Парк «Березовий Гай» (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Березовий Гай
центральна алея
центральна алея
Тип парк відпочинку
50°29′49″ пн. ш. 30°27′10″ сх. д. / 50.49694° пн. ш. 30.45278° сх. д. / 50.49694; 30.45278
Розмір 7,46 га
Керуюча установа КП УЗН Подільського р-ну
Статус Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва

«Березовий Гай» — парк відпочинку у Подільському районі Києва на розі вулиць Вишгородської та Білицької. Площа парку — 7,46 га.

Історія[ред.ред. код]

До Жовтневого перевороту парк перебував у приватній власності. В радянські часи його було поділено на дві частини: одна, площею 7,46 га, що прилягає до вулиці Білицької — була передана під будівництво Подільського районного парку культури і відпочинку, а друга — північно-західна частина — Центральній дослідно-педагогічній агробіостанції.

Парк культури і відпочинку існував до радянсько-німецької війни, під час якої він був зруйнований. 3 усіх паркових споруд залишились будівля контори, кінобудка та парашутна вишка.

Природа[ред.ред. код]

Територія парку розміщена в правобережній частині Києва на схилі Київського лесового плато. Різниця висот в парку становить 47 м. У верхній частині добре виражені дві куполоподібні вершини. Нижня частина парку спланована в основному в регулярному стилі, тут прокладено плиточні та асфальтові доріжки, нагірна — зайнята насадженнями лісового типу, через які проходять ґрунтові доріжки типу «серпантин». У нижній частині парку розміщено відділ музею Т. Г. Шевченка «Хата на Пріорці». Це все, що залишилося від старої забудови — невелика хатка (вул. Вишгородська, 5), де в серпні 1859 року, в родині С. М. Лободи жив Т. Г. Шевченко.

По парній стороні вулиці Білицької знаходиться масив березових насаджень. Всередині його збереглись також старі липи, в'язи, акації, верби, тополі, є тут і багато гарноквітучих чагарників.

Зараз в парку 45 видів і форм дерев і чагарників. Серед них переважають береза повисла, липа дрібнолиста, сосна звичайна, клен гостролистий, берест, робінія звичайна (акація біла), дуб звичайний, гіркокаштан звичайний, вишня та груша лісова. Крім них, в парку зустрічаються ялина звичайна, ялина колюча сизої форми, туя західна, верба біла плакучої форми, клени сріблястий, ясенелистий, польовий та татарський, горіх волоський та маньчжурський, тополі біла, чорна та пірамідальна, ясени зелений та пенсильванський, бук лісовий, граб звичайний, горобина домашня плакучої форми та фруктові дерева — абрикос, груша, шовковиця, черешня. Вік дерев, в основному, — до 50 років. 3 чагарників у гаю зростають аморфа, види таволги (спіреї) — Вангута, Бумольда та калинолиста, бузок звичайний, чубушник звичайний, виноград американський, форзиція європейська, сніжноягідник білий, бруслина бородавчаста, бузина червона.

300-літній дуб

Гаї і масиви з переважанням берези домінують, але чистих березняків тут небагато. В нагірній частині парку в насадженнях участь беруть липа та клен гостролистий. На значних територіях липа вже витіснила менш довговічну і світлолюбну березу.

Визначною пам'яткою парку є 300-літній дуб, що знаходиться в нагірній частині поблизу південної вершини.

Устрій[ред.ред. код]

В парку сплановані декілька функціональних зон:

  • зона культурно-просвітницьких закладів (тут знаходяться музей «Хата на Пріорці», сарай, криниця, фруктові насадження, що примикають до них — яблуні, сливи, абрикоси, вишні, черешні, а також берези віком до 30 років);
  • зона відпочинку дітей — в центральній частині парку;
  • зона тихого відпочинку (в основному, нагірна частина парку);
  • зона господарських споруд.

Галерея[ред.ред. код]

Хата на Пріорці.JPG БГ Дитячий майданчик.JPG Агробіостанція.JPG
Хата на Пріорці
Дитячий майданчик
Будівля агробіостанції

Посилання[ред.ред. код]