Парапсихологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парапсихоло́гія (від дав.-гр. παρά- «біля», «коло», «разом», і «психологія») — це галузь науки психології, яка досліджує існування і причини психічних здібностей, клінічної смерті та життя після смерті танатологія за допомогою використання наукового методу. Парапсихологічні експерименти включають використання «генераторів випадкових чисел» для перевірки на наявність передбачення і псіхокінезу в людини і тварин, суб'єктів і експериментів Ганфельду для перевірки екстрасенсорного сприйняття. Парапсихологічні лабораторні та «польові дослідження» проводяться за рахунок приватних установ та дослідних інститутів. Одними з найактивніших сьогодні є приватні дослідники, хоча дослідження проводилися і згідно з контрактом з урядом США. У США інтерес до досліджень досяг свого піку в 1970-х роках і університетські дослідження скоротилися з тих пір, але приватні установи, як і раніше, отримують значні кошти на це. Хоча парапсихологічні дослідження іноді з'являються у звичайних наукових журналах, більшість публікується в невеликому числі журналів. Журнали з парапсихології включають в себе «Журнал парапсихології», «Журнал досліджень клінічної смерті», «Журнал досліджень свідомості» та «Журнал наукових досліджень». Результати експериментів парапсихологів «повинні розглядатися як Асоціацією Парапсихології, що продемонструвала існування деяких форм психічних здібностей», критики стверджують, що методологічні недоліки можна пояснити очевидністю експериментальних успіхів. До парапсихології також відносяться дослідження в інших галузях психології, пов'язані з трансцендентальним чи духовним аспектом людського розуму, і з «аномальною психологією», яка досліджує феномени, що не пояснюються релігійним віруванням, вивчає суб'єктивні аномальні події в традиційних психологічних умовах.

Термінологія[ред.ред. код]

Термін «парапсихологія» був введений приблизно у 1889 р. німецьким доктором філософії Максом Дессуаром. В сучасному значенні вперше було застосовано новий термін у 1908 р.. Що підтримав Джозеф Бенкс Райн у 1930 р., в якості заміни терміну «психічних досліджень», щоб показати значний зсув у бік експериментальної методології та академічної дисципліни[1]. На той час, під даним словом розумілася також і область досліджень звана психопатологією. Однак поширення термін набув з 1937 р., коли в США вийшов у світ перший номер «Журналу парапсихології», головним редактором якого був Джозеф Бенкс Райн[1]. Починаючи з 1942 р. різноманіття парапсихологічних феноменів почали позначатися грецької буквою «Псі», звідси походять вирази — «псі-явища», «феномени псі», «псі-фактор» та інше[2]. Дане позначення було введено в 1940 р. Таулесом і Візнером, щоб посилатися на колективні явища телепатії, ясновидіння, примар і псіхокінезу[3]. Д. Б. Райн уперше сформулював термін «екстрасенсорного сприйняття» (ЕСС) в 1930 р., схвалив використання терміну «Psi». Деякі подальші підкатегорії були запропоновані Таулесом і Візнером, що включають «псі-гамму» для ЕСС, і «пси-каппу» для психокінезу (ПК)[4].

Історія[ред.ред. код]

Американський психолог і філософ Вільям Джеймс був одним з перших дослідників парапсихологічних явищ[5]

Парапсихологія почала формуватися у результаті раціонально-наукового переосмислення окультно-містичної спадщини людства (що являє собою своєрідні протонаучні знання), а також різних явищ, які часто розглядались як надприродні або незрозумілі, деяким чином пов'язані та притаманні психіці людини і, іноді, психіці тварин[6].

Початкові досліди[ред.ред. код]

Історія сучасної парапсихології починається зі створення «Товариства психічних досліджень» (ТПД) у м. Лондон 1882 р. та США 1885 р.. ТПД було першим систематичним зусиллям для організації вчених і дослідників з метою науково критичного і сталого розслідування паранормальних явищ. ТПД включало філософів, вчених, викладачів і політиків, таких, як Генрі Сиджвік, Артур Бальфур, Вільям Крукс, Руфус Осгуда Мейсон і Шарль Ріше[7]. ТПД досліджувало декілька областей: телепатія, гіпноз, явища Рейхенбаха, ясновидіння, а також фізичні аспекти спіритизму, таких як автоматичне письмо і виникнення матерії з невідомих джерел, інакше відомої як «матеріалізація». Одним з перших спільних їхніх зусиль був перепис осіб, що пережили галюцинації, які збігалися з досвідом бачення привидів і галюцинаціями у здорових людей. Це було першою офіційною спробою дослідження паранормальних явищ на основі статистичної оцінки, що в сприяло публікації 1886 р. про вивчення фантомів живих (примар), яке широко цитується в парапсихологічній література. ТПД стало моделлю для аналогічних товариств в інших європейських країнах і США в кінці XIX ст.. Завдяки підтримці психолога Вільяма Джеймса, Американське ТПД «ASPR» відкрило свої двері в Нью-Йорку в 1885 р.[5]. ТПД і «ASPR» спільно продовжували дослідження в галузі парапсихології[8].

Рейнська ера[ред.ред. код]

У 1911 р. Стенфордський університет став першим навчальним закладом у США для вивчення екстрасенсорного сприйняття (ЕСС) і псіхокінезу (ПК) у лабораторних умовах. Зусилля очолював психолог Джон Едгар Кувер. У 1930 р. Університеті Дьюка став другим навчальним закладом США у науково-критичному вивченні ЕСС і ПК в лабораторії. Під керівництвом психолога Вільяма Макдугала, і за допомогою інших у відділі, включаючи психолога Карла Зенера, Д. Б. Райна, і Луїзи Е. Рейн почали ЕСС-лабораторні експерименти з використанням добровольців зі студентів університету. На відміну від підходів ТПД, які в цілому прагнули якісних доказів для паранормальних явищ, експерименти в Університеті Дьюка були кількісними, мали статистичний підхід із використанням карт та інших середників. У результаті ЕСС-експериментів Дьюка, розроблені стандартні лабораторні процедури для ЕСС-тестування, що стали загальноприйнятими і зацікавили дослідників в усьому світі[5].

Видання книги Б. Рейна «Нові Рубежі Розуму» 1937 р. принесла популярність лабораторним результатам у широкій громадськості. У своїй книзі Рейн популяризував слово «парапсихологія», яке було придумано більш ніж 40 років тому психологом Максом Дессуаром, щоб описати проведені дослідження. Рейн також заснував автономні лабораторії парапсихології і почав випуски «Журналу парапсихології», які були організовані спільно з редакцією з «МакДугалл»[5].

Джозеф Б. Рейн разом із Карлом Зенером, була розроблена система статистичних випробувань. У результаті даних досліджень відсоток правильних вгадувань символів, виявився значно вище 20 % що було сприйнято у дослідах як свідчення про наявність парапсихологічних здібностей у людини. Рейн заявив у своїй першій книзі, «Екстрасенсорне Сприйняття» 1934 р., що після 90000 випробувань, він відчув, що екстрасенсорне сприйняття (ЕСС) є «фактичним і очевидним явищем»[9].

У ранніх парапсихологічних дослідах з метою експериментального підтвердження можливості телепатичного зв'язку використовувалися «карти Зенера»

Створення Асоціації парапсихології[ред.ред. код]

Парапсихологічна Асоціація (ПА) була створена в Даремі (Північна Кароліна) 19 червня 1957 р.. Її створення було запропоновано Д. Б. Рейном на семінарі з парапсихології, який був проведений в лабораторії парапсихології Університету Дьюка. Рейн запропонував групі створити ядро ​​міжнародної професійної спільноти в галузі парапсихології. Мета цієї організації, як зазначено в її Статуті, стала «сприяти парапсихології як науці, з метою поширення знань, і інтегрувати результати з результатами інших галузей науки»[10].

Під керівництвом антрополога Маргарет Мід, ПА зробила великий крок у розвитку в області парапсихології у 1969 р., коли стало афілійованим з боку «Американської асоціації сприяння і розвитку науки» (AAAS), найбільшим науковим співтовариством у світі[11]. У 1979 р. фізик Джон Арчибальд Вілер стверджував, що парапсихологія псевдонаукова, що приналежність до «AAAS» необхідно переглянути[12][13]. Однак його пропозиція щодо перегляду приналежності парапсихології до «AAAS» не мала успіху[13]. Сьогодні парапсихологічна асоціація складається з близько трьохсот співробітників та асоційованих членів з усього світу[14].

Збільшення кількості досліджень у 1970-ті роки[ред.ред. код]

Приналежність Парапсихологічної Асоціації (ПА) до «Американської асоціації сприяння розвитку науки», поряд із загальною відкритістю для парапсіхічного і окультні явища в 1970-х рр., призвела за десятиліття до збільшення парапсихологічних дослідів. Протягом цього періоду були сформовані нові організації, в тому числі академія парапсихології та медицини (1970), Інститут паранаук (1971), Академія релігії і психічних досліджень, Інститут Духовних Наук (1973), Міжнародна Кирліан-Дослідницька асоціація (1975), інженерно-Аномалістичний відділ Прінстонської науково-дослідної лабораторії (1979). Протягом цього часу парапсихологічних робота була проведена також в Стенфордському науково-дослідному інституті (НДІ)[1]. Сфера парапсихології сильно розширилися. Психіатр Ян Стівенсон провів більшу частину своїх досліджень реінкарнацій в 1970-х рр.. Психолог Тельма Мосс проводила вивчення Кирліана-ефекту в UCLA'S лабораторії парапсихології. Прибули духовні вчителі з Азії, і були їх заяви про реалізацію пси-здібностей шляхом медитації, що призвело до збільшення досліджень з використанням «змінених станів свідомості» (ЗСС). ТПД і директор з досліджень — Карліс Осіс, проводили експерименти з позатілесного досвіду. Фізик Рассел Тарг ввів термін віддаленого спостереження для використання в деяких з його робіт у Шрі в 1974 р.[1]. Сплески паранормальних досліджень тривали і в 1980-і роки: Парапсихологічна Асоціація (ПА) працювала в більш ніж 30 країнах. Крім того, дослідження, не пов'язані з ПА проводилися у Східній Європі та колишньому Радянському Союзі[1].

Парапсихологія сьогодні[ред.ред. код]

  • Історія парапсихології в Україні, Білорусі і Росії почалась з відкриття в Російській імперії в 1875 р. при Петербурзькому університеті спеціальної Медіумічної комісії на чолі з Дмитром Мєндєлєєвим[15].
  • 38 вагонів матеріалів досліджень «Аненербе» і в галузі парапсихології потрапило залізницею в СРСР. З чого користав і «Інститут Мозку» (м. Москва). Адже дослідження в СРСР почалися з успіхів в цьому Бєхтєрєва В. М., який першим навчав офіцерів ВЧК-ОГПУ-НКВС. А потім — Мессінг Вольф Григорович.
  • У США не пройшли мимо здібностей Едгара Кейсі. І не приховали державного консультанта Президента США екстрасенса Джин Діксон англ. Jeane Dixon в дівоцтві Лідія Емма Пінкерт англ. Lydia Emma Pinckert (5.01.1904-2.01.1997). Успішні результати досліджень в цій царині стали відомі у добу «холодної війни» СРСР та США. Коли фінансувалися відповідні програми і утворювалися закриті інститути під грифом «державної таємниці», застосовувалися набутки у розвідувальній та військовій діяльності. А поруч із цим пропаганда виконувала замовлення — це «псевдонаука», його «не існує», це «фантазія» тощо. Хоча поряд із цим викликала співчуття безпорадність незахищених громадян від кримінального свавілля носіїв таких «не існуючих» над-можливостей. Вперше викладена потреба моральної зрілості перед отриманням над-можливостей в науковій роботі в Україні (авторське свідоцтво № 11648 від 2004 р.). Адже у порівнянні з релігійними харизмами, де поряд є моральний вишкіл, спецслужби розробили методики набуття над-можливостей в обхід моральності їх носія[16]. Навіть в сучасній публікації мемуару Вольфа Мессінга «цензура» не допустила для читання широкій громадськості сторінки, де він відверто виклав методику впливу на людей яку давав на лекціях в КГБ СРСР. Сучасний Інтерпол не приховує, що має штатних екстрасенсів серед службовців порівняно з силовими структурами пострадянських держав. В Китаї залучена була ця програма для формування соціологічної еліти нації, для планів домінування китайських інтересів у світі. В цивілізованому суспільстві існує потреба обліку таких осіб, законодавчого кодифікування міри покарання за кримінальні злочини із застосуванням над-можливостей та зняття монополії спецслужб на це явище, розсекреченням їх матеріалів для науки. У Росії почата була робота над законом «Про психофізичну безпеку особистості» (рос. О психофизической безопасности личности), але «раптово» припинена[17].

З 1980-х років парапсихологічні дослідження помітно «пішли в тінь» у США[18] після нашумілого Проекту MK-ULTRA. Таємній війні спецслужб перешкоджає міжнародне право, Права Людини та інші цивілізовані норми, тому не має інтересу спецслужба надавати гласності свої кримінальні дії. Звідси є підстави вважати, що імідж скандальної «лженауки» парапсихології, створювався навмисно. Дослідження були розглянуті як «непереконливі», і парапсихологи зіткнулися з раптовим опором з боку своїх академічних колег[1]. Деякі ефекти вважалися певно паранормальними (наприклад висновки з Ефекту Кирліана), що представляють візуалізацію аури людини, потрапивши під суворий контроль, з-за чого ці дослідження штучно заганяли «в глухий кут»[1]. Адже державна спецслужба жадала мати монополію у використанні результатів цих дослідів і безкарність за їх наслідки, контролювати інформацію про доказовість існування такого явища зручно уживаючи над-можливості в особистих інтересах. Багато лабораторій вільних і відкритих демократичній громадськості університетів США — закрили, посилаючись на «відсутність визнання досліджень з боку офіційної науки»; частина парапсихологічних досліджень зійшла до приватних установ фінансованих приватними джерелами[1], в яких часто працюють агенти державної спецслужби для спецслужби, що дає можливість маніпулювати правами громадян «платників податків» впливати на рішення куди витрачати державний бюджет. Після 28 років досліджень, відділи інженерних аномалій Прінстонської науково-дослідної лабораторії (PEAR), яка вивчила псіхокінез, були підозріло раптово закриті в 2007 році[18]. В офіційному прес-релізі зазначалося, що причиною закриття стало «невиконання проектом своєї місії», в тому числі з «накопичення емпіричних свідчень реальності парапсихологічних явищ»[19]. Два університети в наш час[Коли?] в США мають академічні лабораторії парапсихології: відділ сприйняття досліджень, відділ в університеті штату Вірджинія «S Департамент психіатрії», що вивчає можливості «виживання в свідомості після тілесної смерті»; в університеті Аризони «S Veritas» лабораторія проводить дослідження медіумічних явищ. Деякі приватні інститути, включаючи «Інститут ноетичних наук», проводить і заохочує парапсихологічні дослідження. Англія веде парапсихологічні досліджень в Європі, фінансуючи приватні лабораторії університетів Единбурга, Нортгемптона і Ліверпуля, а також багато інших[18]. Подібна ситуація відбулася і в Росії після розпаду СРСР (при ЦК КПРС був наданий номер досліджуваній «проблемі» феноменології для уживання 9-м управлінням КДБ, із закритих Дослідних Інститутів прикладної психології та практичної психології чимало спеціалістів перейшло обслуговувати кримінальний бізнес 1990-х років), і мешкає не лише в пострадянських країнах.

Академік РАН Кругляков Едуард Павлович (1999 р.)[20]:

Ціле «сузір'я» академій проводить літом 1999 р. на Алтаї міжнародний конгрес «Біоенергоінформатика». В якості організаторів конгресу значаться Міжнародна академія енергоінформаційних наук, Міжнародна академія інформатизації, Міжнародна інженерна академія, Міжнародна академія наук вищої школи, Російська інженерна академія, Академія технологічних наук РФ, Алтайський центр духовного відродження й оздоровлення людини. Тематика конгресу включала у себе такі «проблеми», як фундаментальні і пошукові досліди в області енергоінформаційних наук, фізика, техніка та застосування торсійного поля, біоенергетичне цілительство, аномальні явища (ПСІ-явища), біолокація, уфологія. Це лише мала частина програми. Особливо насторожує, що один з її пунктів пов'язаний з проблемами інформаційно-енергетичної освіти в середніх і вищих навчальних закладах, а серед організаторів конгресу — Алтайський державний технічний університет ім. І. І. Ползунова і Міністерство загальної та професійної освіти РФ! Варто визнати, що діяльність шерегу суспільних академій стає дедалі небезпечною для майбутнього країни.

Скептичне ставлення до парапсихології тривало недовго, це сталося і в Росії. Багато є забобонів щодо ідей і методів парапсихології. Що руйнували самі представники академічної «класичної» науки. Понад п'ятдесят теорій і моделей, що дозволяють описувати психічні феномени в наукових поняттях з використанням сучасного апарату, були розібрані фізиками, філософами та психологами Америки і Європи. Це і стало тим порогом, переступивши який парапсихологія перестала сприйматися як лженаука[21].

Парапсихологічні дослідження були доповнені іншими суб-дисциплінами психології: Аномалістична психологія і трансперсональна психологія[18][22]. Був утворений в 1996 р. провокативний «Фонд Джеймса Ренді» (вважаючий абсолютним критерієм жадобу грошей), що офіційно гарантував приз в сумі один мільйон доларів США любому екстрасенсу чи їх групі, котрі продемонструють паранормальні здібності або над-можливості в умовах лабораторного контролю, хоча це не враховує моральні якості екстрасенсів здібних не мати таких амбіцій чи отримати більше залишаючись «в тіні»[23]. Набув популярності міжнародний проект «Битва екстрасенсів», в Україні — на телеканалі СТБ. В який запрошуються екстрасенси з перевіреними здібностями на конкурс (змагання здібностями). Офіційні заяви про потреби створити в Україні «Інститут мозку» подібний до російського[24] зробив 2010 р. Слюсарчук Андрій Тихонович[25], він же виступав з звинуваченням державної спецслужби в викраденні 2009 р. матеріалів його наукових досліджень зібраних на цифровий накопичувач пам'яті об'ємом в 2 терабайти[26].

Публікації та організації[ред.ред. код]

Ряд університетів по всьому світу продовжують академічні парапсихологічні програми[18]. Серед них «Кестлерська парапсихологічна група» в Единбурзькому університеті[27]; парапсихологічна дослідницька група Університету Ліверпуля[28][29]; Софійський проект в Університеті штату Арізона[30]; дослідницький підрозділ свідомості і трансперсональної психології з університету Ліверпуля Джона Моріса[31]; центр з вивчення аномальних психічних процесів в університеті Нортгемптоні[32]; і дослідницький підрозділ Аномалістичний психології в Лондонському університету Голдсміта[33].

Узгоджують дослідження в межах області парапсихології — в тому, що існування деяких видів псі-явищ, як наприклад, псіхокінез і ЕСП (Екстрасенсорні сприйняття) отримали підтвердження[10]. Однак наукове товариство за межами невеликої області парапсихології не прийняло отримані результати про виявлені явища[34][35][36][37]. У 1988 р. США Національна Академія Наук виступила із заявою: «Ніяке наукове пояснення з досліджень проведених у період в 130 років не дало підтвердження існування парапсихологічних явищ»[38]. А деякі вчені опустились до називання інших вчених «діячами псевдонауки»[39].

О. О. Леонтьєв, (його батько) О. М. Леонтьєв "…у співавторстві з Б. Ф. Ломовим, В. П. Зінченко та О. Р. Луріей опублікували статтю «Парапсихологія: фікція чи реальність?» (перекладену на 6 іноземних мов). На поставлене в заголовку питання давалося навмисно «ухильне» ставлення радянських психологів: «Хто його знає, реальність чи ні, поки що у нас немає підстав для остаточного судження»[40]. До досліджень парапсихології віднесли і роботи Л. Л. Васильєва присвячені вивченню гіпнозу.

Дослідження феноменів парапсихології сприяло пізнання психологічних закономірностей гіпнозу, ідеомоторних актів, субсенсорного сприйняття, феноменальної пам'яті і обчислювальних здібностей тощо. Деякі експерименти проходили перевірку відповідних комісій з парапсихології зустрічаючись з випадками містифікації і обману, тому парапсихологічні явища не отримували наукового пояснення, викликали критику та гострі дискусії навколо парапсихології. Приватні методи дослідження, які використовувалися в парапсихології виявилися корисними для психофізіології та експериментальної психології[41].

Є організації, які заохочують критичний розгляд парапсихології і парапсихологічних досліджень включаючи комітет з розслідування «Скептик»[42]; «Фонд Джеймса Ренді» (створений ілюзіоністом Джеймсом Ренді)[43]; комітет Американського співтовариство магів; Товариство професійних магів[44] Общество профессиональных магов[45].

Дослідницькі та професійні організації, що відносяться до «Парапсихологічної Асоціації» (ПА)[46]: Товариство психічних досліджень видавниці журналу «Товариство психічних досліджень» (ТПД)[47]; Американське Товариство психічних досліджень видавниці журналу «Американське товариство психічних досліджень»[48]; Рейнський дослідний центр в Інституті парапсихології видавниці журналу «Парапсихологія»[49]; Фонд парапсихології видавець міжнародного журналу «Парапсихологія»[50]; і Австралійський інститут парапсихологічних досліджень видавець австралійського журналу «Парапсихологія»[51]; Європейський журнал «Парапсихологія»[52].

Відсутність методологічної коректності при постановці багатьох парапсихологічних експериментів часто викликало і викликає у «класичних» вчених недовіру і роздратування, які посилюються через занадто випадки прямого шарлатанства. Причиною даної недовіри є і те, що парапсихологічні явища масово не відтворювані і не тиражуються, тобто вони не відповідають «класичним» вимогам, що пред'являються до достовірності наукових фактів. Не відтворюваність явищ пояснюється парапсихологами посиланнями на особливість псі-явищ: вони виникають при особливих психічних станах, важко викликаються, так як вони вкрай нестабільні і зникають, як тільки будь-які внутрішні або зовнішні умови виявляються несприятливими для них. У цьому основна трудність в інтерпретації парапсихологічних явищ. Навіть якщо існує ймовірність того, що деякі псі-явища дійсно існують, то офіційному науковому визнанню їх існування перешкоджає невідомість каналу впливу або передачі інформації[41].

Практично парапсихологія стала переживати ту ж проблему, що і сприйняття скептиками опису Біблійних чудес, харизм і чудотворення святих (їх Дари Святого Духа) з агіології (агіографії)

Дослідження[ред.ред. код]

У СРСР було 20 секретних (закритих) дослідних інститути «проблеми» розробки «псі-зброї», що займалися парапсихологією під контролем КДБ: Москва, Ленінград (Санкт-Петербург), Мінськ, Київ, Новосибірськ, Ростов-на-Дону, Алма-Ата, Ніжній Новгород, Пєрмь, Єкатерінбург і т. д.[53].

Різновиди пси-явищ[ред.ред. код]

Парапсихологи досліджують паранормальних явищ, в тому числі:

Телепатія: передача інформації за допомогою думки чи почуття між людьми більш ніж п'ятьма класичними почуттями.
Передбачення: (пророцтво) сприйняття інформації про майбутні місця або події ще до їх виникнення.
Ясновидіння: отримання інформації про місця і події у віддалених місцях з допомогою невідомих методів для сучасної науки.
Яснозання:
Телекінез: (псіхокінез) здатність впливати на розум питання, час, простір, або енергії за допомогою невідомих сучасної науки.
Пірокінез: (пірогенія)
Аерокінез:
Ретропсихокінез:
Гіпноз:
Сугестія:
Силовий гіпноз:
Ментальний гіпноз: (невербальне дистанційне змушування жертви-громадянина проти її волі до моделі поведінки потрібної оператору-гіпнотизеру, секретна техніка гіпнозу пси-агентів, «сліперів» і «операторів» державних спецслужб, не є клінічною чи терапевтичною формою техніки гіпнозу застосовуваною в офіційній медицині)
Психотронна зброя:
Екстрасенсорне сприйняття: (Позачуттєве сприйняття)
Трансперсональна психологія:
Проскопія:
Прекогніція:
Ретрокогніція:
Ретроскопія:
Телепортація:
Левітація:
Дальновидіння:
Біотяжіння предметів:
Біолокація:
Інформаційно-перцептивна біолокація:
Енергетично-перцептивна біолокація:
Psi-цілительство:
Біоенергетичне цілительство:
Позатілесний досвід:
Астральна проекція:
Астральний двійник: (астральне тіло)
Ченнелінг: (англ. channeling)
Спіритизм:
Матеріалізація: (мислєформи)
Шкіряно-оптичне сприйняття:
Яснонюхання, яснодотикання:
ПІД-Ефект:
Сенсорна депрівація:
Телеметрія (парапсихологія):
Психометрія (парапсихологія):
Полтергейст:
Реінкарнація: відродження душі, або інших нефізичних аспектів людської свідомості в новому фізичному тілі після смерті.
Феномен примар: (фантом, привид) явища, що часто пов'язують з примарами і зустрічаються в місцях, де померла фізична особа.
Феномен клінічної смерті: досвід, що повідомовляє людина, який ледь не померла, або, хто пережив клінічну смерть, а потім відродився.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, «Словник іншомовних слів», м. Київ, 1985 р., стор. 621.

Література[ред.ред. код]

  • Ч. Хэнзел. Парапсихология М., «Мир», 1970
  • Панасюк А. Ю. Большая энциклопедия парапсихологии. — М.: РИПОЛ классик, 2007. — 864 с.
  • С. Криппнер. «Состояние парапсихологических исследований в США». // США — 1998 г. № 7 (с. 100–111), № 8 (с. 97-104)
  • Б. К. Ратников, Г. Г. Рогозин, Д. Н. Фонарев, «За гранью познанного», изд. «Академия управления», серия «Хроники реального мира», г. Москва, 2010 г. ISBN 978-5-91047-012-9; -//- изд. «ВеГа» (НАСТ России), 2008 г. ISBN 978-5-903649-02-0 (УДК 004–027.21 ББК 32.81 P25).
  • Д. С. Соколов, «Мистика и философия спецслужб», изд. «Академия управления», серия «Хроники реального мира», г. Москва, 2010 г. ISBN 978-5-91047-015-0.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Melton, J. G. (1996). Parapsychology. In Encyclopedia of Occultism & Parapsychology. Thomson Gale. ISBN 978-0810394872. 
  2. Bem, D. J.; Honorton, C. (1994). «Does psi exist? Replicable evidence for an anomalous process of information transfer». Psychological Bulletin 115. с. 4–18. doi:10.1037/0033-2909.115.1.4. 
  3. Thouless, R. H., & Wiesner, B. P. (1946). On the nature of psi phenomena. Journal of Parapsychology, 10, 107–119.
  4. Rhine, J. B. (1946). Are psi phenomena paranormal or normal? [Editorial]. Journal of Parapsychology, 10, 149–153.
  5. а б в г Berger, Arthur S.; Berger, Joyce (1991). The Encyclopedia of Parapsychology and Psychical Research. Paragon House Publishers. ISBN 1557780439. 
  6. История парапсихологии — Общая психология — Психология
  7. Beloff, John (1977). Handbook of parapsychology. Van Nostrand Reinhold. ISBN 0442295766. 
  8. Wooffitt, Robin (2006). The Language of Mediums and Psychics: The Social Organization of Everyday Miracles. Ashgate. ISBN 075464202X. 
  9. J. B. Rhine (1934). Extra-Sensory Perception. (4th ed.) Branden Publishing Company, 1997. ISBN 0-8283-1464-0
  10. а б «History of the Parapsychological Association». The Parapsychological Association. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-06-29. 
  11. Melton, J. G. (1996). Parapsychological Association. In Encyclopedia of Occultism & Parapsychology. Thomson Gale. ISBN 978-0810394872. 
  12. Wheeler, John Archibald (January 8, 1979), Drive the Pseudos Out of the Workshop of Science, , New York Review of Books, May 17, 1980 
  13. а б Wheeler, John Archibald (1998). Geons, Black Holes, and Quantum Foam: A Life in Physics. W. W. Norton. ISBN 0-39304-642-7. 
  14. Irwin, Harvey J. (2007). An Introduction to Parapsychology, Fourth Edition. McFarland & Company. ISBN 0786418338. Процитовано 2007-07-31. 
  15. http://www.para-psychology.ru/parapsychology.htm Парапсихология в России. (Основные исторические вехи)
  16. ru:Зов бездны
  17. Специальное заявление генерал-майор запаса ФСО РФ Б. К. Ратникова (рос.)
  18. а б в г д (Odling-Smee 2007)
  19. PRINCETON'S PEAR LABORATORY TO CLOSE — February 10, 2007
  20. Доклад комиссии по борьбе с лженаукой и фальсификацией научных исследований на президиуме РАН 16 марта 1999 г.
  21. Irwin, Harvey J.; Watt, Caroline A. (2007). An Introduction to Parapsychology. McFarland & Company. с. 320. ISBN 978-0786430598. 
  22. Cardena, Etzel (2004). Varieties of Anomalous Experience: Examining the Scientific Evidence. American Psychological Association (APA). ISBN 1557986258. 
  23. Challenge Info
  24. Институт мозга человека РАН
  25. Інститут мозку вивчатиме коми, аутизм і залежність
  26. Відомий український нейрохірург заявив про викрадення своїх унікальних розробок
  27. «Koestler Parapsychology Unit». University of Edinburgh. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2008-04-10. 
  28. «Parapsychology Research Group». Liverpool Hope University. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2009-08-18. 
  29. «Studying Parapsychology». Liverpool Hope University. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2009-08-18. 
  30. «The SOPHIA Project». University of Arizona. Процитовано 2007-11-14. 
  31. «Consciousness and Transpersonal Psychology». Research Unit of Liverpool John Moores University. 2007-09-17. Процитовано 2007-11-14. 
  32. «Center for the Study of Anomalous Psychological Processes». University of Northampton. Процитовано 2007-11-14. 
  33. «Anomalistic Psychology Research Unit». Goldsmiths, University of London. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  34. Science Framework for California Public Schools. California State Board of Education. 1990. 
  35. *Wheeler, J. A. (1979). «Point of View: Drive the Pseudos Out...». Skeptical Inquirer 3. с. 12–13. 
  36. Kurtz, P. (1978). «Is Parapsychology a Science?». Skeptical Inquirer 3. с. 14–32. 
  37. http://www.parapsych.org/faq_file1.html FAQ of the Parapsychological Association
  38. Druckman, D. and Swets, J. A. eds. (1988). Enhancing Human Performance: Issues, Theories and Techniques. National Academy Press, Washington, D.C. с. 22. ISBN 0-309-07465-7. 
  39. Layton, David (1974). Studies in Science Education. University of Leeds, Centre for Studies in Science Education. 
  40. http://anleontiev.smysl.ru/b_ocherk.htm anleontiev.smysl.ru/b_ocherk.htm
  41. а б Zorab G., Bibliography of parapsychology
  42. «Committee for Skeptical Inquiry». csicop.org. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  43. «James Randi Educational Foundation». randi.org. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 2007-11-14. 
  44. «About the Occult Investigative Committee of the The Society of American Magicians». www.tophatprod.com. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2009-08-18. 
  45. «The Society Of American Magicians». www.magicsam.com. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2009-08-18. 
  46. «Parapsychological Association». parapsych.org. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  47. «Society for Psychical Research». spr.ac.uk. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  48. «American Society for Psychical Research». aspr.com. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  49. «Rhine Research Center and Institute for Parapsychology». Rhine.org. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  50. «Parapsychology Foundation». parapsychology.org. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  51. «Australian Institute of Parapsychological Research». aiprinc.org. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  52. Stevens, Paul; Ian Baker (eds). «European Journal of Parapsychology». Bournemouth University, BH12 5BB, UK: Poole House ISSN 0168-7263. Архів оригіналу за 2011-08-22. Процитовано 2007-11-14. 
  53. Установки, превращающие людей в зомби