Пароксизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пароксизм — посилення якого-небудь хворобливого припадку (лихоманка, болі, задишка) до найвищого ступеня; іноді цим словом позначають також напади хвороби, що періодично повертаються, наприклад болотяної лихоманки, подагри. Пароксизми відображають наявність дисфункції вегетативної нервової системи і можуть бути проявом ряду захворювань. Найчастіша причина їх — неврози. На другому місці стоять органічні (зазвичай не грубі) ураження мозку: гіпоталамічні розлади, стволові (особливо дисфункція вестибулярних систем). Нерідко пароксизм супроводжують напади скроневої епілепсії, мігрень. Можуть виникати вони і на тлі вираженої алергії. Церебральні вегетативні пароксизми диференціюють від первинного ураження ендокринних залоз. Так, для феохромоцитоми характерні симпатико-адреналові пароксизми, а для інсуломи — ваго-інсулярні.