Пастка ліквідності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Па́стка лікві́дності — стан економічної кон'юнктури, при якому ставка відсотка досягла свого мінімального значення і подальший приріст пропозиції грошей не зможе її зменшити та стимулювати інвестиційний попит.[1]

Термін «Пастка ліквідності» вперше ввів економіст, прихильник кембриджської школи кількісної теорії грошей Д. Робертсоном[2]. Теоретичні положення щодо входження до такого стану викладені Дж. М. Кейнсом в роботі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».

Дж. Кейнс вважав, що під час Великої депресії економіка потрапила саме в таку пастку ліквідності. Хоча багато економістів вважають, що це суцільно теоретична модель і важко зустріти таку пастку на практиці.

Концепція[ред.ред. код]

Системний вплив «пастки ліквідності» на економіку характеризується неможливістю впливу на національний дохід за рахунок підвищення пропозиції грошей. Процентна ставка знаходиться на дуже низькому рівні і далі падати вона не буде. Можливе тільки її підвищення. За цих умов власники грошей не мають бажання інвестувати їх. Приріст грошей не направляється на інвестиції, а поглинається спекулятивним попитом, тобто осідає на руках. Оскільки процентна ставка не змінюється, то інвестиції і рівень виробництва залишаються постійними. Механізми ринкового регулювання не забезпечують вихід із цієї ситуації. Необхідний імпульс із-за меж ринкової системи. Цим імпульсом служить бюджетно-фіскальна політика.

З виникненням ліквідної пастки пов'язана небезпека виникнення «інвестиційної пастки», коли попит на інвестиції повністю нееластичний за ставкою відсотка.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Банківська система України перебуває в "пастці ліквідності". Таку думку під час 6-ї щорічної конференції інституту Адама Сміта Українського банківського форуму озвучив голова правління "Першого українського міжнародного банку" (ПУМБ) Костянтин Вайсман