Паспорт Нансена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Па́спорт На́нсена — це міжнародний документ, що посвідчував особу власника, і вперше почав видаватися Лігою Націй для біженців без громадянства.

Цей документ був розроблений 1922 року норвежцем Фрітьофом Нансеном комісаром Ліги Націй у справах біженців. На початках він видавався росіянам, а згодому й іншим біженцям, котрі не могли отримати звичайного паспорта.[1] У 1942 році цей паспорт визнали уряди 52 країн світу і він стався першим переїзним документом для біженців.

Було видано близько 450 000 паспортів Нансена з метою допомогти біженцям без громадянства знайти притулок у належній країні. Цей документ став предтечею для Проїзного документа біженця, ратифікованим Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року.

Міжнародний Офіс Нансена з питань біженців отримав 1938 року Нобелівську премію за зусилля в поширенні паспорта Нансена. [2]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://www.xs4all.nl/~pal/inventio.htm
  2. Англійський відповідник у Вікіпедії