Паоло Тосканеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паоло Тосканеллі
італ. Paolo dal Pozzo Toscanelli
Paolo dal Pozzo Toscanelli 1.jpg
Народився 1397
Флоренція, тепер Італія
Помер 15 лютого 1482(1482-02-15)
Флоренція, тепер Італія
Місце проживання Флоренція
Національність італієць
Галузь наукових інтересів математика, астрономія, географія, медицина
Alma mater Падуанський університет

Пао́ло даль Поцо Тоскане́ллі (італ. Paolo dal Pozzo Toscanelli, * 1397  — † 15 травня 1482) — відомий флорентійський вчений в галузі астрономії, медицини, географії і математики. Навчався в Падуанському університеті, переклав «Географію» Птолемея.

Біографічнф дані[ред.ред. код]

Батьком його був відомий на той час астроном Домінік Тосканеллі. Паоло розпочав вивчення математики під керівництвом Джованні дель Абако (італ. Giovanni dell'Abaco). У віці 18 років вступив у Падуанський університет, де вивчав медицину, філософію і математику. Під час навчання потоваришував з Миколою Кузанським, з яким познайомився у коледжі Prosdocimos de'Beldomandi. Микола не забув про свого приятеля навіть у піку своєї слави, присвятивши йому трактат «De transformationibus geometricis». У 1424 році Тосканеллі закінчив університет із званням доктора медицини. Після навчання Паоло повернувся до Флоренції, де проводив свої дослідження та спостереження, і перебував до кінця свого життя, за винятком короткочасних візитів до Тоскани та короткого перебування у Тоді та Римі.

У Флоренції зайнявся вивченням астрономії, увійшовши до групи дослідників, згуртованих навколо архітектора Філіппо Брунеллескі, де він спілкувався з найвидатнішими вченими Італії та Європи. У ті часи це був науковий центр світового масштабу. Сучасники вважали його одним з найвизначніших математиків тих часів. Реґіомонтан і Микола Кузанський рахувались з його думкою по питаннях з математики та спирались у своїх дослідженнях і теоріях на його авторитет.

Тосканеллі помер у Флоренції 10 травня 1482 року у віці 85 років.

Наукові заслуги[ред.ред. код]

Мапа Тосканеллі

Тосканенллі займався дослідженнями у різних галузях наук; був не тільки математиком і астрономом, але також географом і доктором медицини.

Внесок Тосканеллі в астрономію полягає у копітких і точних спостереженнях та розрахунках (які збереглись в рукописах) орбіт комет 1433, 1449-50 років, комети Галлея 1456 року, комет у травні-серпні 1457 та у 1472 роках. За його власним свідченням ці спостереження були надзвичайно трудомісткими і тривалими[1]. Однак Тосканеллі не зміг позбутися впливу астрології, через що його сучасники такі як Марсіліо Фічіно та Джованні Піко делла Мірандола не довіряли його дослідженням.

У 1468 році в соборі Санта Марія дель Фіоре (італ. La Cattedrale di Santa Maria del Fiore) у Флоренції Тосканеллі сконструював сонячний годинник (гномон), розташований в куполі над центром лівого проходу на висоті 277 футів. За допомогою годинника можна було визначити полудень за місцевим часом з точністю до половини секунди, він також дозволяв розрахувати з високою точністю положення сонця під час сонцестояння. Ці вимірювання потрібні були йому для обчислення довжини земного меридіана, а на підставі цих обчислень і була складена карта світу в пропорціях, що претендували на достовірність. Конструкція гномона пізніше була удосконалена кардиналом Франциском Хіменесом (ісп. Francisco Jiménez de Cisneros).

Тосканеллі приділяв значну увагу космології. Можна стверджувати, що у цій галузі він був найвидатнішим ученим XV століття. Вивчав праці Птолемея та експедиції Марка Поло, також особисто збирав інформацію від купців та мореплавців у тому числі від італійського мандрівника Ніколо Коті (італ. Nicolo Coti).

На основі проведених вимірювань Тосканеллі, який вважав Землю кулею, обчислив, що дорога на схід з Європи до Азії становила 2/3 довжини земного кола, тобто 230 градусів довготи, так що довжина шляху у західному напрямі, повинна була становити 130 градусів довготи. Тосканеллі склав карту світу, на якій Азія була позначена на західному узбережжі Атлантичного океану. За його розрахунками, шлях до Китаю та Індії через Атлантику був набагато коротшим, ніж навколо Африки. Проте Тосканеллі помилився у визначенні розмірів Землі та, відповідно, відстані від Європи до Азії[2].

У листі до каноніка Фернана Мартінса (Fernão Martins) з Лісабону, що датований 25 червня 1474 і який часто вважають фальшивкою[3], Тосканеллі радив португальському королю Афонсо V полишти спроби пошуків східного шляху в Азію і спорядити експедицію для пошуку західного шляху, який згідно з проведеними обчисленнями мав бути значно коротшим. До листа він долучив також мапу Землі для якої було застосовано градусну сіку і яку виконав власноруч. Ця пропозиція не викликала зацікавлення у короля Альфонса. Існує гіпотеза, що лист Тосканеллі надихнув Христофора Колумба[4], який з 1476 року мешкав і Лісабоні. Ймовірно, через приятеля Лоренцо Ґіріальді (італ. Lorenza Girialdi) цей лист потрапив до рук Колумба (або Колумб, дізнавшись про нього, надіслав прохання Тосканеллі вислати йому копію листа і мапи). Згідно з думкою біографів Колумба Тосканеллі повинен був написати до нього і другого листа у відповідь на другий лист Колумба. Жоден з листів Тосканеллі не зберігся в оригіналі. Єдиним збереженим в оригіналі джерелом є середня частина першого листа до Колумба, що була копією листа до Фернана Мартінса від 25 червня 1474[1].

Як відомо, Тосканеллі помилився в розрахунках, вдвічі збільшивши довжину Азії і відповідно скоротивши імовірну протяжність океану між Лісабоном і Японією, — іноді цю помилку називають найбільшою помилкою в історії людства, оскільки вона призвела до превеликих відкриттів. Втім, версій сюжету з листуванням між Колумбом і Тосканеллі досить багато, і їхня достовірність ставиться під сумнів.

Вшанування[ред.ред. код]

На честь Паоло Тосканеллі були названі: астероїд 8209 Тосканеллі, кратер на Місяці, що має 7 км у діаметрі[5] і гірське пасмо на Місяці, котре бере початок від цього кратера[6] довжиною 70 кілометрів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Paolo dal Pozzo Toscanelli (англ.) у «The Catholic Encyclopedia»
  2. Д'ячков С. В. Всесвітня історія. Новий час (XV–XVIII ст.). 8 клас: Підручник для загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Д'ячков, С. Д. Литовченко. — Х.: Ранок-НТ, 2008. — 224 с.: іл. ISBN 978-966-315-067-3.
  3. Паоло Тосканелли Из «письма» космографа Тосканелли Фернандо Мартинесу, придворному короля Альфонса V Португальского (рос.)
  4. Antonio Pinelli La storia dell'arte: istruzioni per l'uso, Laterza, Roma, 2009 ISBN 9788842089841 (італ.)
  5. Crater Toscanelli on Moon (англ.)
  6. Rupes Toscanelli (англ.)

Посилання[ред.ред. код]