Паннонські русини
| Паннонські русини | |
|---|---|
| Загальна кількість | близько 20 000 |
| Найбільші розселення | Сербія: 15626 (перепис 2002) Хорватія: |
| Близькі етнічні групи | Русини, українці, словаки, поляки та інші слов'янські народи |
| Мова | паннонська русинська мова |
| Релігія | переважно східного обряду Католицької Церкви (уніатської) |
Паннонські русини — слов'янські меншини в Сербії і Хорватії. Вони офіційно вважаються окремою національністю в Сербії та Хорватії, але також вважаються частиною північних Русинів, які живуть в основному в Україні, Словаччині, Польщі, Румунії, Чехії та Угорщині.
Основна відмінність між паннонськими русинами і північними русинами є мова: мова паннонських русинів має більш західні слов'янські риси, ніж мова північних русинів.
Зміст |
Території розселення [ред.]
Паннонські русини в основному живуть в автономному краї Воєводина в Сербії. Оголошених етнічних русинів в Воєводині за переписом 2002 року проживає 15626 осіб, і їхня мова є однією із шести офіційних мов провінції Воєводини. Село Руски Крстур в общині Кула є культурним центром паннонських русинів. Існує також значна концентрація русинів в Нови-Саді, де в 1820 році було розпочато будівництво греко-католицької парафіяльної церкви Святого Петра і Павла (будівництво завершено в 1834/1837). Інші села де більшість русинсинів, включають Куцура Врбас муніципалітету, і Бикич-До в общині Шід. Є також громада паннонських русинів в Славонії (Хорватія), що утворюють більшість у селі Петровці, муніципалітету Богдановці, Вуковарсько-Сремської жупанії.
Історія [ред.]
Населення населених пунктів Банат і Бачка було знищено під час Османської війни. Паннонські русини емігрували в сьогоднішні регіони Банат і Бачка разом з німцями, угорцями і словаками з регіону, який у наш час, включає в себе частину східної Словаччини і північно-західної Угорщини. Це було частиною інтенсивної колонізації проведеної Австрійською імперією в регіон, багатого на орні землі, спрямованої на підвищення доходів імперії за рахунок податків.
Офіційною датою русинського врегулювання у Воєводині є 17 січня 1751, коли адміністратор Вачка Франк де Йосипа Редль підписав контракт з Михайлом Мункачі з села Червеново, в графстві Берег, щоб привести 200 русинських сімей греко-католицького обряду з верхньо-угорських районів відомих як "Upper-Land" (Горнїца), в Руски Крстур[1]. Крстур був сербським поселенням, що згадується в 1741 році як зруйноване і занедбане, так як поселенці переїхали в Чералево. Адміністратор ж підписав ще один контракт від 15 травня 1763 року з Петром Кіс з Крстур, щоб привести 150 русинських сім'ей греко-католицького обряду з однієї області що у "Верхній-Land", до Куцура.
У міру зростання населення і орних земель поселенців, контракт був обмежений, і багато сімей з Крстур і Куцур вирішили мігрувати в місто Нови-Сад в 1766 і 1767 роках. Пізніше, русини оселилися в Шід, Вайска, а на початку 19 століття в Вуковар і Ілок, - в наш час[Коли?] в сучасній Хорватії. У Петровці, а також Хорватію, русини почали переселення в 1833 році, а пізніше у Бачинці в 1834 році. В цілому округ Bač-Bodroš (який був в південній Угорщині, і сьогоднішні, головним чином, Банаті і Бачка), перепис населення з 1767 р. показує, близько 2.000 русинів. Перепис населення з 1991 року в тому ж районі, показує близько 25,000 русинів. В наш час[Коли?] число паннонських русинів зменшується і передбачуване число становить близько 15,000. Основною причиною цього є збільшення числа русинів, які вирішили емігрувати в Канаду.[2]
Мова [ред.]
Паннонські русини вважають свою версію русинської - особливою мовою. Ті, хто вважає її відмінною від мови північних русинів стверджують, що вони говорять на західних слов'янських мовах, на відміну від північно-русинського варіанту, який є східнослов'янською мовою. У той час ця відмінність не обов'язково унікальна для паннонських русинів, так як мови інших русинських груп у Словаччині та Польщі також містять особливості східних і західних слов'янських мов.
Див.також [ред.]
Примітки [ред.]
- Рамач, Янко. Кратка история Руснацох. Нови Сад: Грекокатолїцка парохия Св.Петра и Павла, 1993
- Жирош, Мирон. Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце (1745–1991) том 1 - 5. Нови Сад: Грекокатолїцкапарохия Св. Петра и Павла 1997 - 2003
- Лабош, Федор "История Русинох Бачки, Сриму и Славониї 1745-1918”, Нови Сад, 1978
- Ranko Bugarski, Jezici, Novi Sad, 1996.
- Stevan Konstantinović, Priče o Rusinima, Šid, 1995.
- Vladimir Kirda Bolhorves, Na debelom ledu, Beograd, 1996.
