Пашківка (Макарівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пашківка
Paskivka mk gerb.png Paskivka mk prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область Київська область
Район/міськрада Макарівський район
Рада Пашківська сільська рада
Код КОАТУУ 3222786501
Картка на сайті ВР картка 
Основні дані
Засноване 1613
Населення 743
Площа 0,36 км²
Густота населення 2152,78 осіб/км²
Поштовий індекс 08062
Телефонний код +380 4578
Географічні дані
Географічні координати 50°18′27″ пн. ш. 29°52′14″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 29.87056° сх. д. / 50.30750; 29.87056Координати: 50°18′27″ пн. ш. 29°52′14″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 29.87056° сх. д. / 50.30750; 29.87056
Середня висота
над рівнем моря
175 м
Водойми р.Лупа
Місцева влада
Адреса ради 08062, Київська обл., Макарівський р-н, с.Пашківка, вул.Леніна,5 , тел. 2-27-42
Карта
Пашківка (Україна)
Пашківка
Пашківка
Пашківка (Київська область)
Пашківка
Пашківка

Пашкі́вка — село Макарівського району Київської області. Розташоване за 19 км від районного центру та за 50 км від обласного. Найближча залізнична станція: Фастів, за 30 км. Площа сільської ради становить 481 га, кількість дворів — 670. Кількість населення — 743 особи. День села — на Святу Трійцю. Геральдика с. Пашківка затверджена рішенням сесії Пашківської сільської ради у 2009 р.

Історія[ред.ред. код]

Знайдені на території села знаряддя праці первісної людини: кам'яні рубила, сокири з отворами для заправки держака, кам'яні сокири з кістяним держаком, дерев'яний, видовбаний зі стовбура дерева човен, свідчать про найдавніше заселення цієї місцевості. Також на території села виявлено залишки поселення доби бронзи.

В давнину Пашківка була оточена густими заболоченими мішаними лісами. В історичних документах село вперше згадується 16 серпня 1613 року, коли до Пашківки втекли мешканці з містечка Хабного[1].

За краєзнавчими матеріалами Л. Похилевича про населений пункт відомо наступне:

«Пашківка знаходиться за 4 версти від м. Бишева, у верхів'ї струмка Лупі. Жителів проживає православних 2100, римокатоликів 7, евреїв 65; Земля пісчано-глиниста, помірно родюча; на полях тягнеться древній захисний вал (який споруджували як захист від набігів невеликих загонів кочових племен печенігів, половців, хазарів тощо. Оборонні вали ставали перешкодою для кочовиків при переганнянні загарбаних ними великих табунів тварин (кіз корів, коней і т. д.), Найбільша височина при селищі має 619 футів (204 м) над рівнем моря. Пашківка здавна належала до Бишевського маєтку. Кароль Тишкевич заповідав її Бишевським домініканцям; але процес в суді виграли Харленські і повернули маєток. Леон Харленський віддав Пашківку в 1856 р. як придане для своєї онуки Анастасії, за чоловіком Руликовській, що продав у 1856 р. цей маєток колишньому начальникові Київського арсеналу генерал-майорові Федору Кудрявцеву, за смерті якого в 1868 р. нині належить зятеві покійного Людовику Петровичу фон-Ендену в кількості 1213 десятин польової землі і 335 десятин лісових угідь. При Пашківці крім згаданої власницької землі, відведено в користування колоністів-німців 63 десятини за плату згідно з контрактом; а 10 пруссаків ще в 1870 р. купили у власність 160 десятин. Німецька колонія названа Павлиновкою. Кількість усіх німців, у ній живучих, невідома. До церковного приходу прилічені 2 села Лишня та Леонівка»

У 1918 р. створено революційний комітет, який очолював селянин Петро Григорович Нестерчук. Цього ж року під його керівництвом селяни виступили проти поміщика Збуровського. У 1920 р. утворилася сільрада, очолювана Калеником Семеновичем Сіренком.

У 1927 р. відкрилася школа.

Кількість населення становила 3299 осіб.

У 1928 р. організовано ТОЗ, у 1930 р. — комуну. Першим головою став Микола Максимович Кольцов (з м. Києва).

Село було окуповане фашистами 10 липня 1941 р. Понад 300 жителів боролися на фронтах, у партизанському загоні Григорія Григоровича Кухаря. У перші дні війни, прикриваючи відхід радянських військ, за околицею Пашківки були збиті бомбардувальник та винищувач Іл-156 пілотом О. В. Дунаєвим. У кінці травня 1942 р. створено Пашківську підпільну групу під керівництвом Ю. В. Пришви, до неї входили також А. Г. Нестерчук, Ю. І. Петренко, В. К. Шевченко. Керівник групи брав активну участь у різних диверсіях і операціях проти німців. В його будинку знаходилася явочна квартира підпілля і партизан. Інші члени організації збирали зброю, розповсюджували листівки «Совінформбюро», переховували поранених бійців, зривали плани німецьких властей з відправлення громадян на примусові роботи до Німеччини. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 208 жителів села нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.

До 1965 р. діяв колгосп «40-річчя Жовтня», потім «Перемога».

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Пашківку початку 1970-х було подано таку інформацію:

Пашківка - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Лупи, за 16 км від районного центру. Населення - 1083 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Вітрівка.

У селі - центральна садиба колгоспу «Перемога», земельний фонд якого становить 4700 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 3600 га орної землі. Колгосп спеціалізується на вирощуванні зернових культур, овочів. Розвинуте тваринництво. Допоміжні галузі: садівництво, бджільництво. Доярку В. М. Іваненко нагороджено орденом Леніна. У Пашківці є середня школа, будинок культури, бібліотека[2].


У 1988 р. було збудовано дитячий садок, у 1993 р. — нову загальноосвітню школу І-Ш ст. (старе приміщення 1927 р. збереглося донині). Культурні потреби жителів обслуговує Будинок культури на 350 місць. Після Чорнобильської аварії спеціалістами з Тернопільської та Вінницької областей зведено 50 будинків для переселенців.

Нині на території Пашківської сільської ради діють Пашківська ЗОШ І-ІІІ ступенів, дитячий садок, Будинок культури, ФАП, відділення зв'язку, сільська рада.

Персоналії[ред.ред. код]

На Пашківському хуторі Кірчик народився Володимир Кіндратович Покотило — член націоналістичного підпілля, в'язень ГУЛАГу.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
  2. Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.

Джерела[ред.ред. код]