Пахіта чотириплямиста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пахіта чотириплямиста
Pachyta quadrimaculata3.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Ряд: Жуки (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Хризомелоїдні (Chrysomeloidea)
Родина: Вусачі (Cerambycidae)
Підродина: Лептурини (Lepturinae Latreille, 1802)
Рід: Пахіта (Pachyta Dejean, 1821)
Вид: Пахіта чотириплямиста (P. quadrimaculata)
Біноміальна назва
Pachyta quadrimaculata
Linnaeus, 1758

Пахі́та чотирипля́миста (лат. Pachyta quadrimaculata Linnaeus, 1758 = Leptura octomaculata Fabricius, 1792 nec Schaller, 1783 = Leptura timida Scopoli, 1763) — вид жуків з родини Вусачів.

Поширення[ред.ред. код]

P. quadrimaculata – бореально-альпійський вид, поширений в гірських системах Європи, Росії, на Кавказі та півночі Євразії.

Екологія[ред.ред. код]

У Карпатському регіоні приурочений до смерекових лісів, де широко розповсюджений й часто трапляється на квітах гадючника в’язолистого та арункусу звичайного. Літ триває з кінця червня до кінця серпня. Чисельність, відносно інших видів вусачів, сягає 2-3%.

Морфологія[ред.ред. код]

Імаго[ред.ред. код]

Жуки середнього розміру, довжиною тіла 11-20 мм. Передньоспинка вкрита дрібними волосками, поцятковано-зморшкувата; надкрила, як у самців, так і в самок, жовті з двома чорними плямами на кожному, сильно зморшкуваті тільки у першій третині. Іноді верхні плями зникають і залишаються лише нижні. Тіло чорного кольору.

Личинка[ред.ред. код]

У личинки по обидві сторони голови наявні три основні вічка. Верхня губа овально-поперечна. Наличник трапецієподібний. Мандибули видовжені, на вершині косо зрізані. Ноги добре розвинені. Пронотум дуже маленький слабо помітний. Дорзальні мозолі з двома поперечними валиками кожен. Дев’ятий терґіт черевця на верхівці витягнений у зубець. Довжина личинки – 30 мм.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Личинка розвивається у тонких коренях всохлих хвойних дерев та їхніх пеньків. Заляльковування відбувається у ґрунті. Самки відкладають від 100 до 400 яєць, невеликими групами, на поверхню кори або у тріщини. Життєвий цикл триває два роки.

Література[ред.ред. код]

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11198/
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/pachyta.htm
  3. http://www.cerambycoidea.com/foto.asp?Id=388