Пектоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Пектоліт (рос. пектолит, англ. pectolite, нім. Pektolith m) – мінерал, гідроксилсилікат натрію і кальцію ланцюжкової будови, гр. піроксеноїдів.

Загальний опис[ред.ред. код]

Від грецьк. “пектос” – міцно зв’язаний, щільний (Fr. von Kobell, 1828).

Син. – осмеліт, ратоліт, стеліт.

Формула: NaCa2Si3O8 (OH). Містить (%): CaO – 33,8; Na2O – 9,3; SiO2 – 54,2; H2O – 2,7.

Сингонія триклінна (іноді моноклінна). Кристалічні агрегати, часто радіально-променисті волокна.

Густина 2,7-2,9.

Твердість 5,0-5,5.

Безбарвний, білий або сірий.

Блиск скляний до шовковистого.

Зустрічається як вторинний мінерал у порожнинах базальтів разом з цеолітом, кальцитом та пренітом. Рідкісний.

Знахідки: Нае (земля Рейнланд-Пфальц, ФРН), Монцоні (Італія), Ейршир (Шотландія), Берґенфільд і Патерсон (шт. Нью-Джерсі, США).

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • пектоліт магніїстий (різновид пектоліту, що містить до 5% MgO);
  • пектоліт манґанистий (різновид пектоліту, що містить до 5% MnO);
  • пектоліт цирконіїстий (розенбушит).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]