Патті Пейдж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Patti Page.JPG

Патті Пейдж (англ. Patti Page; справжнє ім'я Клара Енн Фаулер, 8 листопада 1927(19271108) — 1 січня 2013) — американська співачка, зірка естради 1950-х років, за понад п'ять десятиліть творчої діяльності продала у світі більше 100 мільйонів платівок[1].

Пейдж підписала контракт з Mercury Records в 1947 і стала першою знаменитою співачкою цього лейбла, почавши своє сходження у хіт-парадах з пісні «Confess» (1948). Перший великий успіх приніс їй в 1950 році сингл-бестселер «With My Eyes Wide Open, I'm Dreaming».

У період з 1950 по 1965 Пейдж випустила 14 хітів-«мільйонників». Найвідомішим з них залишається «Tennessee Waltz»: записана в 1950 році, пісня протрималася 13 тижнів на вершині списків «Біллборда» (тоді — Billboard's Best-Sellers List)[2], стала одним з бестселерів XX століття, і одним з двох офіційних гімнів штату Теннессі. На вершину американського хіт-параду піднімалися і три інших її сингли початку 1950-х років: «All My Love (Bolero)», «I Went to Your Wedding» і «(How Much Is That) Doggie in the Window»[3].

На відміну від багатьох популярних естрадних виконавців 1950-х років, відтиснутих на узбіччя зірками рок-н-ролу, Патті Пейдж не здала позицій. Збагативши свій стиль мотивами музики кантрі, вона продовжувала випускати хіти і в 1960-х роках («Old Cape Cod», «Allegheny Moon», «A Poor Man's Roses (Or a Rich Man's Gold)», «Hush, Hush, Sweet Charlotte»). Сингли Патті Пейдж з'являлися в кантрі-чартах «Біллборда» аж до 1982. У 1997 Пейдж була введена в Зал музичної слави штату Оклахома[3].

Співачка записала 50 альбомів, а також 19 золотих і 14 платинових синглів.

Померла в будинку для літніх людей у штаті Каліфорнія на 86-му році життя. Причиною смерті співачки стала серцева недостатність.[4]

У лютому 2013 року їй мали вручити премію «Греммі» за заслуги в галузі музики. Організатори премії оголосили, що нагорода буде присуджена виконавиці посмертно.

Біографія[ред.ред. код]

Патті Пейдж (справжнє ім'я Клара Енн Фаулер) народилася 8 листопада 1927 року в Клерморі (штат Оклахома, США) у великій і бідній родині залізничника. Мати і старші сестри Енн працювали складальницями на бавовняній плантації. Багато років потому співачка згадувала, що в будинку не було електрики, і після настання темряви вона не мала можливості навіть читати.

Енн навчалася в середній школі Деніела Вебстера (Daniel Webster High School) в Талсі, яку закінчила у 1945 році.

У 18 років Фаулер стала регулярно виступати в радіопрограмі станції KTUL (Талса, Оклахома), спонсором якої була молочна компанія Page Milk Company. Саме на честь останньої співачку початківицю стали представляти в ефірі як Патті Пейдж (Patti Page). У 1946 році саксофоніст і менеджер оркестру Джек Раель, який приїхав в Талсу заради одного концерту, почув Пейдж по радіо і тут же запропонував їй увійти до складу свого оркестру Jimmy Joy Band. Пізніше, залишивши оркестр, Раель став персональним менеджером співачки.

У 1947 році Пейдж підписала контракт з Mercury Records і стала першою знаменитою співачкою цього лейблу.

Свій перший сингл, пісню Confess, Патті Пейдж записувала в 1947 році під час страйку, тому не виявилося виконавців, які могли б додати бек-вокал до її вокальній партії. За згодою лейбла співачка вирішила записати вокал методом накладання. Завдання було здійснено продюсером Мітчем Міллером, що працювали в Mercury Records і знайомим з цією технологією. Таким чином Патті Пейдж стала першою поп-виконавицею, яка випустила платівку із записом багаторазово накладеного вокалу.

Пізніше метод був використаний багаторазово в найпопулярніших її пластинках 1950-х років, з цієї причини ім'я співачки класифікувалося в чартах як назва групи, причому в одному випадку, коли вона заспівала чотирма голосами, як The Patti Page Quartet. У 1948 році Confess піднявся до 12 сходинки в списку Billboard Best-Sellers. За ним пішли ще чотири релізи в 1948–1949 роках, з яких у двадцятку увійшли So in Love і Money, Marbles, and Chalk.

У 1950 році Пейдж випустила свій перший бестселер, тираж якого перевищив мільйон: With My Eyes Wide Open, I'm Dreaming. За ним пішов All My Love (Bolero), що став її першим чарттоппером в «Біллборді»: сингл п'ять тижнів очолював списки. У тому ж році хітами стали сингли I Dont Care If the Sun Dont Shine і Back in Your Own Backyard.

Наприкінці 1950 року вийшов Tennessee Waltz: він піднявся на першу сходинку і ознаменував найбільше комерційне і творче досягнення в кар'єрі співачки, протримавшись на вершині хіт-параду 13 тижнів. До кінця 1950-х років пісня розійшлася більш ніж 7-мільйонним тиражем, ставши згодом одним з найвидатніших американських бестселерів усіх часів. У 1983 році пісня прозвучала у фільмі The Right Stuff.

У 1951 році послідувала серія хітів: Would I Love You (Love You, Love You), Mockin 'Bird Hill (кавер-версія хіта Леса Пола і Мері Форд), Mister and Mississippi, And So to Sleep Again і перший студійний альбом Folk Song Favorites. У 1952 році Патті Пейдж втретє піднялася на вершину американського хіт-параду з I Went to Your Wedding. Увійшли в чарти і три інших сингли Пейдж: Come What May, Once In a While і Why Dont You Believe Me.

У 1953 році Патті Пейдж записала для альбому дитячих пісеньок, гумористичну композицію Боба Мерілла (How Much Is That) Doggie in the Window і з нею в четвертий раз піднялася на вершину чартів. За нею послідували хіти Changing Partners, Cross Over the Bridg, Steam Heat і Let Me Go Lover.

Патті Пейдж регулярно з'являлася в телепрограмах, у неї з'явилися і авторські телепрограми: Scott Music Hall (NBC, 1952-53), серія програм для Oldsmobile під назвою The Patti Page Show (1955), The Big Record (CBS, 1957-58) і The Patti Page Olds Show (ABC, 1958-59). У 1960 році Пейдж дебютувала на кіноекрані у фільмі Elmer Gantry, потім знялася в Boys Night Out, також записавши пісню для саундтрека.

У 1961 році Пейдж повернулася в чарти з хітами Youll Answer to Me і Mom and Dads Waltz; останній успіх в Billboard Pop Chart приніс їй сингл Hush … Hush Sweet, Charlotte (1965) з однойменного фільму. Незадовго до цього Пейдж підписала контракт з Columbia Records, її сингли входили в чарт Hot Adult Contemporary: мали успіх, зокрема, кавер-версії You Can't Be True, Dear, Gentle On My Mind і Little Green Apples — з нею Пейдж в останній раз увійшла в основний американський хіт-парад.

Після повернення в Mercury Records в 1970 році в репертуарі Пейдж стали переважати кантрі-кавери, а альбом 1971 Id Rather Be Sorry складався з одних тільки кантрі-номерів.

Потім у кар'єрі Патті Пейдж настала пауза; вона повернулася до активної музичної діяльності лише в 1980 році, коли стала записуватися на Plantation Records.

У 1988 році Пейдж дала концерт у Нью-Йорку, де до цього не з'являлася 20 років. Її виступ в Ballroom було тепло зустрінутий критикою. У 1990-х роках вона заснувала власний лейбл звукозапису CAF Records. Приблизно в цей же час переїхала в Сан-Дієго (Каліфорнія). У 1998 році вийшов її перший концертний альбом Live at Carnegie Hall: The 50th Anniversary Concert, що отримав Греммі в категорії Best Traditional Pop Vocal Performance.

1 січня 2013 Патті Пейдж померла в старечому будинку в штаті Каліфорнія на 86-му році життя. Причиною смерті співачки стала серцева недостатність.

Дискографія[ред.ред. код]

Альбоми[ред.ред. код]

  • 1951 — Folksong Favorites
  • 1954 — And I Thought About You
  • 1954 — Just Patti
  • 1954 — Patti Sings for Romance
  • 1954 — Patti's Songs
  • 1954 — So Many Memories
  • 1954 — Song Souvenirs
  • 1955 — Christmas with Patti Page
  • 1955 — I've Heard That Song Before Mercury
  • 1955 — Indiscretion
  • 1955 — Let's Get Away from It All
  • 1955 — Patti Page on Camera
  • 1955 — Romance on the Range
  • 1955 — The Waltz Queen
  • 1955 — Three Little Words
  • 1956 — I'll Remember April
  • 1956 — In the Land of Hi Fi
  • 1956 — Manhattan Tower
  • 1956 — Music for Two in Love
  • 1956 — My Song
  • 1956 — Page 1
  • 1956 — Page 2
  • 1956 — Page 3
  • 1956 — Page 4
  • 1956 — The East Side
  • 1956 — The Voices of Patti Page
  • 1956 — You Go to My Head
  • 1959 — The West Side
  • 1960 — Just a Closer Walk with Thee
  • 1960 — Patti Page Sings and Stars in 'Elmer Gantry'
  • 1961 — Country & Western Golden Hits
  • 1962 — Go on Home
  • 1962 — Sings Golden Hits of the Boys
  • 1963 — Patti Page on Stage
  • 1963 — Say Wonderful Things
  • 1963 — The Singing Rage
  • 1964 — Blue Dream Street
  • 1964 — The Nearness of You
  • 1965 — Hush, Hush, Sweet Charlotte
  • 1968 — Gentle on My Mind
  • 1970 — Stand by Your Man
  • 1971 — I'd Rather Be Sorry
  • 1993 — Christmas with Patti Page
  • 1998 — Live at Carnegie Hall: The 50th Anniversary Concert
  • 1998 — Allegheny Moon
  • 1998 — Love After Midnight[5].

Фільмографія[ред.ред. код]

  • Elmer Gantry (1960)
  • Dondi (1960)
  • Boys' Night Out (1962)
  • 2004: The Patti Page Video Songbook
  • 2004: Patti Page — Sings the Hits
  • 2005: In Concert Series: Patti Page

Виноски[ред.ред. код]

  1. «Patti Page still is a 'Singing Rage'». South Coast Today. February 17, 1999. Процитовано July 23, 2008. 
  2. «Spirus-Temporis.com» (англійською). Процитовано 2008-07-23. 
  3. а б John Bush (2008). «Patti Page». Allmusic. Архів оригіналу за 2012-04-07. Процитовано 2009-09-10. 
  4. Померла легенда американської естради
  5. «Patti Page. Discography» (англійською). Архів оригіналу за 2012-04-07. Процитовано 2009-09-10. 

Посилання[ред.ред. код]