Пашуто Володимир Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Володи́мир Тере́нтійович Пашу́то (рос. Владимир Терентьевич Пашуто; *19 квітня 1918, Петроград — †1983) — радянський історик. Член-кореспондент АН СРСР (1976). Учень Бориса Грекова.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив історичний факультет Леніградського університету (1941), професор Московського обласного педагогічного інституту імені Надії Крупської (з 1970). З 1948 працював в Інституті історії (з 1969 року — Інститут історії СРСР) АН СРСР, з 1969 року завідувач сектору історії древніх держав на території СРСР, з 1977 року одночасно завідувач відділу історії докапіталістичних формацій.

Основні праці з історії територій, що входили до складу СРСР епохи феодалізму, бібліографії та історіографії. Автор теорії колективного сюзеренітету, як системи державного управління у Київській Русі ХІІ століття. Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.

Був членом КПРС з 1947 року.

Праці[ред.ред. код]

  • Очерки по истории Галицко-Волынской Руси, [М.], 1950;
  • Образование Литовского государства, М., 1959;
  • Древнерусское государство и его международное значение, М., 1965 (співавтор);
  • Внешняя политика Древней Руси, М., 1968;
  • Пути развития феодализма. (Закавказье. Средняя Азия, Русь, Прибалтика), М., 1972 (співавтор).
  • Древнерусское наследие и исторические судьбы восточного славянства. – М.: Наука, 1982

Література[ред.ред. код]

  • Лихачев Д. С., Нарочницкий А. Л., Щапов Я. Н. К 60-летию члена-корреспондента АН СССР В. Т. Пашуто // История СССР. — 1978. — № 2.