Папороть таїландська
| Таїландська папороть | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
|
||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||
| Microsorum pteropus Blume, 1933 |
||||||||||||||||
|
|
Таїландська папороть (лат. Microsorum pteropus) (родина багатонгжкові).
Зміст |
Природний ареал розповсюдження [ред.]
Рослина розповсюджена в Південно-Східній Азії.
Опис рослини [ред.]
У природних умовах досягає значних розмірів: від кореневища до кінчика листка майже півметра[1]. В акваріумі рослина удвічі менша. Коричневі шовковисті корінці міцно утримують рослину в ґрунті, на різних предметах. Яскраво-зелені з добре видимими прожилками молоді листки згодом темнішають. Іноді листки вкриваються коричневими цятками, які перетворюються на чорні. Такі листки незабаром відмирають. Причина цього явища криється, мабуть, у підміні води в значних кількостях[1]. На одному кореневищі можуть розвиватися як здорові, чисті листки, так i напіввідмерлі приблизно одного віку. Причина захворювання цієї рослини остаточно ще не з'ясована[1].
Садити таїландську папороть у ґрунт не можна: треба притиснути кореневище до ґрунту невеличким камінцем або злегка прив'язати кущ папороті тонкою волосінню до декоративного корча чи каменя[1]. Розростаючись, рослина сама міцно закріпиться.
Розмноження [ред.]
Розмножуеться таїландська папороть в акваріумі тільки вегетативно: на рослині зв'являються молоді рослинки, які відділяються від маточного куща i вільно плавають у товщі води. Масова поява молоденьких рослин — це погана ознака, яка свідчить про погіршення умов життя рослини. При стабільних умовах напороть регулярно випускає молоді листки, які швидко ростуть i тривалий час збергіаються. Рослина легко переносить затінок, не страждає від сусідства з іншими акваріумними рослинами. Невибагливість до освітлення дає можливість заповнювати нею в рослинній композиції найтемніші місця. Цю її якість використовують, коли необхідно створити умови для нересту риб, ікра яких боїться світла. Таїландська папороть, яка багато днів була в затіненому нерестовищі, після повернення в попередні умови починає активно викидати молоді листки. Незамінна ця рослина і в акваріумах, де утримують коропозубих, що розмножуються ікрою[1]. Ґрунтом у таких водоймах є покришений торф, куди риби цієї родини відкладають ікру. 3розуміло, що ніякі інші рослини, крім плаваючих на поверхні або в товщі води, не підходять для таких умов. У цьому випадку використовують папороть, яка однаково добре росте прикріпленою і вільноплаваючою.
Густі зарості таїландської папороті дуже прикрашають акваріум. Вона також може утворювати зарості з яванським мохом, причому за сприятливих умов через деякий час розділити їх дуже важко.
Сприятливі умови для папороті створюють стара торфована вода з достатньою кількістю біогенних речовин і розсіяне освітлення. Рослина невибаглива до температури, може витримувати навіть замерзання і після повільного переходу до нормальних умов не пропадає[1]. Шкодить їй підміна хлорованої води у великій кількості[1].
