Амбруаз Паре
| Амбруаз Паре | |
|---|---|
| фр. Ambroise Paré | |
 | |
| Народився |
1510[1][2][…] Лаваль |
| Помер |
20 грудня 1590[4][2][5] Париж, Королівство Франція |
| Країна |
 Франція |
| Діяльність | хірург, анатом, винахідник медичних інструментів, військовий лікар |
| Alma mater |
Колеж де Франс Паризький університет |
| Галузь | хірургія |
 Роботи у Вікіджерелах Амбруаз Паре у Вікісховищі | |
Амбруа́з Паре́ (фр. Ambroise Paré; близько 1510, Бур-Ерсан, нині частина Лаваля, Франція — 20 грудня 1590, Париж) — французький хірург, якого вважають одним із «батьків» сучасної медицини, зокрема хірургії. Був лідером у галузі хірургічної техніки і військової медицини, особливо в лікуванні ран. Він також був анатомом і винахідником декількох хірургічних інструментів.
Паре був придворним лікарем у французьких королів у XVI ст. — Генріха ІІ, Франциска ІІ, Карла ІХ та Генріха IV. Йому належить низка інновацій щодо лікування ран, а також у винайденні та вдосконаленні хірургічних інструментів, зокрема, протезів. Запровадив затискання судин, що кровоточать, інструментами, створив учення, відповідно до якого довів, що вогнепальні рани належать до групи забійних ран, а не отруєних. Відповідно, відмовився від лікування ран, які були забруднені порохом, за допомогою заливання їх киплячою олією, що тільки погіршувало перебіг рани.
Військово-польова медицина[ред. | ред. код]
Амбруаз Паре використав яєчний жовток, олію з троянд і скипидар замість киплячої олії бузини і припікання у процесі лікування ран. Він відмовився від застосування киплячої олії при лікуванні деяких пацієнтів, і використовував старий метод, який римляни виявили 1000 років до нього. Він ставив іншим пацієнтам мазь з яєчного жовтка, олії з троянд і скипидару та залишав їх на ніч. Наступного ранку він виявив, що солдати, щодо яких застосували в лікуванні киплячу олію були в агонії, а ті, що обробили маззю, оговталася через антисептичні властивості скипидару. Це підтвердило ефективність його методів. Проте вони були широко використані лише через багато років. Про це він опублікував свою першу книгу «Метод лікування ран, нанесених аркебузою та вогнепальною зброєю» в 1545 році.
Експеримент з безоаровим каменем[ред. | ред. код]
У Середньовіччя існувало припущення, що безоаровий камінь може вилікувати будь-яке отруєння. Безоар — конкремент (камінь органічного походження) зі щільно зваляного волосся або волокон рослин у шлунку й кишківнику жуйних тварин, коней, безоарових цапів, рідше у свиней та собак, інколи в людини. Утворюється при порушенні функції системи травлення й нестачі мінеральних речовин у кормах. Присутність безоару може спричинити кишкову непрохідність, виразку у травній системі чи кишкову кровотечу.
1567 року він провів прилюдний експеримент. Кока одного з торгових суден піймали при крадіжці столового срібла і засудили до повішення. Кок погодився на отруєння, за умови, що його одразу відпустять, якщо він виживе. Камінь не вилікував моряка, і той помер за сім годин у тяжких муках, а Амбруаз Паре довів свою теорію, що безоаровий камінь не може вилікувати усі отруєння.
Паре під час ампутацій вдосконалив протези, зокрема їхню форму. Йому вдалося винайти очні протези, які він емалював золотом, сріблом, з порцеляни чи скла.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Амбруаз Паре |
- Statue of Ambroise Paré, Place du Jet d'eau in Laval, France[недоступне посилання з 01.09.2012]
- Page through a virtual copy of Paré's Oeuvres
- Stephen Paget (1897), Ambroise Paré and His Times, 1510–1590, G.P. Putnam's sons. Bezoar stone story on pages 186–7. Paré not a huguenot on page 84
- Famous Surgeons in History [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.]
