Паризька біржа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паризька біржа розміщується в палаці Броньяр

Координати: 48°52′09″ пн. ш. 2°20′29″ сх. д. / 48.86917° пн. ш. 2.34139° сх. д. / 48.86917; 2.34139 Паризька біржа (фр. Bourse de Paris) - фондова біржа в Парижі (Франція), з 2000 року відома як Euronext Paris.

Історія[ред.ред. код]

Маклери перед біржею (1931)

В 1724 році в Парижі для здійснення угод між торговими посередниками було побудовано спеціальне приміщення. Воно отримало назву «Біржа». Тут здійснювали операції агенти з обміну, діяльність яких мало відповідала принципам біржової торгівлі (насамперед був відсутній механізм відкритого оголошення цін). Декрет Королівської державної ради, який засновував Паризьку біржу (від 24 вересня 1724 року) забороняв жінкам з'являтися в приміщенні біржі. Цей декрет був відмінений лише в 1967 році. Декретом від 30 березня 1774 року на біржі було створено спеціальне місце « le Parquet », що призначалося виключно для агентів з обміну, яким пропонувалось забезпечувати гласність в оголошенні цін шляхом їх вигуку - « à la criée ». До цього жодних правил не існувало, угоди відбувалися безсистемно в будь-якому випадковому місці.

23 березня 1793 року біржа закривається (в 1789 у почалася революція) і відкривається тільки в 1801 році за Наполеона. Кількість агентів з обміну, яких в 1786 було 60 чоловік, збільшилася до 71.

В 1801 році Наполеон видав указ про будівництво спеціального будинку Паризької фондової біржі - Палац Броньяр. Будівництво було завершено в 1826 році.

Кодекс Наполеона створив єдине біржове право для всієї Франції, яке не зазнало змін більше століття. Імператор ставився до інституту біржі дуже насторожено і ввів цілий ряд обмежень щодо її функціонування. Наполеон надав біржовим посередникам монополію на біржові операції, хоча тепер, біржові посередники були позбавлені права діяти у формі компаній з обмеженою відповідальністю. Для нагляду над біржею була створена спеціальна біржова поліція. Була заборонена позабіржова торгівля. Повністю було заборонено торгівлю іноземними цінними паперами. Тільки в 1823 році було зроблено виняток для зарубіжних державних позик.

Переживши низку революцій і воєн, Франція стала капіталістичною державою. Це позначилося і на ринку цінних паперів. З 1815 по 1829 роуи у Франції з'явилося 98 акціонерних товариств. У той же час приватний сектор ринку цінних паперів залишався вузьким. Так в 1814 році на Паризькій біржі котирувалися 4 види цінних паперів, в 1820 році - 13, в 1825 році - 32, в 1830 - 38.

Після Революції 1830 Луї-Філіпп став не тільки королем Франції, а й « королем біржовиків ». Однак мало уваги приділялося економіці. Засилля біржовиків гальмувало промисловий розвиток країни.

В 1850-1860-ті роки операції Паризької фондової біржі потроїлися. Вона перетворилася на грошовий ринок європейського масштабу.

З XVIII століття основними цінними паперами, що циркулювали на біржі були векселі. Акцій та облігацій було дуже мало. Але вже до 1840 року на Паризькій фондовій біржі котирувалися приблизно 130 боргових і пайових цінних паперів.

В 1900 році на Паризькій біржі торгувалося понад 800 видів цінних паперів - акцій та облігацій, а також близько 300 іноземних. Торгові сесії відбувалися щодня з понеділка по суботу з 12 до 15 годин.

Поступово біржі відкрилися і в інших містах: у Ліоні (1845 рік), Бордо (1846 рік), Марселі (1847 рік), Ліллі (1867 рік), Нанті (1868 рік), Нансі (1922 рік). До 1967 року працювала біржа в Тулузі.

Після Другої світової війни у Франції діяло 7 фондових бірж. Багато років фондові біржі конкурували між собою, здійснюючи котирування одних і тих же цінних паперів. В 1962 році спеціальним декретом для кожної акції був визначений один біржовий ринок.

В 1986 році на Паризькій біржі була встановлена електронна торгова система САС (Cotation Assistée en Continu), а години роботи було збільшено з 10-00 до 17-00 (раніше з 12-30 до 14-30).

Незабаром голосовий аукціон з акціями та облігаціями був повністю припинений. Потім закрилися зали і на провінційних біржах: їхні папери було переведено в торговельну систему Паризької біржі.

З 1991 року у Франції діє єдина фондова біржа, що об'єднала фондові біржі в Бордо, Ліллі, Ліоні, Марселі, Нансі та Нанті. До об'єднання на Паризьку біржу припадало 95% всіх угод у Франції з цінними паперами. З 1988 року введена система електронних операцій. Торговельні операції проводяться 45 брокерами - членами біржі.

Наприкінці 1990-х років Паризька біржа виступила ініціатором об'єднання великих європейських бірж. У 2000 році об'єдналася з Амстердамською та Брюссельською біржами, утворивши Euronext NV, яка зараз є другою за величиною біржею в Європі після Лондонської фондової біржі.

Галерея[ред.ред. код]

Література з історії Паризької біржі[ред.ред. код]

  • Colling A., La Prodigieuse Histoire de la Bourse, 1951, SEF, Paris.
  • G. Gallais-Hamonno et P.-C. Hautcoeur, Histoire du marché financier français au XIX e, 2007, Publications de la Sorbonne.
  • Lehmann, P.-J., La Bourse de Paris, 1991, Dunod.
  • Lehmann, P.-J., Histoire de la Bourse de Paris, 1997, PUF.
  • Muniesa, F., "Contenir le marché : la transition de la criée à la cotation électronique à la Bourse de Paris", Sociologie du Travail 47(4): 485-501, 2005.
  • Walker, D. A., "A factual account of the functioning of the nineteenth-century Paris Bourse", European Journal of the History of Economic Thought 8(2): 186-207, 2001.
  • Hissung-Convert N., La Spéculation boursière face au droit, éd. LGDJ, tome 511, 2009, 667 p.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]