Паргасит
| Паргасит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1] |
| IMA-номер | IMA2012 s.p. |
| Абревіатура | Prg[2] |
| Хімічна формула | NaCa₂(Mg₄Al)(Si₆Al₂)O₂₂(OH)₂[3] |
| Клас мінералу | Силікати |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DE.15[4] |
| Dana 8 | 66.1.3a.12 |
| Ідентифікація | |
| Колір | коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний |
| Сингонія | моноклінна |
| Просторова група | просторова група C2/m[d][5] |
| Спайність | {110}[d][6] |
| Твердість | 5—6 |
| Блиск | скляний |
| Густина | 3,1 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Паргас[7] |
 Паргасит у Вікісховищі | |
Паргаси́т (рос. паргасит; англ. pargasite; нім. Pargasit m) — мінерал, гідроксилалюмосилікат натрію, кальцію і магнію, групи амфіболів.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: NaCa2Mg4Al Si6Al2O22(OH)2; Mg заміщається Fe2+ з переходом у феропаргасит, тетраедричний Al заміщається Si з переходом у рогову обманку, а октаедричний Al заміщається Fe3+. Склад у % (з родов. Паргас, Фінляндія): Na2O — 2,54; CaO — 12,5; MgO — 20,6; Al2O3 — 11,05; Fe2O3 — 0,67; SiO2 — 48,1; H2O+ — 0,71; H2O— −0,11; F — 1,9. Домішки: FeO, K2O, TiO2.
Сингонія моноклінна. Кристали призматичні, часто двійники. Волокнисті і зернисті агрегати. Густина 3,1. Тв. 5—6. Колір коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний. Блиск скляний. Крім Паргасу, знайдений на Алдані (РФ). Зустрічається у забруднених доломітових вапняках, у скарнах, в багатьох магматичних та метаморфічних породах.
Супутні мінерали: діопсид, скаполіт, флогопіт, хондродит.
За назвою місцевості першознахідки (Steinheil, 1814).
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- паргасит залізистий (паргасит залізний);
- паргасит залізний (різновид паргаситу з родов. Лангбан, Швеція, який містить 8,08 % Fe2O3);
- паргасит свинцевистий (різновид паргаситу з г. Мансьє, Швеція, який містить 2,12 % PbO).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Hawthorne F. C., R. Oberti, Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
- ↑ http://www.mindat.org/min-3119.html
- ↑ Hålenius U., Bosi F. Cation ordering in Pb2+-bearing, Mn3+-rich pargasite from Långban, Sweden // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 2012. — Vol. 97. — P. 1636. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4137
- ↑ Anthony J. W., Bideaux R. A., Nichols M. C. et al. Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Паргасит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Паргасит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
| ||||||||
| |||||