Паркан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паркан з сітки Рабиця
Паркан-огорожа дороги. Ірландія
Паркан на кордоні США і Мексики
Кам'яний паркан.
Кам'яний мур-паркан.

Паркан (огорожа, палісад, тин) — «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна»,[1] автономна структура, споруда, яка служить для огорожі, захисту, обрамлення певної території.

Давньоруське городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур».[2]

Розрізняють суцільний (глухий) і несуцільний паркан.

Етимологія терміну паркан[ред.ред. код]

Російське [парка́н], білоруське парка́н, польське, словацьке parkan, чеське parkán, нижньолужицьке parchan; — через польське та чеське посередництво запозичено із середньоверхньонімецької мови; середньоверхньонімецьке parkân через французьке старе parc «огорожа», латинське parcus (те саме) зводять до іберійського джерела.[1] Етимоном є «стіна, огорожа, звичайно дерев'яна»[1]

Див. також спільні за походженням слова:[1][ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Людина здавна намагалася відгородити місце свого проживання. Причин для цього вистачало завжди. Першими захисними спорудженнями стали рови, заповнені водою, і паркани. Спочатку це були примітивні паркани з підручних природних матеріалів, в основному з дерева й каменю. Надалі, з винаходом знарядь праці й освоєнням гончарного ремесла, сталі з'являтися металеві й цегельні паркани.

Метал і цегла й у наші дні залишаються одними із найкращих будівельних матеріалів — як самостійні матеріали, так і в комбінації один з одним. З'явилися ковані паркани, паркани чавунні й алюмінієві, а також різноманітні цегельні паркани із цегли різної фактури. Не вийшли із ужитку дерево й камінь — їх теж застосовують до сьогодні як матеріали для парканів.

Типи парканів за матеріалом[ред.ред. код]

Тин[ред.ред. код]

Тин — «огорожа, паркан, стіна»[3]

Іноді тин — оборонна стіна з щільно розташованих поруч колод, які вертикально вриті в землю і загострені вгорі.

Етимологія слова тин[ред.ред. код]

Російське і білоруське тын «тин», давньоруське тинъ «огорожа, паркан; стіна», польське [tyn], чеське týn, словацьке týnіе, полабське (vå)tåįn «огорожа, паркан; стіна», сербохорватське тŭн «перегородка, внутрішня стінка», словенське tín «дощата перегородка», старослов'янське тынъ «перегородка»; — праслов'янське tynъ; — запозичення з германських мов; давньоісландське tún «садиба, двір, сад», давньоанглійське (англосаксонське) давньонижньонімецьке (давньосаксонське) «огорожа», давньоверхньонімецьке zūn «огорожа, паркан», нововерхньонімецьке Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірландським -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145-153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов'янське tynъ пов'язане з tyti «густо рости» (провіняй з Тустань) і первісно означало «густі зарості».[3]

Палісад[ред.ред. код]

Докладніше: Палісад

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 —. — (Словники України) ISBN 966-00-0816-3 Т. 4: Н-П/ Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. Ред.тому: В.Т.Коломієць, В.Г.Скляренко - 2003. - 656 с. ISBN 966-00-0590-3 (сторінка:295)
  2. Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І.К.Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 571)
  3. а б Етимологічний словник української мови: В. 7 т./ Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 — (Словники України). ISBN 966-00-0816-3 Т.5: Р-Т Уклад.: Р.В.Болдирєв та ін. — 2006. — 704с. — ISBN 966-00-0785-X (сторінки: 568-569)

Література[ред.ред. код]