Параліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Параліч (грец. παράλυση, букв. «розслаблення») — відсутність довільних рухів внаслідок ураження мозкових рухових центрів або рухових шляхів центральної чи периферійної нервової системи.

[ред.] Причини виникнення і види паралічів

Причини виникнення паралічів — різні ураження нервової системи (крововилив, пухлина, травма, інфекція тощо); це т.зв. органічні паралічі.

Розрізняють також паралічі функціональні, що виникають внаслідок утворення тривкої ділянки гальмування в рухових відділах мозку (здебільшого при істерії).

Усі органічні паралічі залежно від місця ураження нервової системи поділяють на периферійні та центральні.

За принципом поширеності ураження розрізняють паралічі:

• моноплегія (параліч однієї кінцівки);
• геміплегія (параліч однієї половини тіла);
• параплегія (параліч обох верхніх або нижніх кінцівок)
• тетраплегія (параліч усіх чотирьох кінцівок).

Перебіг паралічів різний, в залежності від його причин.

[ред.] Лікування

Функціональні паралічі можуть бути повністю виліковані.

Органічні паралічі потребують тривалого й наполегливого лікування.

[ред.] Джерело

• Українська радянська енциклопедія, Том 8., К., 1982, стор. 177-178