Папороть таїландська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таїландська папороть
Microsorum pteropus.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Папоротеподібні (Pteridophyta)
Клас: Pteridopsida
Порядок: Polypodiales
Родина: Polypodiaceae
Рід: Microsorum
Вид: M. pteropus
Біноміальна назва
Microsorum pteropus
Blume, 1933

Таїландська папороть (лат. Microsorum pteropus) (родина багатонгжкові).

Природний ареал розповсюдження[ред.ред. код]

Рослина розповсюджена в Південно-Східній Азії.

Опис рослини[ред.ред. код]

У природних умовах досягає значних розмірів: від кореневища до кінчика листка майже півметра[1]. В акваріумі рослина удвічі менша. Коричневі шовковисті корінці міцно утримують рослину в ґрунті, на різних предметах. Яскраво-зелені з добре видимими прожилками молоді листки згодом темнішають. Іноді листки вкриваються коричневими цятками, які перетворюються на чорні. Такі листки незабаром відмирають. Причина цього явища криється, мабуть, у підміні води в значних кількостях[1]. На одному кореневищі можуть розвиватися як здорові, чисті листки, так і напіввідмерлі приблизно одного віку. Причина захворювання цієї рослини остаточно ще не з'ясована[1].

Садити таїландську папороть у ґрунт не можна: треба притиснути кореневище до ґрунту невеличким камінцем або злегка прив'язати кущ папороті тонкою волосінню до декоративного корча чи каменя[1]. Розростаючись, рослина сама міцно закріпиться.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножуеться таїландська папороть в акваріумі тільки вегетативно: на рослині зв'являються молоді рослинки, які відділяються від маточного куща і вільно плавають у товщі води. Масова поява молоденьких рослин — це погана ознака, яка свідчить про погіршення умов життя рослини. При стабільних умовах напороть регулярно випускає молоді листки, які швидко ростуть і тривалий час збергіаються. Рослина легко переносить затінок, не страждає від сусідства з іншими акваріумними рослинами. Невибагливість до освітлення дає можливість заповнювати нею в рослинній композиції найтемніші місця. Цю її якість використовують, коли необхідно створити умови для нересту риб, ікра яких боїться світла. Таїландська папороть, яка багато днів була в затіненому нерестовищі, після повернення в попередні умови починає активно викидати молоді листки. Незамінна ця рослина і в акваріумах, де утримують коропозубих, що розмножуються ікрою[1]. Ґрунтом у таких водоймах є покришений торф, куди риби цієї родини відкладають ікру. 3розуміло, що ніякі інші рослини, крім плаваючих на поверхні або в товщі води, не підходять для таких умов. У цьому випадку використовують папороть, яка однаково добре росте прикріпленою і вільноплаваючою.

Густі зарості таїландської папороті дуже прикрашають акваріум. Вона також може утворювати зарості з яванським мохом, причому за сприятливих умов через деякий час розділити їх дуже важко.

Сприятливі умови для папороті створюють стара торфована вода з достатньою кількістю біогенних речовин і розсіяне освітлення. Рослина невибаглива до температури, може витримувати навіть замерзання і після повільного переходу до нормальних умов не пропадає[1]. Шкодить їй підміна хлорованої води у великій кількості[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Рудь М. П. Акваріум школяра.-К.: Рад.шк., 1990.-64с. ISBN 5-330-01196-5

Див. також[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.