Памір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Памі́р — гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану (Горно-Бадахшанська автономна область), Киргизстану, Пакистану, Китаю і Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр — підніжжя Митри, бога Сонця.
Зміст |
[ред.] Загальна характеристика
Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії — Гіндукуша, Кунь-Луня і Тянь-Шаня. Памір — епігеосинклінальні і частково епіплатформенні гори області кайнозойської складчастості Середземноморського геосинклінального поясу.
Найвища точка Паміру — гора Конгур (7719 м), знаходиться на території Китаю. Інші найвищі вершини такі:
- Пік Ісмаїла Самані (7 495 м) — він же пік Чон-тоо, Комунізму, Сталіна, Гармо. Відкритий в 1932 році. Названий спочатку Гармо, але це було помилково. Справжній пік Гармо знаходиться дещо південніше. Пізніше перейменований в пік Сталіна. З 1962 року — пік Комунізму. З 1999 — сучасна назва.
- Пік Істіклол (7 165 м) — він же пік Леніна, пік Кауфмана. Відкритий в 1871 році. Названий спочатку на честь військового інженера Костянтина Кауфмана, учасника кримської війни і ініціатора географічних досліджень в Центральній Азії. У 1928 році перейменований в пік Леніна. Пісял здобуття Таджикистаном незалежності, в 2006 році перейменований в пік Незалежності (Істіклол).
- Пік Абу Алі ібн Сіни — він же пік Авіценни, Революції. Відкритий в 1928 році. Названий спочатку піком Революції, пізніше перейменований на честь Авіценни.
За природними особливостями Памір поділяють на Західний і Східний. Західний Памір характеризується глибоко розчленованим високогірним рельєфом, висота піків сягає понад 7000 м. Східний Памір має згладжений рельєф, плоскі днища долин і улоговин на висоті 3500-4500 м. Хребти досягають понад 6000 м.
Є родовища гірського кришталю, рідкісних металів, ртуті, бору, олова, срібла тощо. Площа льодовиків становить понад 7515 км2. Найбільший — льодовик Федченко, найдовший льодовик за межами Полярного регіону.
Памір — район високої сейсмічності.
[ред.] Основні хребти
- Академії Наук хребет
- Белеулі
- Богчигір
- Ванчський хребет
- Ваханський хребет
- Дарвазький хребет
- Заалайський хребет
- Зулумарт
- Ішкашимський хребет
- Кашгарське нагір'я
- Кінгтау
- Конгур-Музтаг
- Музкол
- Музтаг-Сарикольський хребет
- Петра Першого хребет
- Південно-Алічурський хребет
- Північний Танимас
- Північно-Алічурський хребет
- Пшартський хребет
- Рушанський хребет
- Сарикольський хребет
- Улугарттаг
- Шахдаринський хребет
- Шугнанський хребет
- Язгулемський хребет
[ред.] Ріки
- Аму-Дар'я
- Бартанг (Аксу), (Мургаб)
- Ванч
- Гунт
- Караджилга
- Маркансу
- Музкол
- Муксу
- Обихингоу
- Памір (річка)
- Пяндж
- Тарім
- Шахдара
- Шахдара
- Язгуль
[ред.] Озера
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
[ред.] Джерела
| Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття не містить шаблону-картки. Можливо, потрібний шаблон — {{Гора}}.
Ви можете допомогти проекту, додавши його у статтю. Можливо, вам варто звернутись за допомогою до Вікіпедія:Запити на шаблони.
|

