Пантюркізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Тюркської ради

Пантюркі́зм — доктрина, яка, сповідує об'єднання всіх тюркомовних народів. Виникла на початку XX століття і за своєю суттю є подібною до інших доктрин консолідації споріднених етнічних спільнот, таких як панславізм, хеймоаате та панарабізм.

Виникла під значним впливом ідей Ісмаїла Гаспринського (який в молоді роки був близько знайомий з відомими слов'янофілами - прихильниками панславізму) та заснованого ним руху джадидістів. Гаспринському, зокрема, належать пропозиції уніфікувати тюркські мови шляхом очищення їх від пізніших арабських і перських запозичень. Щоправда, пропозиції ці мали насамперед утилітарний характер і сам Гаспринський не робив з них політичних висновків.

Заклики до відродження тюркської культури перетворилися на політичну доктрину завдяки зусиллям видавців часопису «Тюрк», який з 1902 року видавався у Каїрі. Першим маніфестом пантюркізма вважають статтю Юсуфа Акчури Och Tarzi Seyaset («Три політики» ), оприлюднену в часописі у 1904 році. У 1908 р. идеї Акчури розвинув Алі Гусейн-заде у статті Turkuleshmek, Islamlashmak, Zamanlashmak («Тюркізація, Ісламізація, Модернізація»).

Пантюркізм його засновниками виразно протиставлявся панісламізму як доктрині консолідації усіх мусульманських народів на підставі їхньої культурно-релігійної близькості.

У 1912 році з'явився роман Eni Turan («Новий Туран»), авторами якого були Зія Гокальп и Халіде Едіб Адивар. В їхній інтерпретації пантюркізм набув відверто націоналістичних і навіть расистських рис. Символом «тюркської раси» була проголошена вовчиця Бозкурт, яку нібито вшановували усі тюрки до прийняття ісламу.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]