Педру I (імператор Бразилії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Педру I
Pedro I
Педру I
Прапор
1-й Імператор Бразилії
12 жовтня 1822 — 7 квітня 1831 року
Коронація: 1 грудня 1822
Попередник: Жуан VI
Спадкоємець: Педру II
Прапор
30-й Король Португалії
10 березня 1826 — 3 березня 1828 року
(під іменем Педру IV)
Попередник: Жуан VI
Спадкоємець: Марія II
 
Народження: 12 жовтня 1798(1798-10-12)
Палац Келуш, Лісабон, Португалія
Смерть: 24 вересня 1834(1834-09-24) (35 років)
Палац Келуш, Лісабон, Португалія
Династія: Браганса
Батько: Жуан VI
Мати: Карлота Жоакіна Іспанська
Дружина: 1. Марія Леопольдіна Австрійська
2. Амелія Лейхтенберзька

Педру I (порт. Pedro I; 12 жовтня 1798 — 24 вересня 1834) — імператор Бразильської імперії з 12 жовтня 1822 до 7 квітня 1831, регент з 7 вересня до 12 жовтня 1822 року. Він же король Португалії з 10 березня 1826 до 3 березня 1828 (регент при своїй дочці Марії з 3 березня до 3 липня 1828 та з 15 березня 1830 до 20 вересня 1834 року) як Педру IV (порт. Pedro IV), невдовзі після смерті батька Жуана VI передав престол дочці Марії II.

Родина[ред.ред. код]

Народився 12 жовтня 1798 року в Лісабоні. Син португальського короля Жуана VI та іспанської інфанти Карлоти Жоакіни. Ім'я при народженні — Педру ді Алкантара Франсішку Антоніу Жуан Карлуш Шав'єр де Паула Мігел Рафаел Жоакім Жозе Гонзага Пашкуал Кіпріану Серафим де Браганса і Бурбон (Pedro de Alcântara Francisco António João Carlos Xavier de Paula Miguel Rafael Joaquim José Gonzaga Pascoal Cipriano Serafim de Bragança e Bourbon).

З 1817 року був одружений з Австрійською ерцгерцогинею Марією Леопольдіною (17971826), дочкою імператора Франца II. У них народились семеро дітей, з яких вижили:

З 1829 року був одружений з Амалією (18121873), дочкою герцога Лейхтенберзького Евгенія Богарне. Мали одну дочку Марію Амелію (1831–1853)

Правління[ред.ред. код]

1808 року втік від французьких військ разом із батьком королем Жуаном VI до Бразилії. З цією країною була пов'язана уся його подальша доля. В 1820 року, після революцій в Іспанії та Португалії, в Бразилії, як і у всій Латинській Америці, почались сильні заворушення. Серед офіцерів та жителів Ріо-де-Жанейро було багато прибічників незалежності. Педру співчував їхнім планам, тож у його особі вони вбачали свого вождя. 1821 року Жуан VI повернувся до Європи, залишивши принца замість себе керувати колоніями. У лютому 1822 Педру скликав дорадчі збори й доручив їм розробити конституцію для Бразилії. У червні він зібрав Установчі збори та звернувся до бразильців із закликом до звільнення. При цьому він висунув лозунг: «Незалежність чи смерть!». У жовтні жителі Ріо-де-Жанейро проголосили його імператором.

До кінця 1823 року влада нового імператора визнала всі провінції Бразилії, включаючи північні, які давно мріяли про створення власної держави. 1825 року король Жуан визнав незалежність Бразилії.

Після цього поведінка Педру змінилась. Імператор ігнорував палату депутатів, призначав та звільняв міністрів на власний розсуд і взагалі поводив себе, як абсолютний монарх. Придушував республіканський рух, заохочував проникнення англійського капіталу.

Саме в цей час надійшла звістка про смерть Жуана в Португалії. Престол перейшов до Педру як до старшого сина. Очікувалось, що він відмовиться від нього на користь свого молодшого брата Мігела. Проте Педру почав діяти в інший спосіб. У березні 1828 року він зрікся португальської корони на користь своєї дочки Марії, якій на той момент було лише сім років. Щоб примирити всі партії, він обручив її з братом Мігелом. Але події розвивались зовсім не так, як того хотів Педру — 1828 року Мігел здійснив переворот і проголосив себе королем. Марія, так і не вступивши у свої права, мала тікати з країни. Тоді в Португалії визначились дві партії: консерватори — за Мігела, а ліберали — за Марію. Останніх очолив Педру. Проте тільки у травні 1834 після низки поразок і вступу іспанських до Португалії Мігел зрікся престолу та відплив до Генуї. В серпні Марію проголосили королевою, а Педру — регентом.

Втратив Педру і бразильський престол. Прибічники незалежності Бразилії з підозрою ставились до бажання Педру брати участь в португальських подіях. Боялись, аби він, ставши королем Португалії, не об'єднав знову обидві держави. 1830 року в провінції Мінас-Жераїс почалось повстання, яке потім перекинулось до столиці. Через це Педру 7 квітня 1831 року був змушений зректись престолу на користь свого малолітнього сина Педру. За кілька днів він виїхав до Європи.

Творчість[ред.ред. код]

Педру I також був композитором, учнем Португала, Нуньєса Гарсії та Нейкомма. Серед його творів: «Credo» для солістів, хору й оркестру, увертюра «Te Deum», численні марші, а також Гімн незалежності Бразилії, який за часів правління Педру був державним гімном.

Титули і звання[ред.ред. код]

  • Imperador Constitucional e Defensor Perpétuo do Império do Brasil (Конституційний імператор та вічний захисник Бразильської імперії)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]