Партія зелених України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Партія зелених України
Голова партії Москаль Денис Денисович
Заснована/зареєстрована 1990
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія Зелені
ненасильництво
рівність прав
сталий розвиток
євроінтеграція
Членство у міжнародних організаціях Європейська партія зелених
Союзники, блоки не блокувалася
Кольори зелений, жовтий, білий
Кількість членів 28 тис.[1]
Веб-сторінка http://www.greenparty.ua/

Партія зелених України — політична екологічнаУкраїни, заснована 30 вересня 1990 р. в Києві групою активістів Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ». Зареєстрована у травні 1991 р.

Одна з найстарших партії України. Електорально була успішною в кінці 20-го століття, пізніше партія стала маргінальною на національному рівні, представники партії присутні у регіональних і місцевих органах влади.

Діяльність ПЗУ базується на на принципах демократії, гуманізму, поваги до прав та інтересів людини незалежно від її соціального статусу, національності чи походження. Партія стверджує, що майбутнє України у запереченні агресивного технократизму, раціональному використанні ресурсів, в узгодженні інтересів різних соціальних груп, у беззастережній відмові від насильства над людиною і природою, а вищими цінностями є життя і свобода.[2]

Політична програма[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Перший (установчий) з'їзд ПЗУ відбувся 30 вересня 1990 р. в Києві. Ініціаторами створення партії — нової політичної сили в УРСР  — стала група активістів Всеукраїнської екологічної асоціації «Зелений світ» (асоціація створена в 1987 р., продовжує працювати досьогодні).

24 травня 1991 р. Партія Зелених України офіційно зареєстрована Міністерством юстиції України.

Вибори[ред.ред. код]

Президентські[ред.ред. код]

У травні 1999 р. Віталій Кононов взяв участь в президентських виборах як кандидат від ПЗУ.

У липні 2004 р. ХІ з"їзд ПЗУ висунув Віталія Кононова кандидатом на пост Президента України. 23 вересня 2004 року Центральна Координаційна Рада Партії ухвалила рішення про відмову від подальшої участі у виборчій кампанії. Того ж дня Віталій Кононов звернувся в Центральну виборчу комісію із заявою про зняття своєї кандидатури. У другому турі президентських виборів 2004 р. ПЗУ підтримала кандидатуру Віктора Ющенка.

Парламентські[ред.ред. код]

На парламентських виборах 1998 р. ПЗУ отримала 1 444 264 голосів виборців (5,4354%), що дало партії 19 депутатських мандатів. Партія Зелених України була серед восьми політичних партій, що подолали виборчий бар"єр, отримала підтримку виборців у всіх регіонах України, крім Львівської та Чернівецької областей.

Фракція ПЗУ у Верховній Раді третього скликання існувала та працювала всі чотири роки роботи парламенту.

На виборах у 2002 році за ПЗУ проголосувало 1,3 % виборців, на парламентських виборах 2006-го — 137 858 виборців (0,5%). З 45 учасників виборчого процесу Партія Зелених України посіла 14 місце.

На парламентських виборах 2007 р. партія зазнала невдачі з результатом 0,4%.

Партія Зелених України не входила у жодні політичні блоки.

25 травня 2011 р. новим головою партії обраний Денис Москаль. Він входить в Партію Зелених України з 2009 р. На сьогоднішній день він очолює депутатську фракцію «Республіка Київ» у Київській міській раді.

Партія брала участь у парламентських виборах 2012 р., де отримала 0,35 % голосів та не потрапила до ВР України.

Структура[ред.ред. код]

Склад[ред.ред. код]

Вищим органом партії є з"їзд. Постійно діючі органи партії — Центральна Координаційна Рада, Політрада, Секретаріат, обласні, районні, міські, сільські організації ПЗУ.

Станом на 1 липня 2009 р. діє 26 обласних організацій та 561 місцева організація ПЗУ. Членами партії є майже 28 тис. людей.[6]

Керівництво[ред.ред. код]

Символіка[ред.ред. код]

Символіка ПЗУ — зображення комбінованого знаку, композиція складається із стрічки зеленого кольору, на тлі якої в два рядки розташований словесний вираз «партія зелених» темно-зеленого кольору (слова трохи находять одне на одне) та зображення соняшника жовтого кольору, яке знаходиться праворуч від виразу.

Прапор ПЗУ — полотно зеленого кольору прямокутної форми (довжина якої в 1,5 рази більше, ніж ширина) із зображенням у лівому верхньому куті комбінованого знаку, композиція складається із словесного виразу «партія зелених» та зображення соняшника жовтого кольору.[7]

Діяльність[ред.ред. код]

В Україні[ред.ред. код]

З березня 1999 р. по липень 2001 р. заступник голови ПЗУ Олег Шевчук очолював [Державний комітет зв'язку та інформатизації України].

З липня 2001 по листопад 2002 р. Міністерство екології та природних ресурсів України очолював заступник голови ПЗУ Сергій Курикін.

Міжнародна[ред.ред. код]

У січні 1994 р. ПЗУ стала членом Європейської Федерації Зелених партій. ПЗУ — учасник усіх з"їздів ЄФЗП: у Відні (1994), Парижі (1998), Берліні (2002), Римі (2004).

В квітні 2000 р. у Канберрі (Австралія) відбувся Перший Всесвітній Конгрес Зелених. ПЗУ — серед засновників всесвітньої організації Зелених — Global Greens

У травні 2003 р. голова Політради ПЗУ Сергій Курикін обраний до комітету Європейської Федерації Зелених партій — керівного органу ЄФЗП.

У лютому 2004 р. у Римі на Капітолійському пагорбі відбулася церемонія підписання документів про створення Партії Зелених Європи. Від імені ПЗУ відповідні документи підписав голова Віталій Кононов. ПЗУ стала однією з засновників та повноправних членів Партії Зелених Європи

ПЗУ підтримує постійні контакти з Зеленими понад 80 країн світу.

Критика[ред.ред. код]

За словами історика Ендрю Вілсона, у цей час (парламентські вибори 1998 р.) партія була більше притулком для олігархів, ніж Партією зелених (бізнесмени домінували у виборчому списку партії).[8]

На піку популярності ПЗУ політичні опоненти й експерти звинувачували партію, що вона фінансується великими промисловцями — власників металургійних підприємств — чиї заводи завдають серйозної шкоди довкіллю. Керівники партії всі звинувачення відкидали.[9]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]