Паризький мир 1856

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Treaty of Paris 1856 - 1.jpg
Treaty of Paris 1856 - 2.jpg

Паризький мирний договір (трактат) — мирний договір, що завершив Кримську війну 1853—1856 рр. Його обговорення проходило на конгресі, що відкрився 13 (25) лютого 1856 року у столиці Франції. Підписаний в Парижі 18 (30 березня) на заключному засіданні конгресу держав представниками Росії (А. Ф. Орлов, П. І. Бруно), Франції (А. Валевської, Ф. Буркене), Великобританії (Г. Кларендон, Г. Каулі) , Туреччини (Алі-паша, Джеміль-бей), Австрії (К. Буоль, І. Гюбнер), Прусії (О. Мантейфель, М. Гарцфельдт), Сардинії (К. Кавур, С. Вілламаріна).

Поразка Росії у війні привело до серйозного обмеження її прав й інтересів. Однак використовуючи протиріччя між переможцями та їх ускладнення у зв’язку з великими втратами під Севастополем, російська дипломатія домоглася пом’якшення умов миру.

Основні положення[ред.ред. код]

Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Росії та Туреччини мати там військовий флот і арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. В той же час територіальні втрати Росії були мінімальні — вона передавала Молдавії гирло Дунаю та частина Південної Бессарабії і таким чином, вона перестала безпосередньо межувати з Туреччиною в Європі. Також Росія повертала Туреччині Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. Росія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдавією і Сербією

Держави, зобов’язуючись не втручатися у справи Туреччини, гарантували автономію Сербії, Молдови та Валахії в рамках Османської імперії. Однак фактично окрім Карсу Туреччина мало що отримувала.

Конвенції[ред.ред. код]

До договору додавалися 3 конвенції. Перша підтверджувала Лондонську конвенцію 1841 про закриття чорноморських проток Босфору і Дарданеллів для іноземних військових кораблів у мирний час. Друга конвенція встановлювала число легких військових суден Росії та Туреччини на Чорному морі для вартової служби та третя зобов’язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі).

Наслідки[ред.ред. код]

Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що спиралася на віденські трактати 1815 року. Він послабив позиції царизму в Європі та на Близькому Сході та призвів до подальшого загострення Східного питання. У 1859—1862 роках Молдавія та Валахія, за підтримки Росії та Франції, об’єдналися в румунську державу. Це було відхиленням від умов миру, яке, однак, не викликало заперечень західних держав.

У 1870—1871 роках Росія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали, тож західні держави змушені були визнати нове положення речей. Так були підписані Циркуляри Горчакова та Лондонська конвенція 1871 року. Перемога Росії в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років викликала заміну миру Берлінським трактатом, прийнятим на Берлінському конгресі 1878 року.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]