Папороть чоловіча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Папороть чоловіча
Папороть чоловіча (Dryopteris filix-mas)
Папороть чоловіча (Dryopteris filix-mas)
Охоронний статус
Status TNC G5.svg
В безпеці (TNC)
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Euphyllophyta
- Moniliformopses
- Папоротеподібні (Pteridophyta)
Клас: Pteridopsida
Порядок: Polypodiales
Родина: Dryopteridaceae
Рід: Dryopteris
Вид: Папороть чоловіча
Біноміальна назва
Dryopteris filix-mas
(L.) Schott, (1834)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Dryopteris filix-mas
ITIS logo.jpg ITIS: 17535
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3289
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Dryopteris filix-mas

Папороть чоловіча, дріоптерис чоловічий, щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott; Aspidium filix-mas Sw.). Місцеві назви — папороть, глистник, іванове зілля тощо[1]. Папороть чоловіча росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях вільшняків. Рослина тіньовитривала. Спороносить у червні — липні. Поширена майже по всій Україні. Заготовляють у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Київській, Житомирській і Чернігівській областях. Запаси сировини великі.

Опис[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина родини багатоніжкових (Polypodiaceae) (50 — 100 см заввишки) з горизонтальним або косим, товстим, коротким кореневищем, на якому щільно розміщені залишки черешків, суцільно вкриті бурими плівчастими лусками. Надземного стебла немає. Листки (вайї) великі (50-100 см), зібрані біля кореневища у вигляді пучка, що лійкоподібно розходиться. Черешки короткі, товсті, еластичні, густо вкриті разом з головною жилкою великими ланцетними рудуватими лусками. Пластинки листків довгасто-овальні, двічі перисті. Частки першого порядку лінійно-ланцетні на коротких черешках, глибоко перисторозсічені, з довгастими тупими на верхівці, косозубчастими частками другого порядку. Купки спорангіїв (соруси) завжди з помітними покривальцями, що довго зберігаються; вони зближені, але не зливаються, розташовані в два ряди по боках середньої жилки. Соруси великі, округлі, прикриті округлим брунькоподібним, звичайно голим покривальцем, у центрі вдавленим. Спори брунькоподібні.

Поширення[ред.ред. код]

Папороть чоловічу можна назвати космополітом серед рослин. Її можна зустріти від Гренландії і Скандинавії — до Мексики і Середземномор'ї. Зустрічається папороть чоловіча також і в Середній Азії. У горах він поселяється в букових, ялинових, ялицевих і арчових лісах, піднімаючись місцями до альпійського і гірничо-тундрового поясу. Може рости навіть в Арктиці — по захищених від вітру і погрітих влітку південних схилах. Однак, основна частина його ареалу знаходиться саме в лісовій зоні, де він зустрічається в хвойних, змішаних і широколистяних лісах.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, отруйна і декоративна рослина. У науковій і народній медицині використовують кореневище дріоптериса чоловічого як глистогінний засіб для вигнання солітерів. Ним виганяють бичачих, свинячих і карликових ціп'яків. Діючим чинником дріоптериса чоловічого є похідні флороглюцини — аспідинол, флораспін, албаспідин, філіксова і флаваспідинова кислоти, крім того, кореневища містять філіксодубильну кислоту, жирну олію, небагато ефірної олії, гіркоту і крохмаль. 3 кореневищ виготовляють глистогінний препарат філіксап. Слід пам'ятати, що кореневища чоловічої папороті отруйні, лікуватись ними потрібно під наглядом лікаря і тільки за його рекомендаціями. Останнім часом з антигельмінтною метою стали застосовувати інші, менш токсичні та ефективніші препарати.

Дріоптерис чоловічий — досить декоративна рослина. Рекомендується для насаджень під деревами, на узліссях, уздовж берегів водойм, на вогких місцях у парках і лісопарках, на кладовищах. Із сільськогосподарських тварин поїдається тільки козами.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Лікувальні властивості близьких до дріоптериса чоловічого видів — Dryopteris affinis та Dryopteris oreades ще не зовсім вивчені, тому при зборі слід переконатися, що це кореневища саме дріоптериса чоловічого. Заготовляють їх восени (вересень — жовтень) або рано навесні (квітень), викопуючи лопатою, копачкою. Обтрусивши землю, секатором або ножем обрізають листки, корені та мертві частини кореневища. Великі кореневища розрізають начетверо (вздовж і впоперек), короткі — тільки впоперек. Сировину пров'ялюють протягом кількох днів просто неба, потім сушать у печах або сушарках при температурі не вище 40 °C. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях протягом двох років. Вимагається обережне використання.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Ресурси сайту collectedpapers.com.ua — Щитник чоловічий.
  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979
  1. Кобів Ю. Словник українських наукових і народних назвсудинних рослин. — К.: Наук. думка, 2004. — С. 165.
Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.