Патологічна фізіологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Патологічна фізіологія — розділ медицини, який вивчає закономірності виникнення, перебігу та результату хвороби у людини чи тварини; фізіологію хворого організму. Основним методом патологофізіологічного дослідження є експеримент. Співставлення експериментальних даних з результатами спостережень над хворими дає можливість розробляти практичні рекомендації.

Предмет вивчення[ред.ред. код]

  1. Нозологія захворювань — об'єднання хвороб у групи за подібними патологічними процесами, що протікають при їхньому розвитку.
  2. Типові патологічні процеси — вивчаються стандартні реакції організму на різні патологічні подразники, вивчається структура їхнього розвитку та механізми виникнення.
  3. Часткова патологічна фізіологія — вивчає процеси, що відбуваються в організмі при певних захворюваннях.

Патологічна фізіологія в Україні[ред.ред. код]

Патологічна фізіологія оформилася в середині 19 ст. Розвитку патофізілогії сприяли праці українськи вчених Хржонщевського Н. А., Репрева О. В., Підвисоцького В. В. та інш. В сучасний період — Богомолець О. О., Кавецький Р. Є., Комісаренко В. П., Сиротинін М. М., Зайко М. Н.. В Україні основними центрами патофізіології є Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАНУ та Інститут експерементальної патології онкології та радіології ім. Р.Є.Кавецького НАНУ.

Ветеринарна патологічна фізіологія[ред.ред. код]

Ветеринарна патофізіологія вивчає проблеми реактивності організму, етіології та патогенезу хвороб, патофізіологію органів і систем у сільсько-господарських тварин, хутрових і промислових тварин. Основоложником в Росії вважають Равіча І. І. (автор підручника «Общая зоопатология», 1861).

Посилання[ред.ред. код]