Параліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Параліч (грец. παράλυση, букв. «розслаблення») — відсутність довільних рухів внаслідок ураження мозкових рухових центрів або рухових шляхів центральної чи периферійної нервової системи. При деяких формах паралічу відсутність довільних рухів поєднується з наявністю мимовільних автоматизованих захисних рухів, патологічних співдружніх рухів (синкінезій).

Причини виникнення і види паралічів[ред.ред. код]

Причини виникнення паралічів — різні ураження нервової системи (крововилив, пухлина, травма, інфекція тощо); це т.зв. органічні паралічі.

Розрізняють також паралічі функціональні, що виникають внаслідок утворення тривкої ділянки гальмування в рухових відділах мозку (здебільшого при істерії).

Усі органічні паралічі залежно від місця ураження нервової системи поділяють на периферійні та центральні.

За принципом поширеності ураження розрізняють паралічі:

  • моноплегія (параліч однієї кінцівки);
  • геміплегія (параліч однієї половини тіла);
  • параплегія (параліч обох верхніх або нижніх кінцівок)
  • тетраплегія (параліч усіх чотирьох кінцівок).

Перебіг паралічів різний, в залежності від його причин.

Лікування[ред.ред. код]

Функціональні паралічі можуть бути повністю виліковані. Органічні паралічі потребують тривалого й наполегливого лікування. При паралічах деяких м'язів необхідні невідкладні заходи. Так, при паралічу діафрагми або всієї дихальної мускулатури, при бульбарному паралічу, Ландрі висхідному паралічу, спінальній аміотрофії Вердніга - Гоффманна, висхідному Міелиті та ін. необхідна термінова госпіталізація хворих в реанімаційне відділення, переведення їх на штучну вентиляцію легенів. Термінової госпіталізації в неврологічне відділення потребують також хворі з гемі- або тетраплегією, пов'язаними з церебральним або спинальным інсультом, енцефаліт, міелітом і іншими гострими захворюваннями. Хворих з центральними і периферійними паралічами, пов'язаними з травмою головного та спинного мозку, а також сплетінь і нервів, госпіталізують в травматологічні або нейрохірургічні відділення.

Враховуючи те, що рухові розлади здебільшого протікають хронічно, при будь-якому гостро виниклому руховому розладі необхідна госпіталізація пацієнта.

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]