Партизан

Партиза́ни, одн. партиза́н (фр. partisan від італ. partigiano — «прибічник певної суспільної групи, партії») — спільна назва учасників недержавних, тобто не належних до регулярної армії, військових об'єднань — військових загонів, які складаються з прибічників певних політичних (владних) кіл чи суспільних сил даної країни. Бойові дії за участю партизанів називають партизанською війною.

Неофіційний, неформальний характер цих загонів найчастіше пов'язаний з тим, що їх метою є боротьба проти наявної у країні влади (політичного чи військового режиму), або окупаційного режиму ворожої країни; причому переважно військовим шляхом, методами партизанської війни у тилу супротивника — саботаж, диверсії, терор тощо — використовуючи замасковане пересування по території і уникаючи фронтальних зіткнень з переважальними силами регулярної армії суперника.

Партизани та партизанські з'єднання, як військові формування, не мають офіційного міжнародного правового статусу, але за міжнародним правом при полоненні можуть підпадати під статус «військових полонених».

Визначення партизанів у міжнародному гуманітарному праві[ред. | ред. код]

Міжнародне гуманітарне право визначає партизанів як учасників недержавних військових об'єднань, що не належать до регулярної армії, — тобто військових загонів, які воюють проти наявної у країні влади (політичного чи військового режиму) або окупаційного режиму ворожої країни. Партизанів визнають комбатантами, що надає їм надалі право на статус військовополонених у разі захоплення, якщо вони належать до однієї зі сторін конфлікту, очолюються особою, яка відповідає за їхні дії, мають знаки, що відрізняють їх від цивільного населення, відкрито носять зброю та дотримуються норм міжнародного гуманітарного права. Бійці національно-визвольних рухів також прирівнюються до регулярних збройних сил, тобто розглядаються як комбатанти.^[1]