Пахуча трава звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пахуча трава звичайна
AnthoxanthumOdoratum.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
або Злакові (Gramineae)
Рід: Пахуча трава (Anthoxanthum)
Вид: Пахуча трава звичайна
Біноміальна назва
Anthoxanthum odoratum
L., 1753
Підвиди
Anthoxanthum odoratum subsp. furumii(Honda) T.Koyama
Anthoxanthum odoratum subsp. nipponicum(Honda) Tzvelev
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Anthoxanthum odoratum
EOL: 1114147
IPNI: 389034-1
ITIS logo.jpg ITIS: 41395
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 29661
Logo-ThePlantList.png The Plant List: kew-394021
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Anthoxanthum odoratum

Пахуча трава звичайна (Anthoxanthum odoratum) — рослина родини злакові.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових (30-60 см заввишки), що утворює невеликі дернинки. Стебла прямостоячі, голі, гладенькі. Листки (до 5 мм завширшки) чергові, лінійні, як і піхви голі або розсіяно волосисті. Язичок (до 2 мм завдовжки) перетинчастий, зубчастий. Суцвіття — густа майже колосоподібна волоть (20-70 мм завдовжки, до 10 мм завширшки). Колоски (до 7 мм завдовжки) одноквіткові, ланцетні, стиснуті з боків, жовтувато-зелені або буруваті. Колоскових лусок чотири, з них перша (нижня) ланцетно загострена з однією жилкою, гола, друга в два рази довша від першої, з трьома жилками, третя й четверта довгасті, опушені, з остюками, на верхівці дволопатеві. Квітки складаються з двох квіткових лусок, двох тичинок і однієї маточки з верхньою зав'яззю, довгим стовпчиком і двома довгими перисто-нитчастими приймочками, що висуваються з верхівки колоска. Квіткові луски плівчасті, тупі, з однією жилкою. Плід — еліптична зернівка.

Росте в мішаних лісах на галявинах, узліссях, у чагарниках, на залужених ділянках. Нерідко відіграє істотну роль у формуванні злаково-різнотравних травостоїв свіжих і вологих суходільних луків. Рослина тіньовитривала, мезоеутроф, мезофіт. Цвіте у травні — червні. Поширена на Поліссі, в Карпатах, рідше в Лісостепу, рідко в Степу.

Практичне використання[ред.ред. код]

Кормова, харчова і лікарська рослина.

Рослина низьких кормових властивостей. У чистому вигляді поїдається погано через наявність ароматичної речовини — кумарину. У сіні та на пасовищах як домішка до інших рослин поїдається всіма видами тварин більш-менш задовільно. Завдяки слабкій залистяності дає низький урожай сіна (7-8 ц/га), яке містить до 10% протеїну, 2,5% жирів, 4,4% золи, до 20% клітковини, до 48% (абсолютно сухої речовини) безазотних екстрактивних речовин.

Пахучий колосок добре відростає після скошування. Трава, особливо висушена, пахуча, надає сіну приємного запаху. У народній медицині траву застосовують при захворюванні органів дихання і при задусі. Висушену траву цієї рослина використовують для ароматизації тютюну і білизни.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми