Пахомій Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пахомій Великий

Святий Пахомій Великий (292, Тебаїда Горішня — † 346) — єгипетський святий, пустельник, чудотворець, колишній римський воїн. Засновник першої кіновії.

Святий Пахомій Великий народився 292 року у поганській родині у Тебаїді Горішній. Маючи 20 років, він став римським вояком. Невдовзі Пахомій прийняв св. хрещення і пішов у пустелю у 317 році, де вів дуже суворе життя.

Він зрозумів, що не кожен, хто хоче посвятити себе Богу і стати духовним, може жити відокремлено. Пахомій став зачинателем кіновійної[1] форми здійснення чернечого ідеалу: біля 320 він заснував в єгипетських пустелях першу громаду ченців, які не були анахоретами. Поява кіновійної форми чернечого життя була викликана цілим рядом причин: сумісна праця була набагато ефективнішою, разом було легко протистояти грабіжникам та долати труднощі духовної боротьби.

Найістотніший внесок Пахомія у розвиток чернецтва полягає у тому, що він вперше розробив статут чернечого життя, підпорядкувавши існування монахів суворим правилам. До обов'язків ченців, насамперед, входила молитва і читання книг духовного змісту. Ченці зобов'язані були дотримуватися певних правил щодо одягу, їжі і сну, крім того, їм заборонялося покидати монастир. Пахомій прагнув відокремити монастирі від світу, обнісши групу будиночків стінами. На чолі кожного поселення монахів стояв абат (отець), брати жили в кількох будинках з великою кількістю кімнат в кожному по три чоловіки в келії. За кожним будинком закріплювалося певне ремесло, були ткацька майстерня, пральня, вироблялися перини. Деякі обов’язки – готування їжі, турбота про хворих, навчання послушників, переговори з купцями – виконувалися черговими монахами.

За чітким розпорядком здійснювалося молитовне життя: богослужіння відбувалися двічі на добу зі співом псалмів, молитвами, читанням Біблії, після чого брати мали трапезу. Розмови під час їжі заборонялися. У неділю дозволялося помитися, в цей день абат збирав всю общину для наставляння і євхаристії. Для допомоги у подоланні спокус і духовному розвитку настоятелі монастирів вели з братією бесіди на духовні теми. Пахомій запровадив працю як невід’ємну складову життя ченців. Вони обробляли землю, працювали в кузнях, на млинах, теслярували, плели корзини і циновки тобто власними силами здобували необхідні для життя речі. Пахомій намагався позбавити монахів рис користолюбства, з цією метою ченцям не дозволялося мати приватної власності, навіть одяг і їжу вони отримували із монастирських запасів. 

Життя монахів було важким, але не надмірно. Вони спали не на підлозі, а на жорстких ліжках, тілесні покарання застосовувалися лише у разі серйозних провин (за крадіжку, втечу і сварки). Один чернець не повинен був наближатися до іншого ближче, ніж на лікоть. Стосунки з рештою світу майже не існували, підтримувати родинні зв'язки вважалося гріхом. Їжа ченців була найпростішою: хліб, вода, страви із зелені або бобів. Приправу складали сіль і оливкове масло.

Очевидно, що не всім, хто приходив у монастир, було легко дотримуватися його суворих правил. тому Пахомій встановив однорічний випробувальний термін для кандидатів у монахи. Тих, хто бажав приєднатися до монастиря, поселяли в окремому будинку, де вони вивчали основні молитви та псалми, і лише після перевірки та випробувань їх допускали в общину. Загалом, реформи Пахомія виявилися успішними і ще до кінця його життя кількість ченців в заснованих ним монастирях досягла 7000 чоловік.

Згодом про Пахомія і його благочестиве життя стало відомо всьому Єгипту, і до нього прилучилася багато учнів. Пахомій заснував ще декілька монастирів на берегах Нілу. Він заклав і перший жіночий монастир, настоятель кою якого стала його сестра Марія.

Всього у безлюдній пустелі Табенна, що над Нілом, Пахомій збудував шість монастирів та церкву для вбогих пастухів. Під його проводом у різних монастирях було сім тисяч ченців.

Пахомія можна вважати основоположником спільного чернечого життя в різних монастирях, де усі монахи жили під проводом настоятеля-протоархімандрита. Він сміливо обороняв Христову віру від єретиків і мав дар передбачування і зцілення. Пахомій віддав Богові духа 346 року.

Пам'ять святого вшановується 28 травня.

[1] (Грецьк. κοινοβιος — спільне життя)

Православний хрест Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Пахомія