Пантікапей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Руїни Пантікапею
Грецькі колонії Північного Причорномор'я

Пантікапе́й (грец. Παντικάπαιον  можливо від іранського Panti-Kapa рибний шлях) — давньогрецький поліс, що існував на місці сучасної Керчі; столиця Боспорського царства.

Деякі давні джерела стверджують, що в Пантікапеї народився Геракл — легендарний прабатько скіфів і теукрів.

Міф про заснування Пантікапею[ред.ред. код]

За часів аргонавтів син Еета, переслідуючи елінів, які вкрали Медею і золоте руно, прибув з Колхіди, з володінь свого батька, на берег Боспору Кімерійського. Тут він отримав від скіфського царя Агаета частину землі і заснував Пантікапею. При цьому пантікапейці повідомляли, що назва міста взята від назви ріки Пантікапеї (згадував ще Геродот), яка відмежовує землю скіфів-землеробів від землі скіфів-кочівників. Назва ріки Пантікапея як і назва міста пов'язані з богом Паном, лик якого часто зображався на монетах Пантікапеї.

Історія[ред.ред. код]

Пантікапей був заснований у 1-й половині 6 століття до н. е. на західному березі Керченської протоки (на місці сучасної Керчі) переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. З 2-ї половини 6 століття до н. е. карбував власну монету. З утворенням близько 480 до н. е. Боспорської держави став її столицею.

Розквіт Пантікапея припадає на 5 — початок 3 століття до н. е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея дорівнювала близько 100 га. Він був розташований на схилах та біля підніжжя сучасної гори Мітрідат. На вершині гори був акрополь з храмами Аполлона, Кібели та палацами правителів Боспору. В приморській частині розташовувалась агора та великий порт, до якого прибували товари із Середземномор'я (маслинова олія, вино, керамічний посуд) та скіфських земель (хліб, риба, шкіра). На схилах гори стояли будинки заможних жителів міста. Халупи трударів купчилися на околицях міста. Пантікапей був оточений оборонним муром. За межами міста на північ, захід та південь простягся некрополь із похованнями царів, знатної верхівки населення міста (кургани Юз-Оба, Золотий курган) та пересічного населення.

Наприкінці 2 століття до н. е. Пантікапей став осередком повстання на чолі з Савмаком.

У 4 столітті на економічному житті Пантікапея відбилася соціально-економічна криза, що охопила весь античний світ. У 370-х роках місто зазнало руйнівного удару гунів. У 5 столітті античний Пантікапей перестав існувати.

Про Пантікапей у своїх працях згадували Демосфен, Діодор Сицилійський, Страбон, Птолемей, Пліній Старший, Стефан Візантійський.

Історичні періоди[ред.ред. код]

Боспорське царство з 438 до н. е. і до 335 н. е.

  • Утворення держави (VI ст. до н. е. — 480 р. до н. е.);
  • Період Археонактидів (480 р. до н. е. — 438–437 р. до н. е.);
  • Період Спартокидів (438–437 р. до н. е. — 109 р. до н. е.);
  • Під владою Мітрідата і Риму;
  • У перші століття нашої ери;
  • Розпад Боспорського царства (середина ІІІ ст. — 70-ті рр. IV ст.).

З історії Геродота відомо, що Керченський півострів з заходу оточував вал, який простягався від Феодосії до фортеці Арабат (біля села Кам'янське (Ленінський район). За Геродотом цей рів був викопаний рабами скіфів, під час їхньої відсутності. Пізніше вал, який йшов на тому ж місці називали Асандровським (360 стадій). Боспорський правитель Асандр зміцнив укріплення поставивши вал та на ньому 360 башт (на кожній стадії по башті). Гербом Керченського півострова був грифон. Грифон був зображений над брамою Керченської фортеці.

Діодор Сицилійський описав Боспорське царство до кінця правління Перісада (38 років). Перісад в древніх написах називається архонтом Боспору та Феодосії. Діодор Сицилійський називає Перісада — царем Понтійським.

У володіння Боспорського царства при Перісаді, входили землі від Асадровського валу до Боспору Кімерійського, а також північно-східний берег Азовського моря. Від Кавказьких гір на всій їхній протяжності до впадіння річки Кубані в Чорне море. На цій всій території жив скіфський народ, який за місцевостями чи за іншими ознаками називався: синдами, меотами, торетами, дандарами, геніохами, ахеями, оатеями.

Страбон поділяє всю Таврію (Херсонес) на велику та малу. Малим Херсонесом названий сучасний Керченський півострів.

За Страбоном, Пантікапея розташована на горі та заселена навкруги на відстані 20 стадій. На схід розташований порт та корабельня на 30 кораблів, а також місто має акрополь. Вона заснована мілезійцями. Пантікапея та всі прилеглі поселення по обидві сторони Меотійського моря управлялись довгий час монархами, з яких найбільш знаменитими є Левкон, Сатур та Парисад. Управління це тривало до останнього Парисада, який передав свою владу Мітрідату. Всі ці володарі, починаючи від Парисада та Левкона називалися деспотами, попри те що багато з них були людяні. Парисада вшановували навіть як бога. Останій з володарів Боспору, однакового з ним імені, не в змозі більше чинити супротив скіфам, які брали данину більшу ніж раніше, передав свою владу Мітрідату Евпатору, від якого це царство, більша частина якого була розташована в Європі, а менша в Азії, перейшла під владу римлян. Мешканці цієї місцевості називалися скіфами-землеробами, на відміну від скіфів-кочівників, які харчувалися м'ясом, а також сиром і молоком кобил, як свіжим так і кислим, тому поет і назвав усіх, які тут жили, ссавцями.

Під час правління ханів, Керч за свідченням Мартина був незначним містом з фортецею. Фортеця була зруйнована татарами, з того часу коли Кримське ханство прийняло вассалітет османів. турецький султан забороняв татарам мати на півострові фортеці, крім Перекопу.

Нумізматика Пантікапею[ред.ред. код]

В середині 6 ст. до н. е. Пантікапей карбував власні монети. Перші монети Пантікапею на аверсі містили голову льва, а на реверсі - квадрат. Такі монети карбувалися до останьої четверті 5 ст. до н. ери, а в останій четверті на реверсі з'являється голова вола в профіль з шестикутною зіркою. В кінці 5 ст. до н. е. появляється також скорочений надпис: ПА, ПАН, ПАНТІ. В кінці 6 ст. карбувалася також монета на аверсі якої був муравель, а на реверсі - квадрат. Третя серія монет походить з другої четверті 5 ст. до н. е. На цих монетах крім голови лева та квадрату на реверсі був напис АПОЛЛ. В 4 ст. припинилося карбування монет в Німфеї, Фанагорії, Феодосії. В цьому періоді Боспорської держави монета карбується лише в Пантикапеї. В цей період змінюється іконографія монет. До кінця 2 ст. до н. е. карбуються монети з головою безбородого Сатира або бородатого в профіль або в фас Селена. На реверсі таких монет зображувався внизу колосок, а над ним грифон і надпис ПАН. В ранньому періоді монети з головою Cатира на реверсі містили стрілу з луком. В середині 3 ст. до н. е. карбувалася серія монет з головою Аполлонa та триногом разом зі скороченням: ПАН. Напис ПАНТІ комбінувався в третій четверті 3 ст. до н. е. з головою Посейдона на аверсі.

Пантеон[ред.ред. код]

Найпоширенішим культом в античній Пантікапеї був культ Аполлона Цілителя, який вважався покровителем цього міста. Символами Аполлона був трeножник, грифон та ліра, саме ці символи зображались на монетах Пантікапею. Найчастіше на таких монетах зустрічалась голова Пана та Аполлона. Другим найпоширенішим культом був культ Артеміди (Артеміда Ефезія). Поклонялися в Пантикапеї також Афродиті. На збережиних посвятах Афродити, на одному з них вона вказана як Афродіта Уранія Апатуріон Медуза. Поклонялися в Пантикапею також Деметрі, в одній з посвят вона вказана як Деметра Тесмофорія, також посвяти були Діонісу і Гераклу. Апатуріон - скіфська назва Афродити Уранії. Храми посвячені Афродиті Уранії знаходилися в Фанагорії та Апатуроні (пізніше урочище Апатуріон).

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
  • Рад. енциклопедія історії України.- К., 1971. — т. 3.
  • Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорномор'я: біля витоків вітчизняного права (кінець VII ст. до н. е. — перша половина VI ст. н. е.). Монографія. — Харків: Парус, 2006. — 352 с.
  • Мартин Броневський. Опис Татарії.
  • Юргевич В., Маркопуло А., Страбона Географии, книги VII и XI с греческим текстом, русским переводом и примечаниями. Записки Одесского общества истории и древностей. Том 10 (1877)

Посилання[ред.ред. код]