Пам'ятники Тернополя
У цій статті у вигляді таблиці подано пам'ятники Тернополя:
Зміст |
Історія [ред.]
Скульптуру Тернополя можна поділити на 3 періоди:
- часів Австрії, Австро-Угорщини і Польщі (1772—1939),
- СРСР (1944-91),
- України (від 1991).
Від 1-го часового поділу відомо 8 монументів, із яких зберігся лише один.
На Микулинецькому цвинтарі збереглися деякі високомистецькі надгробки 2-ї пол. 19 ст., зокрема М. Бауеру (скульп. Й. Шімзер Ст.), Анні й Емілії Губерам (бл. 1860, скульп. П. Евтельє).
За радянської влади було встановлено 24 пам'ятники, 24 меморіальні і 21 анотаційні таблиць. Більшість політизованих монументів і таблиць демонтовані на початку 1990-х.
У місті було 6 пам'ятників Володимиру Леніну — статуї і бюсти; головний із них — у центрі площі Свободи (скульптор О. Роберман); встановлений 5 листопада 1967; демонтований 8 серпня 1990.
За часів СРСР серійний пам'ятник Тарасу Шевченку (1952, бетон) у парку його імені знято, у сквері біля обласного драматичного театру встановлено 9 березня 1982 іншу статую (карб. мідь; скульп. М. Невеселий).
Демонтовано пам'ятники і так звані «пам'ятні знаки» з постаментами Карлу Марксу (1960, 1982) на початку бульвару його імені, обеліск Перемоги (1960) на початку вул. Леніна (нині вул. Руська), демонтовано та перенесено «Танк Т-34» (1969) на пл. Перемоги, а також перенесено «Гармата-гаубиця-152 мм» (1974) на розвилці вул. Збаразька-Промислова-Текстильна-Енергетична, В. Затонському (1982) перед СШ № 6, Я. Галану (1983) перед корпусом педагогічного інституту (нині ТНПУ).
Залишили пам'ятники О. Пушкіну (1959, оргскло; скульптори М. Вронський, О. Олійник, О. Скобликов) у сквері на вул. Чорновола; у парку Слави: монумент на Пагорб і Слави (1970, 1984; архітектор Б. Гаврилюк, Е. Гронський); Алея Героїв (1984, бронза) — бюсти А. Живова і Г. Танцорова (скульптор Т. Невесела), М. Пігарьова (скульп. М. невеселий), В. Чалдаєва (скульптор І. Козлик), О. Максименка (скульп. В. Мельник), М. Карпенка (скульп. В. Садовник); скульптурна група «Материнський поклик» (1985-86, карб. мідь; скульп. В. Садовник, К. Сікорський). Герою-матросу
Серед меморіальних таблиць на фасадах будівель, із якими пов'язані історичні події, імена видатних діячів української культури, залишилися:
- І. Франку і В. Стефанику (1963, 1976) на вул. Й. Сліпого,
- І. Франку (1963) на вул. К. Острозького,
- М. Костенку (1983) і М. Лисенку (1991) на вул. Гетьмана Сагайдачного,
- Лесю Курбасу (1987) і В. Барвінському (1989) на вул. Качали,
- В. Гнатюку (1989) на вул. його імені,
- Юліанові Опільському (1989) на вул. Камінній,
- С. Дністрянському (1989) і групі діячів української культури (1989) на бульварі Т. Шевченка,
- О. Вітошинському і В. Стефанику (1991) на вул. Юліана Опільського,
- пам'яті євреїв-тернополян (1992) на вул. Руській.
Їх автори — тернопільські скульп. І. Муляр чук, В. Садовник, К. Сікорський, І. Козлик, О. Маляр, Д. Пилип'як та ін. Викон. на плитах із мармуру, штучного каменю, металу, переважно з барельєфами, карбовані на міді.
11 політизовані таблиці знято. За часів СРСР була традиція: до ювілейних дат, пов'язаних із т. зв. Великої Вітчизняною війною, перейменовувати старі назви вул. іменами «визволителів» міста; на крайніх будинках встановлені інформаційні таблиці з портретами. 20 із 21 «дошки» — зняті. Залишилася таблиця Лесі Українці (1983) на однойменній вулиці.
Після проголошення незалежності України в Тернополі відкрито 16 пам'ятників і пам'ят. знаків. Серед монументів — статуї і погруддя:: І. Франку на вул. Гетьмана Сагайдачного (28 трав. 1995, карб. мідь; скульп. І. Сонсядло), Я. Стецьку на поч. бульв. Т. Шевченка (15 листоп. 1998, бронза; скульп. М. Невеселий), Б. Хмельницькому на тер. війск. частини (22 черв. 1999, карб. мідь; скульп. Р. Вільгушинський), В. Гнатюку перед гол. корпусом ТНПУ (8 жовт. 1999, бронза; скульп. В. Мельник), А. Шептицькому в сквері біля вул. Січ. Стрільців (28 жовт. 2001, карб. мідь; скульп. П. Головчак), І. Горбачевському перед морфолог. корпусом ТДМУ (4 черв. 2004, бронза; скульп. О. Маляр), Й. Сліпому перед Катедр. собором Непороч. Зачаття Пресвятої Богородиці (27 серп. 2004, карб. мідь; скульп. Р. Вільгушинський). 2-й кінний пам'ятник в історії міста — королю Данилові Галицькому на Майдані Волі (5 жовт. 2002, карб. мідь; скульп. Б. Рудий).
Серед нових меморіальних таблиць: Д. Шолдрі (1998, скульп. О. Маляр) — на буд. на вул. Листопадовій, 8, єдина в місті, присвяч. художникові; Б. Лепкому — на фасаді обл. філармонії (1999, худ. П. Кукурудза); М. Лукасевичу — на буд. СШ № 5 (2002).
Зменшилася кількість інформаційних табл. на вулицях і пам'ятних знаків на будинках. Відкрито пам'ятні знаки — І. Горбачевському (1991, худ. Д. Стецько), В. Чорноволу (1999, скульп. О. Маляр) і В. Лучаківському (2004, скульп. В. Садовник).
Окремі пам'ятники і пам'ятні знаки [ред.]
| Назва | Розташування | Дата встановлення | Фото | Короткі відомості |
| Бандері Степанові | Вулиця Замкова | 2008, 26 грудня | Урочисто відкрито 26 грудня 2008 року. Виготовив пам'ятник місцевий скульптор Роман Вільгушинський. | |
| Пам'ятник Герою-матросу (перенесено) | Територія зовнішнього двору будинку готелю "Чайка" | перевстановлено в 1990р. | Пам'ятник моряку був встановлений ще у 60-х рр. поблизу Надставної церкви. Нині на території готелю "Чайка". | |
| «Випадкова зустріч», скульптурна група | Бульвар Тараса Шевченка | 2001 | Подарунок Тернополю американського мецената Джона Звожека, робота американського скульптора Стюарта Джонсона. Початково складалася з двох фігур жінок, одну із фігур викрадено весною 2003 року.[1][2] | |
| «Дерево Щастя», символ вірності кохання як запоруки щастя | Набережна Тернопільського озера | 2009 | подарунок місту від ковалів франківського фестивалю | |
| «Пара лелек», символ родини, молодості, добра та щастя | сквер між Тернопільським замком і майданом Волі | 2010 | подарунок місту; скульптор Сергій Лебединський[3] | |
| Воїнам-«афганцям» | Проспект Злуки | |||
| Гнатюку Володимиру | Вулиця Миру, перед ТНПУ | 1999 | ||
| Горбачевському Івану | Вулиця Руська | 2004 | ||
| Данилу Галицькому | Майдан Волі | 2001 | Встановлено у жовтні 2002 року. Автори — скульптори Борис і Богдан Руді, Олександр Міщук. | |
| Жертв сталінських репресій, меморіал | на Микулинецькому цвинтарі | |||
| Соломії Крушельницькій | Бульвар Шевченка | 2010 | Встановлено 15 липня на бульварі Шевченка. Урочисто відкрито 22 серпня 2010. | |
| Липківському Василеві митрополиту | біля Церкви Різдва Христового на вулиці Руській | 120px | ||
| «Материнський поклик» | Старий парк | 1984 | ||
| Пушкіну Олександрові | Вулиця В'ячеслава Чорновола | 1959 | ||
| Сліпому Йосипу | Вулиця Йосипа Сліпого | 2004 | ||
| Стецьку Ярославові | Бульвар Тараса Шевченка | 1998 | ||
| Стусу Василю | ||||
| Українських Січових стрільців, меморіал | на Микулинецькому цвинтарі | |||
| Франкові Івану | Вулиця гетьмана Сагайдачного | 1995, встановлений на місці колишнього будинку гімназії №1 у Тернополі | ||
| Хмельницькому Богданові | військова частина (Промисловий мікрорайон) | 1999 | ||
| Чорнобильської трагедії жертвам | Проспект Злуки | |||
| Шевченкові Тарасу | у невеличкому скверику ліворуч драматичного театру | 1982 | Пам'ятник геніальному Кобзарю встановлено 1982 року. Автор — скульптор Микола Невеселий. Раніше інший монумент був розташований у Парку ім. Тараса Шевченка, приблизно на місці сучасного пам'ятника Бандері. | |
| Шептицькому Андрею | Сквер між бульваром Шевченка і вулицею Січових Стрільців |
2004 | ||
| на честь льотчиків-визволителів Тернополя від німецько-фашистських загарбників | Проспект Степана Бандери | |||
| на честь 35-річчя визволення Тернополя від німецько-нацистської окупації, пам'ятний знак | Вулиця 15 квітня | |||
| старому велосипеду кінця XIX століття | Проспект Степана Бандери |
«Алея Слави» [ред.]
Пам'ятники, що не збереглися [ред.]
- Шевченку Тарасу - стояв до 1983 року при вході у парк його імені
- Горькому Максиму - стояв до початку 1990-х у скверику, де зараз пам'ятник А. Шептицькому
- Галану Ярославу - стояв до початку 1990-хн а місці теперішнього пам'ятника В. Гнатюку
- Марксу Карлу - стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника Я. Стецьку
- Леніну Володимиру - стояв до 1990 року на місці теперішнього пам'ятника Д. Галицькому
- Затонському Володимиру - стояв до початку 1990-х на місці теперішнього пам'ятника І. Горбачевському
- А.Міцкевичу - стояв перед сучасним драматичним театром ім. Т.Г.Шевченка. Був зруйнований, і не відновлений
- Ю. Пільсудському - стояв на площі свободи, перед Домініканським костелом. Нині трішки дальше знаходиться пам'ятник Данилу Галицьому, що дуже схожий
- Й. Сталіну - стояв на бульварі Шевченка, неподалік будинку Фінансового Управління
Австрійсько-польський період [ред.]
| Назва | Розташування | Дата встановлення | Дата демонтування | Фото | Короткі відомості |
| св. Вінцентію з Феррари | в центрі Домініканської площі (нині Площа Свободи) | кінець 18 ст. | 1827 | Пам'ятник св. Вінцентію з Феррари на високій колоні-постаменті. У зв'язку з реконструкцією площі переміщений біля костьолу справа. | |
| св. Теклі | посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка) | 1843 | 1944 | «Фіґура» святої Теклі — патронки міста стояла на колоні посеред вулиці Верхня Панська (нині початок бульвару Тараса Шевченка); встановлений 1843; зруйнований 1944 — під час боїв за Тернопіль. | |
| Фіґура-хрест | Загребелля, при Бережанській дорозі | 19 червня 1851 | 1962 | «Фіґура» — хрест; на постаменті — барельєфи св. Луки, Розалії і Франца; встановлений 19 червня 1851 на Загребеллі при Бережанській дорозі; фундатор — міщанин Чернявський; демонтована 1962, відновлена 1993; єдина скульптура, що збереглася. | |
| 15-го полку піхоти ім. князя Нассау | Пам'ятник воякам 15-го полку піхоти ім. князя Нассау, які загинули 1866 в Чехії у боях із армією Пруссії; у вигляд і 4-гранної піраміди; стояв зліва від Домініканського костьолу; встановлений 27 червня 1868; зруйнований у 1960-ті. | ||||
| Пам'ятник-бюст В. Мандлю — бурґомістрові Тернополя 1855—1868 в «Новому Городі» (нині парк Слави); скульптор Т. Дикас; відкритий у липні 1887, зруйнований 1940. | |||||
| Курган із хрестом у «Новому Городі» на відзначення 400-річчя Берестейської унії; відкритий 29 вересня 1896; нині тут — Пагорб Слави. | |||||
| Статуя Адаму Міцкевичу на вулиці його імені (нині бульвар Т. Шевченка), скульптор Т. Дикас (м. Львів); відкритий 20 жовтня 1895; зруйнований у листопаді 1918; | |||||
| Статуя Адаму Міцкевичу на вулиці його імені (нині бульвар Т. Шевченка), скульптор А. Ґловінський; відкритий 16 грудня 1923, зруйнований 10 жовтня 1940. | |||||
| Кінний пам'ятник Ю. Пілсудському — на площі Собеського (нині майдан Волі); скульптор А. Ґловінський; відкритий 11 листопада 1935; зруйнований 6 січня 1940. |
Радянський період [ред.]
Дивись також [ред.]
Джерела [ред.]
Посилання [ред.]
- Тернопіль, 2003, 2005 та 2007 роки на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІІ, 2008, І. Дуда.
- Фотографії пам'ятників Тернополя на www.journal.te.ua («Журнал Тернополя»)
|
|||||||||||
