Партія зелених (Швеція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Партія зелених
Miljöpartiet de Gröna
Miljöpartiet.svg.png
Голова партії: Густав Фрідолін
Оса Ромссон
Дата заснування: 1981
Штаб-квартира: Pustegränd 1-3, Стокгольм Швеція
Союзники і блоки: Соціал-демократична партія Швеції
Ліва партія (Швеція)
інтернаціонал Європейська партія зелених
Ідеологія: Зелена політика
Кількість членів: 15 544
Інтернет-сторінка: http://www.mp.se

Партія зелених (швед. Miljöpartiet de Gröna) — шведська політична партія «зелених», що дотримується екологічної політики. Представлена в парламенті Швеціі. На парламентських виборах у 2010 р. шведські «зелені» отримали 25 з 349 місць.

Історія[ред.ред. код]

Шведські «зелені» виникли серед альтернативного екологічного руху 1970-х років.

  • Ця партія була заснована у Швеції 20 вересня 1981 року прихильниками заборони використання ядерної енергії на референдумі 1980 р.. Партія приймає рішення не мати формального лідера, а замість нього встановити змінюваних двох спікерів, які представлятимуть позицію партії. Для символу гендерної рівноправності між статями спікерів партії є одразу дві особи — чоловік та жінка: Петер Ерікссон (швед. Peter Eriksson) і Марія Веттерстранд (швед. Maria Wetterstrand).
  • У 1982 р. дана партія брала участь у парламентських виборах.
  • У 1984 р. вони подолали чотири-відсотковий бар'єр і прийшли в парламент.
  • У 1988 р. ця партія отримує 5,53% голосів і 20 місць в Риксдазі.
  • У 1991 р. після політичних виборів вона втрачає всі депутатські місця.
  • У 1994 р. отримує 5,02% і 18 місць, залишаючись з того часу парламентською партією.
  • У 1998 р. ініціює парламентське співробітництво з соціал-демократами, що існувало до виборів 2006 року.
  • У 2002 р. «зелені» на виборах отримали 4,6% голосів виборців і 17 місць у парламенті[1].

Головою партії Зелених є Густав Фрідолін (швед. Gustav Fridolin) та Оса Ромссон (швед. Åsa Romson).

Статистика[ред.ред. код]

Засідання шведського парламенту

Шведська партія Зелених у політичних виборах до парламенту у різні роки мала відсоток голосів[2]

Результати парламентських виборів 2010 р. (карта рейтингу «зелених» у муніципалітетах Швеції)
  • 1982: 1,65%
  • 1985: 1,50%
  • 1988: 5,53%
  • 1991: 3,38%
  • 1994: 5,02%
  • 1998: 4,49%
  • 2002: 4,65%
  • 2006: 5,24%
  • 2010: 7,34%

Хронологія[ред.ред. код]

Обіймали посади спікерів «зелених» по черзі

  • У 1984–1985 рр. Пер Гартон і Рагнхільд Поганка
  • У 1985–1986 рр. Біргер Шлауг і Рагнхиіьд Поганка
  • У 1986–1988 рр. Біргер Шлауг і Єва Гоес
  • У 1988–1990 рр. Андерс Нурдін і Фіона Берлінг
  • У 1990–1992 рр. Ян Аксельсон і Маргарета Гіссельберг
  • У 1992–1999 рр. Біргер Шлауг і Маріанна Самуельссон
  • У 1999–2000 рр. Біргер Шлауг і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2000–2002 рр. Матц Гаммарстрем і Лотта Нільсон Гедстрем
  • У 2002–2011 рр. Петер Ерікссон і Марія Веттерстранд
  • Від 2011 р. — Густав Фрідолін і Оса Ромсон

Галерея[ред.ред. код]

Ідеологія[ред.ред. код]

Партія утворена на світогляді поваги до тварин і рослин, охорони природи і екологічної системи для майбутніх поколінь, відповідальності всіх людей в світі за це. Що полягає в умовах мирного співіснування, у рівноправному співробітництві (програма партії «зелених» § 1). Засадничо «зелені» являються частиною світового політичного руху зелених. Котрі борються за стале демократичне суспільство, де люди мають брати на себе відповідальність, як локально, так і глобально.

«Зелені» позиціонували себе як «ліва партія» зеленої ідеології (отримали підтримку власної соціальної політики серед соціал-демократичних та ліберально-буржуазних кіл, маючи своїх симпатиків серед екологічних та пацифістських рухів). У 1982 р. за шкалою від 1 до 10 партія «зелених» отримала оцінку 5, коли у їх виборці класифікували. У 1994 р. шведська «зелені» отримали в тій самій класифікації — 3.9. В останні роки у співпраця з парламентом партія «зелених» лишилася в таборі «лівих». Але у 15 муніципалітетах країни дана партія має представників і підтримку, займається співпрацею з буржуазними партіями. Особлива увага приділяється ними школі та малому бізнесові, наприклад у Сконе. Шведські зелені є популярними не лише в сільській місцевості Швеції, але у містах Гетеборг, Мальме, Умео, Гнеста та в інших.

Ця партія в Швеції виступила проти членства в Європейському Союзі й хотіла провадити новий в нутрі країни шведський референдум у цьому питанні, незважаючи на державне скасування такої політики у вересні 2008 р.. Партія Зелених заховує за собою право критичного ставлення до членства у Європейському Союзі. Зелені наполягають на поетапній відмові від ядерної енергії в Швеції і сподіваються замінити її альтернативними і відновлюваними джерелами енергії. Дана партія також підтримує загальні зміни в податковій політиці Швеції, встановлення високих податків на екологічно шкідливі або нестійкі продукти і види діяльності, сподіваючись впливати на поведінку людей і образ життя суспільства в цілому. Партія зелених Швеції підняла питання про екологічну безпеку країни, проблеми зміни клімату тощо.

Партія Зелених має дві офіційні організації: Зелена Молодь (швед. Grön Ungdom) і Зелені Студенти (швед. Gröna Studenter). Є також ряд дочірніх організацій та внутрішніх мереж. При ній існує також комітет гендерної рівності. Має підтримку у шведській протестантській церкві групи екологів, які беруть активну участь у християнській політиці шведської церкви. У жовтні 2008 р. була утворена Асоціація зелених старшого покоління.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Riksdag election result 2002 (англ.)
  2. Histoorsche Resultaten vun't Statistiska Centralbyrån afropen an'n 2. September 2012 (швед.)

Посилання[ред.ред. код]