Пауль Целан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
П́́а́уль Цела́н
Paul Antschel
PaulCelan.jpg
При народженні: Пауль Лео Анчель
Псевдоніми, криптоніми: Пауль Целан
Дата народження: 23 листопада 1920(1920-11-23)
Місце народження: м. Чернівці
Дата смерті: 20 квітня 1970(1970-04-20) (49 років)
Місце смерті: м. Париж, Франція
Національність: єврей
Громадянство: Румунія, СРСР, Австрія
Мова творів: німецька, французька, румунська
Рід діяльності: поет, перекладач
Напрямок: екзистенціалізм
Жанр: вірш, поема

Па́уль Цела́н (нім. Paul Celan; справжнє ім'я Пауль Анчель, рум. Paul Ancel, нім. Paul Antschel; псевдонім є анаграмою прізвища; *23 листопада 1920, Чернівці, тоді Румунія, нині Україна — †20 квітня 1970, Париж, Франція) — єврейський німецькомовний поет і перекладач.

Літературна критика вважає П. Целана найбільшим австрійським поетом XX століття. Целан вважається багатьма одним із найкращих європейських ліричних поетів повоєнного часу.

Творчість розвивалася під впливом французького символізму та сюрреалізму. Переклав на німецьку мову поезії Поля Верлена та Артюра Рембо. Целан перекладав на німецьку і румунську мови твори Мандельштама, Єсеніна, Блока, Лермонтова, Тургенєва, Чехова, Шекспіра, Валєрі, Рембо та інших авторів. Покінчив із собою, кинувшись у Сену з мосту Мірабо.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юнацтво[ред.ред. код]

23 листопада 1920 року в Чернівцях (Буковина) народився Пауль Лео Анчель у родині німецькомовних євреїв румунського підданства. Його батько був небагатим комерсантом.

В 1934 році чотирнадцятилітній Пауль пише листа до своєї тітки Мінни в Палестину, де є така промовиста фраза: «Що стосується антисемітизму в нашій школі, то я міг би написати тобі про це книгу обсягом 300 сторінок». Пауль обрав «Ліцей великого воєводи Михая»(нині Чернівецьку гімназію № 5 раніше ЗОШ № 23), у якому він навчався протягом 1934–1938 р. Обдарований учень мав тут усі можливості для розвитку своїх мовних і літературних здібностей. Вже тоді хлопець почав потайки писати вірші. Початкову освіту Целан отримує у народній школі (1926 — 1930), а з 1930 по 1938 роки відвідує греко-латинську гімназію. В юності поет захоплюється ідеями марксизму і анархізму. Літературні уподобання формувалися під впливом творчості Гофмансталя, Рільке.

З 1938 року Целан у Франції вивчає медицину в медичній школі міста Тур, але з початком Другої світової війни вимушений повернутися додому, де продовжує навчання у Чернівецькому університеті (займається романською філологією).

Радянське громадянство[ред.ред. код]

З 28 червня 1940 року по 22 червня 1941 року перебував у радянському громадянстві. Після встановлення радянської влади у Чернівцях поет пристосовується до нових умов життя: вивчає російську мову і працює перекладачем. Наступні три роки (1941 — 1944) Целан виживав в обстановці безупинного кошмару між життям і смертю, утратив усіх рідних, залишився живий лише завдяки чистій випадковості. У 1941 році Чернівці окуповують німецько-румунські війська, сім'я Целана потрапляє до єврейського гетто. Через деякий час батьки поета були депортовані до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль Целан потрапляє до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, залишається живим.

Румунське громадянство[ред.ред. код]

На початку 1945 року поет перетнув радянський кордон і відновився в румунському підданстві. Працював у видавництві «Російська книга» у Бухаресті, перекладав румунською російську прозу, писав власні вірші. Саме тут, у Бухаресті, вперше на літературній арені з'явилось ім'я Целана: у 1947 році в авангардистському журналі «Агора» надруковано три вірші, підписані новим, нікому ще невідомим прізвищем — Целан: німецьке написання свого прізвища — Ant-schel — Пауль переробив у псевдонім Zelan, але пізніше писав його на французький лад Celan.

У 1947 році він доклав зусиль і перебрався до Австрії. Як нащадок громадян Австрії і жертва Голокосту, Целан автоматично отримав австрійське громадянство. У Відні у Целана вперше з'являються друзі й однодумці: молода літераторка Інгеборг Бахман, художник-сюрреаліст Едгар Жене, видавець журналу «План» Отто Базиль, які фінансово допомогли Целану видати його першу книгу віршів «Пісок з урн» (1948). Збірник складався з 48 віршів, в яких виявилось 18 помилок, що перекручували і спотворювали зміст (пізніше Целан увесь невеличкий тираж — 500 примірників — повністю знищує).

Паризький період[ред.ред. код]

На частині території Австрії усе ще перебували радянські війська, і Целан від гріха подалі у 1948 році перемістився до Парижа (де жив до кінця життя). У Парижі поет живе в домі франко-німецького поета Івана Голля і вивчає германістику та мовознавство в Сорбонні.

1955 рік знаменується двома важливими подіями в житті поета: народженням сина Еріка і виходом нової збірки поезій «Від порога до порога».

У Париж, інтелектуальну і літературну столицю Європи, він переїхав винятково з творчою метою — у свідомості західних людей постійне проживання за кордоном не асоціювалося з поняттями «зрадництво» і «зрада Батьківщини». У Франції Целан жив на правах постійно проживаючого іноземця, на французьке громадянство не претендував. Швидко здобута популярність, письменницькі та перекладацькі гонорари забезпечували йому пристойний рівень матеріальної злагоди.

Потрясіння часів війни, апокаліптичний жах пережитого й повна людська самотність у світі не відпускали Целана й зрештою підкосили його. Тягар пережитого, начебто скинутий з пліч, не зникав — він повільно чавив і убивав випадкового втікача з зони смерті; це був свого роду «уповільнений геноцид», запізніла дія трупної отрути епохи небаченого людиновбивства.

Целан не страждав психічним розладом, не «списався» у вульгарному сенсі цього слова. Він просто згорів, і не зміг уже знаходити більше сил для адекватного вираження того, що переповняло його випалене серце; піднявшись із дна на вершину, він волів не починати спуск… Пізнім весняним вечором 20 квітня 1970 року Целан закінчує життя самогубством, кинувшись з паризького мосту в Сену.

Творчий шлях[ред.ред. код]

Пам'ятник П.Целану на Головній вулиці Чернівців

Потяг до поезії і самостійної творчості проявився дуже рано: перші вірші з'являються у 1934–1935 роках.

Саме в роки війни Целан вдруге народжується як поет, як творча людина, яка має і хоче сказати щось дуже важливе, донести до людства ту істину, яку він збагнув у тяжкі часи воєнних випробувань. У 1944 році він повертається до Чернівців і продовжує навчання в університеті (вивчає англійську мову і літературу). Целан збирає свій перший (ще машинописний) збірник поезій, куди увійшли як воєнні, так і найкращі довоєнні вірші. Восени того ж 1944 року зібрано другий (також машинописний) збірник. Обидва збірники були віддані на прочитання відомому буковинському поету Маргулу-Шперберу, який високо поцінував перші поетичні спроби молодого поета. Ранні поезії Целана були вперше надруковані у Румунії вже після смерті поета.

У 1952 році з'являється перший збірник поезій Целана, виданий у Франції «Мак і пам'ять» — елегічний цикл, присвячений пам'яті загиблих.

1955 рік знаменується виходом нової збірки поезій «Від порога до порога». Серед нагород П.Целана, зокрема, найвища німецька літературна премія імені Георга Бюхнера.

Книги українською мовою[ред.ред. код]

  • Целан П. Меридіан серця: поезії / Пауль Целан; упоряд., пер., передм. Петра Рихла. — Чернівці: Прут, 1993. — 152 с. — Нім., укр.
  • Целан П. Поезії: антологія українського перекладу / Пауль Целан; упоряд. та передмова Петра Рихла. — Чернівці: Букрек. — 2001. — 224 с. — Укр., нім.
  • Інґеборґ Бахман / Пауль Целан. Пора серця. Листування. З листуваннями між Паулем Целаном і Максом Фрішем, а також між Інґеборґ Бахман і Жизель Целан-Лестранж / Упорядкували й прокоментували Бертран Бадью, Ганс Гьоллер, Андреа Штоль і Барбара Відеман. Пер. Лариса Цибенко та Петро Рихло. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2012. – 416 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Рихло П. Поетика діалогу. Творчість Пауля Целана як інтертекст : монографія. — Чернівці : Рута, 2005. — 584 с.
  • Рихло П. «Фуга смерті» Пауля Целана в слов'янських перекладах // Вікно в світ. — 1998. — Ч.2. — С.122-127
  • Рихло П. «Фуга смерті» Пауля Целана в слов'янських перекладах // Вікно в світ. — 1998. — Ч.2. — С.122-127
  • Рихло П. «L'heure de Sperber»: Пауль Целан — Альфред Марґул-Шпербер: Історія однієї дружби // Вікно в світ. — 2002. — Ч.3 (18). — С.56-75.
  • Рихло П.  Фрідріх Гельдерлін у творчості Пауля Целана // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. — 2004. — Вип.188-189. — С. 369–387.
  • Рихло П.  Єврейський контекст ранньої поезії Пауля Целана // Біблія і культура (Чернівці). — 2004. — Вип.6. — С.317-326.
  • Рихло П.  Інтертекстуальна природа творчості Пауля Целана // Буковинський журнал. — 2005. — Ч.1. — С.153-167.
  • Рихло П.  Пауль Целан і румунський сюрреалізм // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. — 2005. — Вип. 234. — С.159-172.
  • Рихло П.  Пауль Целан у контексті традицій німецької літератури // Слово і час. — 2005. — Ч. 10. — С.46-51.
  • Рихло П.  Пауль Целан і російська література // Буковинський журнал. — 2005. — Ч. 4. — С.186-195.
  • Рихло П.  Рецепція традицій німецького романтизму в творчості Пауля Целана // Вікно в світ. — 2005. — Ч.1 (19). — С.59-72.
  • Рихло П.  Пауль Целан у пошуках єврейської ідентичності // Біблія і культура (Чернівці). — Вип. 7. — 2005. — С.328-335.
  • Рихло П.  Інтеркультурний контекст творчості Пауля Целана // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. — 2005. — Вип. 267. — С.184-195.
  • Рихло П.  Поетика діалогу Пауля Целана як спроба подолання культурної кризи доби // Питання літературознавства. — 2005. — Вип.12 (69). — С.88-106.
  • Рихло П.  Шекспір у творчості Пауля Целана // Питання літературознавства. — 2005. — Вип.13 (70). — С.54-65.
  • Рихло П.  Французькі координати Пауля Целана // Буковинський журнал. — 2006. — Ч.1. — С.201-208.
  • Рихло П.  Поль Елюар у творчості Пауля Целана // Науковий вісник Чернівецького університету: Германська філологія. — 2006. — Вип. 290. — С. 156–166.
  • Рихло П. «Під мостом Мірабо струмує Сена»: Поетична велич і життєва трагедія Пауля Целана // Галицько-буковинський хронограф: Гуманітарний альманах. — Ч.1 (2). — 1997. — С.49-56.
  • Рихло П. «Кирилицю, друзі, також…»: Слов'янський контекст у творчості Пауля Целана // Дух і Літера. — 1999. — Ч.5-6. — С.38-49.
  • Рихло П.  Рільке і Целан // Райнер Марія Рільке й Україна: Наукові студії та переклади з Р. М. Рільке / Упор. Л.Кравченко. — Т.2 — Дрогобич: Коло, 2005. — С.200-238.
  • Рихло П.  Целан і Кафка // Слово і текст (Чернівці). — Випуск 2. — 2005. — С.34-65
  • Рихло П.  Целян і Мандельштам // Подорож до Европи: Галичина, Буковина і Відень на центральноєвропейській культурній шахівниці.- Упор. О.Гаврилів, Т.Гаврилів. — Львів: Класика, 2005. — С.74-95.
  • Рихло П.  Ґеорґ Тракль у житті та творчості Пауля Целяна // Ідентичність художнього простору: Ґеорґ Тракль у контексті часу, традиції і діалогу культур / Упор. Т.Гаврилів. — Львів: Класика, 2005. — С.71-89.
  • Гусар Ю. Лауреат найвищої відзнаки: [про Пауля Целана] / Юхим Гусар // Час 2000.- 2000. 17 листопада (ч. 47). - С. 14.
  • . Гусар Ю. Лауреат найвищої відзнаки: [до 85-річчя від дня народження П. Целана] /Юхим Гусар // Правдивий поступ. - 2005. - листопад (№ 18). - С. 4.
  • Гусар Ю. Пауль Целан (Пауль Лео Анчель): [бібліогр.довідка] / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці. - 2006. 26 жовтня (№ 42). - С. 5.
  • Гусар Ю. 23 листопада народився поет, перекладач Пауль Целан (1920-1970) / Юхим Гусар // Погляд.- 2008.- 21 листопада (№ 55).- С. 4.
  • Гусар Ю. Прославила "Фуга смерті": [про Пауля Целана] /Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2010. - 29 жовтня (№ 82).- С. 3.

Посилання[ред.ред. код]