Грушевського біля будівлі Парламентської бібліотеки України	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Пам'ятник Григорію Петровському відкрито 7 травня 1970 року^[5]. Автори — скульптор А. П. Олейник та архітектор І. С. Ланько. Демонтований київською владою в листопаді 2009 року.^[6] На його місці має бути встановлений інший пам'ятник^[2].
Помаранчевій революції		°′″ пн. ш. °′″ сх. д.
Сталіну	на Європейській (тогочасній — Сталіна) площі	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Скульптуру «батька народів» було встановлено на п'єдесталі колишнього монументу Олександрові II ще у 1930-ті рр. Після гітлерівської окупації під час Другої Світової війни її довелося споруджувати заново. Оскільки ця скульптура була задумана як тимчасова заміна проектованого грандіозного монументу на головній площі Хрещатика (нині Майдан Незалежності), і була споруджена з нетривких матеріалів, офіційної інформації про неї практично не збереглося. Після XX з'їзду КПРС (1956), який засудив культ особи, статую Сталіна було знято^[7].
Столипіну Петру	Думська площа	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Відкритий 6 вересня 1913 року перед будівлею Київської міської думи. Знесений українським революційним натовпом 16 березня 1917 року у ході підготовки до Свята Свободи. Автор пам'ятника — скульптор Етторе Ксіменес
Тріумфальна арка	На місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Споруджена у 1857 році на честь приїзду до Києва імператора Олександра ІІ. Розібрана у середині 1880-х рр.
Чубарю Власу	на проспекті Відрадному	°′″ пн. ш. °′″ сх. д.	Пам'ятник радянському партійному діячеві Власу Чубарю встановлено у 1970 році. Демонтовано у 2009 році за рішенням міської влади.