Пекінський договір 1860
Пекі́нський до́говір (кит. 北京条約) або Пекі́нська конве́нція (англ. Convention of Peking) — мирні угоди, укладені в жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії та Франції. Поклав край Другій опіумній війні, яка тривала в 1856–1860 роках і закінчилася поразкою Цін. Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньскького договору 1858 року[1].
Згідно з умовами договору цінська сторона (1) виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів; (2) відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь; (3) скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників; (4) передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга; (5) повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 18—19 століттях[1].
Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання. Договір сильно вдарив по престижу Цін і перетворив її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії[1].
Примітки [ред.]
Джерела та література [ред.]
- Пекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
- (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
- (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
