Пейзажний парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пейзажний парк біля Воронцовського палацу, місто Алупка, Крим

Пейзажний парк, також Англійський, Ландшафтний, Іррегулярний парк — напрямок в паркобудівництві кінця 18-19 століть в Західній і Східній Європі, в Сполучених Штатах.

Англійські корені пейзажного парку[ред.ред. код]

Нерівномірність розвитку різних держав у 17-18 століттях призвела до занепаду Іспанії, підвищенню Голландії і Франції. В тіні цих процесів визрівала могутня державність Британії, що наприкінці 18 і в 19 столітті стане домінувати в Європі і світі.

Пошуки свого, незапозиченого з континенту Європа, до якого англійці відносились досить підозріло, найбільше відбилися в паркобудівництві і призвели до появи саду англійського типу.

Першими майстрами пейзажних парків Британії стануть Вільям Кент (1684—1748), Чарльз Бріджмен. В 18 столітті їх справу продовжили Ланселот Браун (1715—1783) і уславлений Хамфрі Рептон (1752—1818).

Дещо про назву[ред.ред. код]

Англійський палац Катерини ІІ в Петергофі в пейзажному парку 18ст.(зруйновано в 2-гу світову війну)

Назва «Англійський парк» також досить не точна, як і назва «Французький парк» в свою чергу. Пейзажний парк спокійно існував ще поряд з регулярними садами Італії і Голландії 16 століття, але ніяк не називався і не входив тоді в коло культури, в коло домінуючої естетики. В книзі «Поезія садів» покійного академіка Ліхачова Дмитра Сергійовича(1906 — 1999) він записав :« Пейзажні сади існували, як звісно, ще в добу Відродження. Іррегулярна і природна частина садиби землевласника століттями наступала на регулярний сад і відповідно використовувалась під впливом нових або модних вимог… Суто пейзажний парк вперше виник саме в англійській літературі, тобто раніше, ніж в свідомості його споживачів і в мистецькій практиці. Природний садовий пейзаж як проо́браз усіх садів — Райський сад — змалював в 4-й книзі «Втраченого Раю» англієць Джон Мільтон (1608—1674)».

В Британії у 1770 році вийшла з друку книга державного діяча Томаса Вейтлі « Нариси про сучасне садівництво, ілюстровані описами». Трактат англійця ( Thomas Whately, 1726 - 1772 ) наробив галасу серед вельможних багатіїв з грошима і часом для дозвілля - модних послідовників і прихильників садівництва. Томас Вейтлі не давав настанов, як створити газони, ставки чи павільйони в саду. Він зажадав дати нову теорію «психологічного» саду. Вейтлі поділяв пейзажні сади на сади-картини і сади - «характери»( реальні сади, створені талановитим садівником, які схвалював ). Вейтли декларативно проголосив « Садівництво... настільки ж вище за пейзажний живопис, наскільки реальність вища ( і багатша ) за її зображення». Читачі сприйняли це за «метафізику» сучасного садівництва, за нову її теорію. « Нариси про сучасне садівництво» Томаса Вейтлі були досить швидко перекладені французькою та німецькою. Так, імператриця Катерина II, захоплена у 1770-і рр. садівництвом - «плантоманиєю» , власноруч скопіювала книгу Вейтлі и готувала її переклад, аби дати зразок «метафізики» сучасного садівництва « володарям приморських дач, розташованих вздовж Петергофського шляху ». Це був район аристократичних палаців з садами багатіїв і вельмож на шляху до імператорської резиденції у Петергофі. А «побажання» імператриці розглядали як черговий наказ швидкого виконання.

Ландшафтні архітектори Російської імперії кінця 18 столітття ( Микола Львов, Андрій Болотов та ін.) уникали назви «Англійський парк», яку як престижну і модну використовував царський двір. Болотов Андрій Тимофійович (1738—1833) і Львов Микола Олександрович запропонували свою назву — «Натуральний сад (парк)» як більш точну і відповідну реальності. До того ж назва «Англійський парк» не враховувала національних різновидів пейзажного парку — того ж російського пейзажного, німецького, оссіанівського парку тощо.

Але до висновків Томаса Вейтлі прислухалися навіть вони, про що свідчать ландшафтні проекти М. Львова і його ж садівнича практика ( пейзажний сад біля Слободського палацу патрона Безбородько в Москві, власний « натуральний сад » Львова в садибі Знаменське-Райок, обидва знищені ).

Софіївка (дендропарк) .Україна, 19 ст..[ред.ред. код]

Особливості садівництва в Англії[ред.ред. код]

Садиба Четсворт Хаус і випас овець в парку
Олені в парку

Садівництво в Англії пройшло довгий шлях розвитку до середини 18 століття. Острівна відокремленість Англії сприяла появі своїх власних законів в плануванні садів, незважаючи на запозичені зразки садів Голландії чи Франції, що існували паралельно. Великі сади бароко на зразок Версалю мали місце лише біля королівських замків. Великі домішки культури середньовіччя виявилися і в англійському садівицтві. Так, в планування садів Англії часто вводили різні лабіринти, поширені з часів готики. Геометричні форми регулярних садів тут швидко набридли. Теоретичні пошуки призвели до визнання принципу, що «Вся земля — сад». Але цей сад зовсім не геометричних, регулярних форм, а пейзажний.

Тому в Британії почали рано відмовлятися від регулярних садів. Виник англійський, пейзажний сад. Він був значно дешевішим за парк французького зразку, не потребував армії садівників і копіював форми навколишніх краєвидів. На його форми мали вплив пейзажний живопис Пуссена, Сальватора Рози і, особливо, Клода Лоррена. Тому в пейзажних садах Британії не відмовлялись від будівництва окремих павільонів, мостів, штучних ставків тощо.

Неможливо уявити випас худоби в регулярному саду, бо худоба цей сад зіпсує. Але цей сад і не призначений для худоби, у нього інша функція і друге ідейне навантаження. Випас худоби в пейзажному саду Англії — звичайна річ, до того ж практична в міщанській і поміркованій країні. Зовні це були залишки великих вольєрів садів бароко і гра в сільську простоту. Монотонні галявини англійських пейзажних парків домашні і дикі тварини (а також птахи) робили живими і схожими на краєвиди за парковими огорожами. Дикі олені і птахи і досі окраса і характерна «деталь» багатьох пейзажних парків країни, як і «англійська нудьга».

Тематичність пейзажних парків[ред.ред. код]

Цікавою особливістю пейзажних парків стала їх тематичність. Звичайно, не всі вони мали чітко визначену тему, але тематичність була бажаною. Розквіт і модність пейзажних парків припала на війни в Європі, тому військова тематика стала переважати в парках можновладців.

  • (Росія). Пейзажна частина Царського Села при Катерині ІІ рясніє парковими спорудами, що уславлюють-увічнюють військові перемоги Російської імперії в російсько-турецьких війнах кінця 18 ст.( Чесменська колона, Кримська колона, Турецька лазня ). Декілька обелісків на честь військових перемог було встановлено за наказом імператриці і в Пелі, (другій парадній резиденції Катерини ІІ), яку пізніше зруйнували.
  • (Франція). Палац Мезон-Лафіт. Чудову садибу з регулярним парком ще 17 століття у 1804 р. придбав маршал Наполеона Жан Лан. Він руйнує регулярний парк, а на його місці висаджує італійські топо́лі, що імітують розташування полків в битві при Монтебелло. Це тішить пихатого маршала, якому Наполеон дарував вигаданий титул герцога Монтебелло. Наново розпланованим алеям новоспечений герцог дає назви на честь наполеонівських генералів і військових перемог того часу. Була в пейзажному парку і площа патрона — Наполеона.
  • (Росія). Садиба Студенець — тепер в межах Москви. Герой війни з Наполеоном Арсеній Закревський придбав садибу у князів Гагаріних. Закревський робить пейзажний парк садиби пам'ятником війни 1812 року. За його наказом в парку роблять канали, а прямокутні ділянки-острови присвячують начальникам, під керівництвом яких служив вояк-поміщик. На кожному з острівців було встановлене погруддя відповідного воєначальника. Звичайно ж, ніхто після смерті поміщика не беріг а ні парк, а ні погруддя, які зникли. Залишки парку використовують для відпочинку як Парк культури і відпочинку «Красная Пресня».

Агресивні втручання володарів[ред.ред. код]

Качанівка, Україна. Павільон Глінки
Біла Церква, Александрія. Павільйон-Руїна з водоспадам в парку.


З появою моди на пейзажні сади, надзвичайно зросло агресивне втручання володарів в планування садів. Якщо в добу бароко володар лише давав наказ майстрам і садівнику про створення саду, в добу класицизму володарі агресивно втручалися в задум, в проект і в реалізацію проекта. Значення садівника як автора проекту значно понизили пихаті володарі. І часто садівник ставав слугою, наглядачем за рослинами парку.

Імператриця Катерина ІІ наказала перекопати береги регулярного ставка в Царському Селі, аби став робив враження натурального водоймища. Тому бароковий Грот на берегах нерегулярного ставка і досі виглядає чужорідним елементом в невідповідному оточенні.

Маршал Лан наказав зруйнувати регулярний сад біля палацу Мезон-Лафіт заради нового планування за власним проектом. Думка, що «не все нове краще за стародавнє» в голову вояка не приходила і його поведінкою не керувала.

Планування, якщо сад не мав визначеної тематичності, перестало відігравати значну ролю, як це було в садах бароко. Архітектурність, геометричність, що переважала в садах бароко, повсюдно викорінювалась заради картинності, відповідності краєвида пейзажним картинам. В Німеччині пейзажні садівники дійшли до створення парків за виглядом якоїсь картини. Тому такий парк мав лише одну виграшну позицію огляду. І якщо пагорб чи купа дерев заважали картинності, пагорб зрівнювали, а дерева безжально вирубали. І навпаки, якщо пагорба не було, його штучно створювали, а необхідні дерева наново садовили. Наново прокладали нові стежки, нові просіки заради розкриття на краєвиди і дальні перспективи.

Створення і існування пейзажних садів прийшлося на досить швидку зміну трьох ідейних течій - класицизму, сентименталізму, романтизму. Жодна з цих течій не цінувала, не шанувала жарти, веселощі або сміх, як це було в добу бароко. Веселощі, сміх повсюдно виганялися з пейзажних парків заради меланхолії, невеселих спогадів, сумних мрій, жалю по молодості чи особистим втратам.

Спогади про якісь події в минулому були найважливішою частиною образів пейзажних парків. Тому в пейзажних парках досі, 200-250 років потому, гордовито розповідають про відомих людей ( поетів, композиторів, істориків, акторів...) які сюди навідались і хоча б якийсь час перебували тут. Прикладами є могила Руссо в парку Ерменонвіль (Франція), павільон Глінки в саду Качанівки (Україна), погруддя поета Пушкіна в саду садиби Архангельське, кенотаф-обеліск на честь загиблих братів Брольї в парку Монрепо (Виборг, Росія), посмертний пам'ятник-ваза коханцю імператриці Катерини ІІ Ланському в пейзажній частині парку Царського Села тощо.

Поширеною атракцією пейзажних парків стала притворна, штучна Руїна. Вона відсилала пам'ять відвідувача парку в історичне минуле. Було зовсім необов'язковим, щоб руїна належала колишній споруді, палацу чи храму. Було досить самої руїни як натяку на життя, що ніби точилося тут і зникло( Руїна в парку Царицино, (Москва), Руїна-вежа в парку Царського Села, Руїнний мостик в парку Павловська, руїна на острівцю Руїнного ставка в Луговому парку( в передмісті Петербурга Петергофі) тощо.)

Коли в пейзажному парку Павловська частково обвалилася колонада, її не стали відновлювати - і через брак коштів, і через брак бажання відновлювати, і через надзвичайну відповідність руїн паркам пейзажного типу.

Парк Монрепо. Місто Виборг[ред.ред. код]

Садиба Приютіно біля Петербурга[ред.ред. код]

Садиба Приютіно належить до зразків невеликих садиб доби класицизму з майже типовим розплануванням та характерними для доби павільйонами в пейзажному парку. Вона належала Оленіну Олексію Миколайовичу (1763-1843), директору Публічної бібліотеки в Санкт-Петербурзі. Усі головні споруди садиби були розташовані поблізу ставка. Всі вони побудовані з червоної цегли у дуже спрошених формах пізнього класицизму без використання колонного портика і без тинькування стін. На тлі зелені парку і дзеркала ставка це несподівано дало значний картинний ефект і збагатило образ садиби, що не мала архітектурних шедеврів. Серед будівель найбільш класичний вигляд мала молочня з колонним портиком та фронтоном. Як і заведено, навкруги ставка йшла хвиляста стежка, що єднала більшість споруд і відкривала глядачєві декілька картинних краєвидів. В пейзажному парку знайшли своє місце Сонячний годинник, флігелі, дві оранжереї, цегляна кузня, цегляна людська домівка, зерновий склад( магазін за термінологією тої доби), усього 26 службових приміщень. Було в пейзажному парку і містечко для суму, гірких роздумів і спогадів. У війні 1812 року під Бородіно загинув син володаря - молодий Микола Оленін. На честь сина володар поставив в парку пірамідку-кенотаф на спомин.

І як водиться, окрасою пам'яті про минуле садиби стали спомини про відомих людей, що навідувались сюди. Садибі надзвичайно пощастило, бо в Приютіно гостювали поети Крилов Іван Андрійович, Адам Міцкевич і О. Пушкін, художники Олександр Брюллов і Карл Брюллов ,композитори Глінка, Аляб'єв Олександр Олександрович, Верстовський Олексій Миколайович , письменник Олександр Тургенєв, декабристи тощо.

За подальші 200 років садиба втратила лише поля і більшу частину парку. Але ядро садиби зберіглося і після (не досить вдалої) реставрації музеєфіковано.

Садиба Марфіно, Росія[ред.ред. код]

Садиба Марфіно - одна з найдавніших в Підмосков'ї. В 1-й половині 19 століття класична за всіма ознаками садиба зазнала суттєвої перебудови і в образному, і в формальному плані. Колись це була барокова садиба з чіткою вісьовою і симетричною побудовою. Руйнації під час війни з Наполеоном, а потім перебудови надали їй характер пізнього класицизму. Класицизм тоді швидко втрачав позиції привабливості. І нова володарка садиби ( Софья Володимирівна Паніна ) розпочала чергову перебудову. Проект в стилістиці романтизму створив архітектор Михайло Биковський.

Російські Паніни вважали себе спадкоємцями роду Паніні з Італії. Архітектор знав про це і перебудову реалізував у псевдоготичних формах.Так в Марфіно повсюди запанувала пам'ять про минуле, про історію, про готику, як натяк на древність роду Паніних. Вісьова побудова була знищена, а замість неї зробили асіметричне розпланування з довгим бічним шляхом до парадного двору.Цей шлях і декорували псевдоготичними містками, готичними брамами, що вели до псевдоготичного за формами палацу. Будівельні роботи завершили до 1846 року. А готичні декорації садиби стали надзвичайно вдалою окрасою і пейзажного парку, і всього ансамблю, що набув неповторності, унікальності навіть серед неповторних сусідніх садиб.

Садиба і пейзажний парк Марфіно не зазнали інших перебудов у 19 столітті і не були зруйновані, як тисячі інших, за СРСР. Зараз використовуються як санаторій для російських військових і є режимним об'єктом.

Неправедний осуд садів бароко[ред.ред. код]

Теоретики пейзажного садівництва пізніше багато говорили про антифеодальну, не монархічну суть пейзажного парку. Активна, часто агресивна геометрія планування і активне втручання в розвиток і силует кущів і дерев ставились в провину садам бароко. Було повністю забуто, що сад бароко був монополізованим королівською владою у Франції лише в 17 столітті. Саме з Франції пішла мода на підкорення природи в саду — королю, вельможі, людині взагалі. Але сад бароко виник в Італії 16 століття, в часи, коли не був сформованим іститут абсолютизму, уособлений в посаді короля. Тому сад бароко не ніс провини за злочини королівської(абсолютної) влади.

Частково рятівником невеликих садів з регулярним плануванням був навіть Хамфрі Рептон (1752 — 1818), відоміший як теоретик і практик пейзажного садівництва Англії. На припалацовій теріторії Хамфрі Рептон залишав і терасу, і балюстради, і квітники, і регулярне планування — ознаки бароко в пейзажному середовищі англійського парку. Єлементи регулярного планування без гігантоманії Версаля посіли почесне місце в новітні часи в роздудові парків біля стадіонів і спортивних майданів в 20 столітті.

Дух антифеодальної свободи англійських садів був поширений лише на планування садів і відмову від вистрігання дерев. Англійський сад з перших років існування почав так само активно обслуговувати абсолютну владу в тій же Британії 18 століття, як і французький парк в Версалі 17-го. Порочне коло замкнулося.

Але це старанно не помічали ні в ліберальній Британії, ні в королівській Франції, ні в Російській імперії, ні в німецьких князівствах тощо.

Див.також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Використані матеріали англійської, російської вікіпедій
  • Лихачев Д. С. «Поезия садов», Л, 1982 .
  • Горохов В. П. Лунц Л. Б. «Парки мира»,М, Стройиздат, 1985 (рос)
  • Вергунов А. П. Горохов В. А. «Русские сады и парки»,М, «Наука», 1988 (рос)