Пекінський договір 1860

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китайський текст договору.
Територіальні здобутки Росії на основі договорів 1858 і 1860 років

Пекі́нський до́говір (кит. 北京条約) або Пекі́нська конве́нція (англ. Convention of Peking)  — мирні угоди, укладені в жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії і Франції, Росії, що безпосередньо не брала участі у війні. Поклав край Другій опіумній війні, яка тривала в 18561860 роках і закінчилася поразкою Цін. Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньскького договору 1858 року[1], на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії[2], США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Великобританія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Яндзи, статус Гонконгу.

Згідно з умовами договору цінська сторона (1) виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів; (2) відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь; (3) скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників; (4) передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга; (5) повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 1819 століттях[1]. Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Манджурію до ріки Уссурі[3]

Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання. Договір сильно вдарив по престижу Цін і перетворив її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Пекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  2. 1858, Tianjin - Russia (Повний текст договору) (англ.)
  3. 1860, Beijing - Russia (Повний текст договору) (англ.)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Пекінський договір 1860 // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
  • (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Посилання[ред.ред. код]