Пантеон (Париж)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°50′46″ пн. ш. 2°20′45″ сх. д. / 48.84611° пн. ш. 2.34583° сх. д. / 48.84611; 2.34583

Пантеон

Пантео́н (фр. Panthéon) — пам’ятка культури неокласичного стилю в Латинському кварталі Парижа. Побудований у XVIII столітті як церква святої Женев'єви, сьогодні Пантеон є усипальницею видатних особистостей Франції. Неодноразова зміна призначення будівлі, її оздоблення, написів і символів, дозволяють простежити шлях становлення французької нації.

Історія[ред.ред. код]

В 1744 році король Франції Луї XV присягнувся побудувати церкву, присвячену покровительці Парижа святій Женев'єві, якщо він одужає від тяжкої хвороби. Одужавши, він доручає маркізу де Маріні побудувати церкву на місці руїн абатства святої Женев'єви. Архітектором був обраний Жак-Жермен Суффло. Взявши за взірець римський Пантеон, Суфло розробив амбіційний проект храму в 110 метрів в довжину, 84 метрів в ширину і 83 метри в висоту, з масивним портиком коринфського ордеру і величезною криптою.

Будівництво почалося 1758 року, але через брак коштів і смерть архітектора воно було завершено учнями Суфло лише в 1790 році. Завершення будівлі збіглося з початком французької революції і новий революційний уряд зробив з ще не освяченої церкви некрополь для видатних людей Франції, що отримав назву Французького Пантеону. На фронтоні з'явився напис «Aux grands hommes, la patrie reconnaissante» (Великим людям вдячна вітчизна). Двічі після цього Пантеон ставав церквою, а з 1885 року, коли в ньому був похований Віктор Гюго, базиліка святої Женев'єви остаточно поступилася усипальниці.

1851 року фізик Леон Фуко підвісив під центральним куполом Пантеону 67-метровий маятник, що став відомим як Маятник Фуко, і довів цим експериментом обертання Землі навколо своєї осі.

Панорама інтер'єру Пантеону

Поховання[ред.ред. код]

Серед інших в Пантеоні були поховані (дата поховання):

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Place du pantheon.jpg
  • Le Panthéon, Temple de la nation, éditions du Patrimoine, coll. " Itinéraires du Patrimoine " ISBN 2-85822-342-4.
  • Mona Ozouf, " Le Panthéon ", dans Les lieux de mémoire, t. I : La République, Gallimard, Paris, 1984.
  • Jean-François Decraene, Petit dictionnaire des Grands Hommes du Panthéon. (У цьому виданні є повний список похованих у Пантеоні з біо- та бібліографічними даними)
  • Le Panthéon : Livre avec un CD Édition en braille, Pierre Wachenheim & Hoëlle Corvest, collection Sensitinéraires, éditeur Patrimoine Eds Dun ISBN 2-85822-904-X.
  • Denis Bocquet, Panthéon ou église Sainte-Geneviève: les ambiguités d'un monument (1830—1885), Paris Sorbonne, 1992[1]