Патон Борис Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Борис Євгенович Патон
Boris Paton.jpg
Народився 27 листопада 1918(1918-11-27) (95 років)
Київ, Українська Держава
Місце проживання Київ
Громадянство Україна Україна
Галузь наукових інтересів Зварювання
Заклад Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України
Alma mater Київський політехнічний інститут
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Відомий завдяки: Президент АН України
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 26 листопада 1998 Герой Соціалістичної Праці — 1969 Герой Соціалістичної Праці — 1978
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Леніна — 1967 Орден Леніна — 1969 Орден Леніна — 1975 Орден Леніна — 1978
Орден Трудового Червоного Прапора — 1943 Орден Жовтневої Революції — 1984 Орден Дружби народів — 1988
Державна премія СРСР — 1950 Ленінська премія — 1957 Заслужений діяч науки і техніки України — 1968 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1970,2004

Пато́н Бори́с Євге́нович (* 27 листопада 1918, Київ, Українська Держава) — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук (1952); Президент АН України1962), перший нагороджений званням Герой України; директор Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАНУ1953); генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (з 1986); президент Міжнародної асоціації академій наук1993); член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з березня 1996); голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (з грудня 1996); член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (з березня 2003); перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України (з травня 2003).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 листопада 1918 року в місті Київ у сім'ї відомого вченого Євгена Оскаровича Патона (1870–1953), раніше директора та засновника Інституту електрозварювання, та Наталії Вікторівни Патон (1885–1971), домогосподарки.

В 1941 році закінчив Київський політехнічний інститут, інженер-електрик; кандидатська дисертація «Анализ работы сварочных головок и средств их питания при сваривании под флюсом» (1945); докторська дисертація «Исследование условий стойкого горения сварочной дуги и ее регулирование» (1952).

В період 1941–1942 років — інженер електротехнічної лабораторії, завод «Красное Сормово», місто Горький. 1942–1945 — молодший науковий співробітник, 1945 — старший науковий співробітник, 1945–1950 — завідувач відділу, 1950-53 — заступник директора з наукової роботи, з 1953 — директор Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АНУ. 1986-94 — голова Міжвідомчої наукової ради з проблем науково-технічного і соціально-економічного прогнозування при Президії АНУ і Держплані УРСР (з 1992 — при Мінекономіки України).

Член Президії АН СРСР (1963–1991). 1963-91 — член Президії Комітету з Ленінської і Державної премій СРСР в галузі науки і техніки; 1989-91 — голова Комітету з міжнародної Ленінської премій миру. Член-кореспондент АНУ (1951). Академік АН СРСР (1962; з 1992 — РАН), іноземний член Болгарської АН (1969), Чехословацької АН (1973), Академії наук і мистецтв Боснії і Герцоговини (1975), АН НДР (1980), Шведської королівської академії інженерних наук (1986), Національної АН Індії (1994), Національної АН Республіки Вірменія (1994), АН Білорусі (1995), АН Казахстану (1995), АН Грузії (1996), Національної АН Таджикистану (2001), Національної АН Киргизької Республіки (2004), Академії Європи (1991), Міжнародної АН освіти, індустрії і мистецтва (США, 1997), Міжнародної академії астронавтики (США, 1997), член Міжнародної інженерної академії (1991), Американського зварювального товариства (1978), Міжнародного товариства з матеріалознавства (1994); почесний член, президент Української асоціації Римського клубу (1990).

Працював головним редактором журналів «Автоматическая сварка», «Техническая диагностика и неразрушающий контроль», «Современная электрометаллургия», «Вісник Національної академії наук України». 1992-95 — голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. В період 1992-94 та з серпня 1997 по лютий 2005 року — член Ради національної безпеки України. Квітень-жовтень 1992 року — член Колегії з питань науково-технічної політики Верховної Ради України.

Наукові дослідження[ред.ред. код]

Пам'ятник перед Науково-природничим музеєм у Києві (1982)

Автор понад 1000 публікацій[2], зокрема 20 монографій; понад 400 винаходів.

Наукові дослідження присвячені процесам автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для дугового зварювання і зварювальних джерел живлення; умовам тривалого горіння дуги та її регулювання; проблемі керування зварювальними процесами. Вивчає системи керування з різноманітними кібернетичними приладами, працює над створенням зварювальних роботів. Велику увагу приділяє вивченню металургії зварювання, вдосконаленню існуючих і створенню нових металевих матеріалів.

Очолював дослідження із застосування зварювальних джерел теплоти в спеціальних плавильних агрегатах, які увінчалися створенням нової галузі якісної металургії — спецелектрометалургії (електрошлаковий, плазмово-дуговий та електронно-променевий переплави).

Борис Патон — автор ідеї[3] та один з розробників методу електрозварювання м'яких тканин. За розробку та освоєння методу колектив авторів у 2004 році було відзначено Державною премією в галузі науки і техніки.[4]

Вислови про нього[ред.ред. код]

« Хоч як це несподівано для вас звучатиме, але Україна досі має першорядну за європейськими мірками науку. Це першою чергою стосується природничих і технічних дисциплін. Але цей статус збережено не завдяки державі, а завдяки ентузіазмові та героїзмові наших учених. Думаю, пам’ятник колись поставлять професору Патону – людині консервативній, але вольовій і порядній. Саме він свого часу не дав розкрасти комплекс Академії наук у 1990-ті роки.[5]  »

Особисте життя[ред.ред. код]

Дружина — Ольга Борисівна (1921—2013), науковець, провідний інженер Інституту механіки НАНУ; дочка Євгенія (1956 — 2009) — член-кореспондент НАНУ, завідувач лабораторії Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ.

Борис Євгенович Патон володіє англійською та німецькою мовами. Захоплюється спортом.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]