Пасюга Степан Артемович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пасюга Степан

Пасюга Степан Артемович (29 листопада 1862(18621129) — 1933) — кобзар.

Народився 29 листопада 1862 року у слободі Борисівка на Східній Слобожанщині (тепер Білгородська область Росії).

Зір утратив у юнацькому віці.

Разом із П.Гащенком вчилися у кобзаря Дмитра Петровича Троченка з с. Лютовки Богодухівського повіту.

Отримавши «одклінщини», пішли підвищувати свою майстерність у кобзаря з с. Мурафа Богодухівського повіту Стефана Яковича Бідила.

За свідченням Степана Пасюги, великий вплив на нього справив цехмайстер Хведір Ївлампійович Вовк.

З 1904 по 1906 рік навчає Григорія Кожушка; у 19051907 — Захара Беншого; у 19111913 рр. — Єгора Мовчана.

У «транзитному» навчанні в С.Пасюги перебував і учень П.Гащенка — Іван Кучугура-Кучеренко.

Хоча особливого прагнення до концертних виступів С.Пасюга не виявляв, українська інтелігенція радо запрошувала кобзаря виступати на сцені.

У 19111912 роках разом з П.Гащенком, П.Древченком виступають на багатьох концертах, організованих українською інтелігенцією у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі, Миргороді, Охтирці та інших містах.

Залишилися спогади про виступи С.Пасюги на Південно-російській промислово-сільськогосподарській виставці у Катеринославі (1910 р.); концерт у Катеринославському історичному музеї (1911 р.); Кустарній виставці у Санкт-Петербурзі (1916)

С.Пасюга був у родинних стосунках з останнім кобзарським цехмайстром (наступником Хведора Вовка) — Іваном Казаном.

Грав на бандурі і лірі.

Знав багато дум і старин, але «на люди» (для інтелігенції) співав лише чотири — “Плач невольників”, “Три брати Озовські”, “Удова і три сина”, “Конівченко”.

Отримував найвищі оцінки як із боку кобзарів, так і музикознавців.

Українські кобзарі. Перший зліва — Степан Пасюга.

«Такого кобзаря, як Пасюга, ніколи не було й не буде! — згадував Є.Мовчан. — Голосу його не було краю і кінця. Він знав майже всі думи, співав величезну кількість народних пісень. А що вже грав на кобзі, то про це й говорити нема чого»[1].

«У його рецитаціях, співаних гарним, баритоновим голосом, помічаємо перевагу речитатива над мелодією. Спів і гра Пасюги складається на гарну артистичну цілість», — говорив Ф.Колесса[2].

Степан Пасюга жив дуже просто, зневажав «світські витребеньки» і дотримувався заповітної строгості у відношені до учнів.

Великий вплив С.Пасюга мав і на Ткаченка Георгія, який доніс до сучасників манеру старосвітського кобзарського виконавства.

Помер 1933 року від голоду. Похований у с. Велика Писарівка.

Деякі із фонозаписів С. Пасюги зберігаються у фондах ІМФЕ (м. Київ).

Опанас Сластіон зробив із кобзаря дві портретні замальовки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ткаченко Г. Збагачуючи традиції // Єгор Мовчан. Спогади. Статті. Матеріали. — Суми: Собор, 1999. — С. 33-34
  2. Колесса Ф. Мелодії українських народних дум. — К.: Наукова думка, 1969. — С. 315

Джерела[ред.ред. код]