Парнок Софія Яківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Софія Яківна Парнок
София Яковлевна Парнок
Parnok1922.jpg
При народженні София Яковлевна Парнох
Псевдоніми, криптоніми Андрій Полянин
Дата народження 30 липня (11 серпня) 1885(1885-08-11)
Місце народження Таганрог
Дата смерті 26 серпня 1933(1933-08-26) (48 років)
Місце смерті Каринське, Московська обл.
Національність росіянка
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Мова творів російська мова
Рід діяльності поетеса, перекладачка, критик, лібретист
Роки активності: 19061933
Напрямок Срібна Доба
Неофіційний сайт шанувальників (рос.)

Парнок Софія Яківна (30 липня (11 серпня) 1885(18850811), Таганрог26 серпня 1933, Каринське, Московська область) – російська поетеса, перекладачка, критик та лібретист Срібної Доби, відома також як "російська Сафо".

Біографія[ред.ред. код]

Софія Парнок (справжнє прізвище Парнох) народилася у місті Таганрог в заможній єврейській обрусілій родині. Батько – Яків Соломонович Парнох, власник аптеки, почесний громадянин Таганрога, мати – Олександра Абрамівна Парнох, лікар. Брат – поет, музикант, перекладач Валентин Парнах, сестра – поетеса Єлизавета Тараховська.

Рання смерть матері, яка померла при народженні близнюків Валентина та Єлизавети, а також другий шлюб батька, що одружився з їх гувернанткою, дуже вплинула на свідомість малої Софії, зробила життя в батьківському домі назавжди нестерпним, а стосунки з батьком відчуженими та напруженими.

Після закінчення із золотою медаллю Таганрозької Маріїнської гімназії (1894 - 1903) Парнок рік жила в Швейцарії, де навчалася в Женевській консерваторії, після повернення в Росію займалася на Бестужевських курсах, жила з подругою Надією Поляковою до 1907 року.

У 1906 починає друкувати вірші, які були схвально сприйняті критиками, пізніше знайомиться з такими "світилами" російської інтелігенції, як: Софія Чацкіна та Яків Сакер, О. Блок, М. Кузмін, В. Іванов, Ф. Сологуб, М. Волошин, Анна Ахматова. У вересні 1907 року, за іудейським обрядом, одружується з В. М. Волькенштейном, але у 1909 році шлюб розпадається за ініціативою Парнок. Тепер вона звертає свої почуття виключно на жінок, дана тематика вельми характерна для її лірики. У 1909 році переїжджає до Москви, пізніше приймає православ’я.

З 1913 співробітничала з журналом Північні нотатки, де, крім віршів, публікувала переклади з французької мови та критичні статті під псевдонімом «Андрій Полянин». Парнок-критика високо цінували сучасники; її статті відрізнялися рівним, доброзичливим тоном, виваженою оцінкою достоїнств і своєрідності конкретного поета. Їй належать стислі і чіткі характеристики творчості Мандельштама, Ахматової, Ходасевича, Ігоря Сєвєряніна та інших провідних поетів 1910-х рр..; Визнаючи талант ряду акмеїстів, вона, однак, відкидала акмеїзм як школу. Парнок належить (не характерну для неї по тону, але показова для її уявлень про мистецтво) одне з найяскравіших виступів проти Валерія Брюсова, «що грає роль великого поета» (1917).

У 1914 р. подорожує до Англії, Німеччини та Італії з Іраїдою Альбрехт. У жовтні відбувається знакова подія у житті Парнок - вона знайомиться з видатною російською поетесою Мариною Цвєтаєвою. Їх бурхливий роман, що продовжувався аж до лютого 1916-го року, значно вплинув на становлення обох жінок як поетес і дав неабиякий творчий поштовх. Цвєтаєва присвятила Парнок збірку віршів «Подруга» («Под лаской плюшевого пледа», «Хочу у зеркала, где муть…»). У першу збірку Софії «Вірші», що вийшла у 1916 році і зустріла позитивні відгуки критики, увійшло декілька віршів, присвячених Марині.

У 1917 р. з Людмилою Ерарською виїхала до м. Судак (Крим). Там поетеса пережила Жовтневу революцію, війну в Криму, напівголодне існування. У 20-ті роки, коли її, разом з А. Герцик, арештували, Софія захворіла на сухоти. У Судаку Парнок знайомиться з композитором А. Спендіаровим, і за його проханням розпочинає роботу над лібрето опери «Алмаст», в той же час продовжуючи публікувати свої вірші.

У 1922 році, повернувшись до Москви, займалася літературної і перекладацької роботою. Була одним із засновників об'єднання «Ліричне коло» і кооперативного видавництва «Вузол». У 1925 через смерть близької подруги Парнок, Аделаїди Герцик, здоров’я Софії погіршується, важким також залишається фінансовий стан. У той же час, Парнок щаслива у відносинах з Ольгою Миколаївною Цубербілер, якій присвячує збірку «Упівголоса» (1928 рік).

Повернення С. Парнок до Москви, 1922.


Протягом 1929-1930-рр. – утвердження опери «Алмаст», над якою працювала Парнок, у Великому театрі. 24 червня відбулася її тріумфальна прем’єра, яка в черговий раз засвідчила наявність великого таланту Софії.

У 1931-му році знайомиться зі своєю «Сивою музою», фізиком Ніною Вєдєнєєвою, присвячує їй цикли «Велика Ведмедиця» та «Непотрібне добро» (1932)

Починаючи від зими 1932-го року тяжко хворіє, прикута до ліжка. 25 серпня 1933 року у Софії Парнок, що знаходиться в селі Керенське під Москвою, раптово прихоплює серце, наступного дня, 26 серпня, вона помирає. Похована 29 серпня 1933 року на Введенському (Німецькому) кладовищі у Москві, Лєфортово. На похованні були присутні Борис Пастернак, Густав Шпет, Ольга Цубербілер, Людмила Ерарська, Ніна Вєдєнєєва, Владислав Ходасевич, Володимир Волькенштейн та ін. У некролозі В. Ходасевич написав: «Нею було видано багато книг, невідомих широкій публіці - тим гірше для публіки».

Парнок не примикала до жодної з провідних літературних угруповань. Вона критично ставилася як до новітніх течій в сучасній їй літературі, так і до традиційної школі. Її поезію відрізняє майстерне володіння словом, широка ерудиція, музичний слух. У її останні збірки проникають розмовні інтонації, відчуття «повсякденності» трагедії; багато віршів присвячені фізику-теоретику Ніні Вєдєнєєвій - «Сивій музі».

Книги С. Я. Парнок[ред.ред. код]

«Вірші». - Пг.: Тип. Р. Голік і А. Вільборг, 1916. - 80 с.

«Троянди Пиєрії». - М.-Пг.: Творчість, 1922. - 32 с.

«Лоза»: Вірші 1922 / Обл. В. Фаворського. - М.: Шиповник, 1923. - 45 с.

«Музика». - М.: «Вузол», 1926. - 32 с.

«Упівголоса», вірші 1926-1927, - М.: Вузол, 1928. - 63 с.

«Збірка віршів» / Підгот. текстів, вступ. ст. и комент. С. В. Полякової. - Ann Arbor: Ардіс, 1979.

«Парнок Софія. Збірка творів.» / Вст. стаття, підготовка тексту і примітка С. Полякової. - СПб: Інапрес, 1998. - 544 с. - ISBN 5-87135-045-3. «Софія Парнок. Вірші» / / Строфи століття. Антологія російської поезії. / Під. ред. Є. Євтушенко. - М.: Поліфакт, 1999. - ISBN 5-89356-006-X.

«Софія Парнок. Вірші» / / Від символістів до оберіутів. Поезія російського модернізму. Антологія. У 2 кн. Кн 1. - М.: Елліс Лак, 2001. - 704 с. - ISBN 5-88889-047-2.


Додатки[ред.ред. код]

1. Микола Доля - Біографія Софії Парнок

2. Микола Доля - Про Софію Парнок

3. Світлана Макаренко - Софія Парнок. Історія російської Сафо

4. Владислав Ходасевич - Софія Парнок. Вірші.

5. Софія Парнок вірші

6. С.В. Полякова - Незакатные оны дни


Музичні інтерпретації[ред.ред. код]

У 2002, в рамках проекту «АЗІЯ +» співачкою, поетом і композитором Оленою Фроловою випущений CD «Вітер з Віоголоси», пісні на вірші Софії Парнок.


Сім'я[ред.ред. код]

Парнах, Валентин Якович - брат, російський поет, перекладач, музикант, танцюрист, хореограф, зачинатель російського джазу.

Тараховська, Єлизавета Яківна - сестра, російська поетеса, перекладач.

Парнах, Олександр Валентинович - племінник, письменник.

Максим Олександрович Парнок - внучатий племінник, художник, педагог.

Джерела[ред.ред. код]

Коротка літературна енциклопедія. М.: Радянська енциклопедія, 1962 - 1978. Т. 1-9.

Burgin DL Sophia Parnok. The Life and Work of Russia's Sappho. - New York: NY University Press, 1994. - ISBN 0-8147-1190-1.

Строфи століття. Антологія російської поезії / Сост. Е. Євтушенко, ред. Е. Вітковський. Мінськ; М.: Поліфак, 1995;

Полякова С. В. [Вступна стаття до збірки] / / Парнок, Софія. Збірки віршів. СПб.: ІНАПРЕСС, 1998. - С. 440-466.

Бургін Д. Л. Софія Парнок. Життя і творчість російської Сафо. СПб.: ІНАПРЕСС, 1999. - 512 с. - ISBN 5-87135-065-8.

Енциклопедія Таганрога. Ростов-на-Дону: Ростіздат, 2003. - 512 с. - ISBN 5-7509-0662-0.

Романова Е. А. Досвід творчої біографії Софії Парнок. СПб: Нестор-История, 2005. - 402 с. - ISBN 5-98187-088-5.

Нерлер П. [Вступна стаття] / / Парнах В. Я. Хостел моберів: Спогади. ДІАСПОРА: НОВІ МАТЕРІАЛИ. СПб: Фенікс-ATHENAEUM, 2005. Т. VII.