Парафін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Парафін (нім. Paraffin, від лат. parum — мало та athnis — споріднений; названий так через нейтральність до більшості хімічних реагентів), нафтопродукт, суміш алканових вуглеводнів переважно нормальної будови з числом атомів вуглецю від 9 до 40. У парафіні присутні також ізопарафінові, циклопарафінові (нафтенові) і нафтено-ароматичні вуглеводні. Товарні парафіни проходять попередню обробку адсорбентами та очищуються іншими методами. Через хімічну нейтральність парафіни широко застосовують в харчовій промисловості, в медицині, косметиці а також в електротехнічній галузі як ізоляційний матеріал.

Парафін випадає у вигляді твердої воскоподібної маси при зниженні температури нижче температури початку кристалізації парафіну (15–60 °С), що ускладнює роботу експлуатаційного обладнання, а при випаданні в продуктивних пластах різко погіршує їх фільтраційну характеристику. П. – це біла маса густиною 907–915 кг/м3 при 15 °С, з температурою топлення 40 – 60 °С; з вмістом нафти іноді до 13–14% і більше, питомою теплотою плавлення парафіну (C25H52) 47,8-52,6(кал/г) або 200–220(кДж/кг).

Різновиди[ред.ред. код]

ПАРАФІН ОКИСНЕНИЙ (ОКП-50),(рос. парафин окисленный (ОКП-50); англ. oxydized petroleum wax (ОКП-50), нім. oxydiertes Paraffin n (ОКП-50)) – рідина бурого кольору; ефективний піногасник розчинів з додаванням сульфітдріжджової барди (СДБ) та конденсованої сульфітспиртової барди (КССБ), вводиться разом з піноутворювачем (КССБ); реаґент гасить піну будь-якої солоності, із збільшенням вмісту хлористого кальцію ефективність різко падає; застосовують у вигляді розчи-ну в дизельному пальному 1:1; постачається в цистернах.

ПАРАФІНИ НАФТОВІ ТОВАРНІ, (рос. парафины нефтяные товарные; англ. petroleum paraffins, stock–tank oil paraffins, petroleum grade waxes, нім. Warenerdölparaffine n pl, Erdöltankparaffine n pl) – насичені вуглеводні аліфатичного (жирного) ряду в основному нормальної будови, які мають формулу CnH2n+2, де n =9–40 (від С9 до С40), з молекулярною масою 300–500 і температурою топлення (плавлення) 50 – 70 °С, виділені із дистилятної сировини у виробництві олив і випускаються нафтопереробними заводами як товарна продукція.

Парафіни можуть бути виділені також із інших продуктів, наприклад, із озокериту. В залежності від фракційного складу, тем-ператури плавлення і кристалічної структури парафіни розділяють на рідкі (температура топлення t_топл ≤ 27°С), тверді (t_топл = 28 – 70°С) і мікрокристалічні (t_топл >60 – 80°С) – церезини. При однаковій температурі топлення церезини відрізняються від парафінів більшою молекулярною масою, густиною і в’язкістю. Церезини енергійно реаґують з димною сірчаною кислотою, з соляною кислотою, в той час як парафіни реаґують з ними слабко. При перегонці нафти церезини концентруються в залишку, а парафін переганяється з дистилятом. Церезини, які концентруються в залишку після перегонки мазуту, являють собою суміш циклоалканів і в меншій кількості твердих аренів і алканів. Ізоалканів у церезині порівняно мало.

За ступенем очищення парафіни ділять на гачі (петролатуми), які містять до 30% (мас.) олив; неочищені парафіни (цере-зини) з вмістом олив до 6% (мас.); очищені і високоочищені парафіни (церезини). В залежності від глибини очищення вони мають білий колір (високоочищені і очищені марки) або дещо жовтуватий і від світло-жовтого до світло-коричневого (неочищені парафіни). Для парафіну характерна пластинчаста або стрічкова структура кристалів. Густина очищеного парафіну 881 – 905 кг/м3. Церезини являють собою суміш вуглеводнів з кількістю вуглецевих атомів у молекулі від 36 до 55 (від С36 до С55). Їх отримують із природної сировини (природного озокериту і осаду парафінистої проби нафт нафтенової основи) і виробляють синтетично із оксиду вуглецю і водню. На відміну від парафінів, церезини мають дрібнокристалічну будову. Температура плавлення 65 – 88°С, молекулярна маса 500 – 700.

Парафіни широко використовують у електротехнічній, харчовій (парафіни глибокої очистки; t_топл = 50 – 54°С; вміст олив 0,5-2,3% по масі), парфумерній та інших галузях. На основі церезину виготовляють різні композиції в промисловості побуто-вої хімії, вазеліни; вони використовуються також як загусники у виробництві пластичних змазок, ізоляційних матеріалів в електро- і радіотехніці та воскових сумішей.

Неочищені тверді парафіни виробляють методами: 1) знеоливлення гачів і петролатумів – побічних продуктів виробницт-ва (депарафінізації) олив з застосуванням розчинників (суміші кетону, бензолу і толуолу, дихлоретан), отримуючи при цьому неочищені парафіни (із гачу) і церезини (із петролатуму); 2) виділення і знеоливнення парафіну із дистилятів високопарафінистих нафт сумішшю кетону, бензолу і толуолу; 3) кристалізації твердих парафінів без застосування розчинників (шляхом охолодження в кристалізаторах і фільтропресування). Неочищені парафіни після цього облагороджують (доочищають) з використанням кислотно-лужного, адсорбційного (контактного чи перколяційного) або гідроґенізаційного доочищення (для видалення нестабільних речовин, що забарвлюють і мають запах). Рідкі парафіни виділяють із дизельних фракцій депарафінізацією з використанням вибірних розчинників (суміш ацетону, бензолу і толуолу), карбамідної депарафінізації (у виробництві низькозастигаючого дизельного пального) і адсорбції на молекулярних ситах (виділення рідких парафінів С10-С18 з допомогою пористих синтетичних цеолітів).

Парафін в культурі[ред.ред. код]

Про виробництво парафіну на українській кіностудії «Київнаукфільм» знято документальну стрічку «Виробництво парафіна» (1967, режисер — Роман Демін)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.