Пауль фон Гінденбург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пауль фон Гінденбург
Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
нім. Paul von Hindenburg
Пауль фон Гінденбург Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
Пауль фон Гінденбург
Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg
Рейхспрезидент Німеччини
12 травня 1925 — 2 серпня 1934
Попередник Фрідріх Еберт
Наступник Адольф Гітлер
Начальник Генерального штабу Німеччини
1916 — 1919
Попередник Еріх фон Фалькенгайн
Наступник Вільгельм Ґренер
Народився 2 жовтня 1847(1847-10-02)
Познань
Помер 2 серпня 1934(1934-08-02) (86 років)
Нойдек
Похований St. Elisabeth's Churchd
Відомий як політик, військовослужбовець, солдат
Громадянство Німеччина
Національність німець
Alma mater Прусська військова академія
Політична партія Безпартійний
Батько Hans Robert Ludwig von Beneckendorff und von Hindenburgd[1]
Мати Luise Schwickartd[1]
У шлюбі з Гертруда фон Шперлінг
Діти Оскар фон Гінденбург
Релігія Лютеранство
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Зірка Великого хреста Залізного хреста
Зірка Великого хреста Залізного хреста
Великий хрест Залізного хреста
Великий хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 2-го ступеня Орден Червоного орла 3-го ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Орден дому Ліппе
Орден дому Ліппе
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці»
Орден військових заслуг (Іспанія)
Орден військових заслуг (Іспанія)
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Почесний командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Почесний командор ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест Військового ордена Святого Генріха
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Орден Військових заслуг Карла Фрідріха
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Великий хрест ордена Хреста Свободи
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Великий хрест ордена Святого Йосипа
Велика стрічка ордена Слави
Велика стрічка ордена Слави
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Кавалер Великого хреста ордена «Святий Олександр»
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Баварія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Османие 1 ступеня
Орден Османие 1 ступеня
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Слави (Османська імперія)
Орден Меджида 1 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Медаль «Імтияз»
Медаль «Імтияз»
Галліполійська зірка
Галліполійська зірка
Орден Цариці Тамари
Орден Цариці Тамари
Пам'ятний хрест за кампанію 1866
Пам'ятний хрест за кампанію 1866
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Підпис

Па́уль фон Гінденбург (нім. Paul Ludwig Hans Anton von Beneckendorff und von Hindenburg, 2 жовтня 1847, Познань, Пруссія, Німецький союз — 2 серпня 1934, Нойдек поблизу Розенберга, Західна Пруссія, Третій Райх) — німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал, райхспрезидент.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився у дворянській сім'ї прусського поміщика. Батько Пауля був офіцером прусського війська.

Військова служба[ред. | ред. код]

У війську служив з 1866 року. Учасник австро-прусської (1866) та франко-прусської (1870—1871) воєн. Закінчив Військову академію (1876). Із 1877 року служив у німецькому Генеральному штабі.

У 1893—1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896—1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900—1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903—1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.

У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни німецькі війська у Східній Пруссії зазнали поразки від росіян. Тому кайзер Вільгельм ІІ відкликав Гінденбурга з відставки і 22 серпня 1914 року призначив командувачем 8-ї німецької армії замість генерала Прітвіца. Начальником штабу у Гінденбурга був призначений генерал Людендорф. Разом вони спланували і провели битву під Танненбергом, де розбили 2-гу російську армію.

18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.

Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.

Гінденбург у Львові перед будівлею Крайового сейму. Серпень 1916

Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.

Восени 1918 року, бачачи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки голови Генштабу.

3 липня 1919 року вийшов у відставку.

Час у відставці[ред. | ред. код]

За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та ряд нагород. У післявоєнний Німеччині мав статус національного героя.

З 1925 року і до кінця життя — президент (райхспрезидент) Німеччини, спершу Веймарської республіки (переобраний на другий термін у 1932 році), потім із 1933 року Третього Рейху.

Під час його президентства Німеччині вдалося вступити в Лігу Націй, домогтися дострокового виведення окупаційних військ із Рейланду і розпочати переговори про долю Саару. Завдяки впливу Гінденбурга «план Дауеса» замінили «планом Юнга», який істотно знижував обсяг репарацій країнам Антанти. Політика рейхспрезидента сприяла відродженню економічного потенціалу і відновленню військової могутності Німеччини. Але ця політика не знаходила розуміння у тих, хто привів його до влади: військових, консерваторів, націоналістів і монархістів. Особливо різко його критикували націонал-соціалісти. Світова економічна криза 1929—1932 рр., що боляче вдарила по Німеччині, не лише викликала гіперінфляцію та безробіття, а й підняла попурярність НСДАП.

19 листопада 1932 р. бізнесмени й банкіри, що представляли понад 160 найбільших компаній і банків, надіслали Гінденбургу лист, у якому вимагали ліквідувати парламентський режим і встановити нацистську диктатуру[джерело?]. До того ж назрівав великий скандал: Гінденбург був опосередковано замішаний у пов'язаній із земельною власністю корупційній схемі, в якій брав участь його син. Гітлер у ході переговорів з президентом узимку 1932/1933 років заявив, що якщо не отримає посаду канцлера, фракція нацистів у рейхстазі вимагатиме кримінального розслідування цієї справи. Це багато в чому змусило Гінденбурга погодитися з призначенням Адольфа Гітлера рейхсканцлером в січні 1933 року.

28 лютого 1933 року після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.

21 березня 1933 року дав Гітлеру символічне рукостискання у Гарнізонній церкві у Потсдамі, що означало спадкоємність нацизму традиціям старої прусської армії.

Проте у квітні 1933 року заперечував проти нацистського проекту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветерани Першої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 року після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.

Гінденбург залишався на посаді до своєї смерті у віці 86 років, помер він від раку легенів у своєму будинку в Нойдеку, Східна Пруссія, 2 серпня 1934 року. Напередодні Гітлер отримав повідомлення про те, що Гінденбург знаходиться на смертному одрі. Потім він змусив кабінет міністрів прийняти "Закон про вищу державну посаду рейху", який передбачав, що після смерті Гінденбурга посада президента буде скасована, а його повноваження об'єднані з повноваженнями канцлера під титулом фюрера і рейхсканцлера.

Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  2. Knights_of_the_Golden_Fleece. www.antiquesatoz.com. Процитовано 29 березня 2021. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]