Парадокс брехуна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парадо́кс брехуна́ — відомий логічний парадокс, який говорить про неможливість визначення правдивості чи хибності твердження у межах мови, на якій це твердження викладено.

Парадокс можна сформулювати так: хтось стверджує: я завжди брешу. Якщо спробувати визначити, чи він бреше чи говорить правду, ми неминуче дойдемо до суперечності. Якщо бреше, то твердження я завжди брешу істинне, отже він не збрехав. Якщо ж він говорить правду, це означає, що він бреше, бо так говорить його твердження.

Парадокс брехуна можна скоротити до одної або двох фраз. При скороченні до 1 фрази парадокс брехуна виглядає ось так:

Людина говорить: «Я брешу»

Відомий також у формі, коли говорять двоє людей:

  • Платон: «Наступне висловлювання Сократа буде хибним».
  • Сократ: «Те, що сказав Платон, істинне».

Історія[ред.ред. код]

У 6-му столітті до н. е. критський філософ-поет Епіменід нібито ствердив: Усі критяни — брехуни.

Парадокс Епіменіда часто вважається еквівалентним «Парадоксу брехуна», але вони відрізняються. Парадокс брехуна — твердження, яке не може бути істинним або хибним, коли твердження Епіменіда є брехнею, якщо існує принаймні один крітянин, який іноді говорить правду.

Імовірно, Епіменід зовсім не розглядав свої слова як різновид парадоксу брехуна, і вони стали тлумачитися так набагато пізніше. Найстаріша відома версія парадоксу брехуна приписується іншому грецькому філософу Евбулідові з Мілета, який жив у 4-му столітті до н. е. Евбулід ствердив: Чоловік говорить, що він бреше — це правда чи брехня?

Приклад[ред.ред. код]

«Всі критяни — брехуни», — заявляє критянин. Якщо він говорить правду й він критянин, то він, щонайменше, один критянин, що говорить правду. Якщо він говорить неправду, тобто не всі критяни брехуни, а хтось говорить правду, то знову виходить парадокс

Див. також[ред.ред. код]