Пекінський договір 1860
| Пекінська угода | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 2 (14) листопада 1860 |
| Підписанти |
 принц Ґонґ.svg){kind=small} граф Елґін Жан-Батист Луї Ґро[fr] граф Микола Ігнатьєв |
| Сторони |
.svg){kind=small} Династія Цін Велика Британія Франція Російська імперія |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пекі́нська уго́да (кит. 北京条約) або Пекі́нська конве́нція[1] (англ. Convention of Peking) — мирна угода, яка складається з трьох окремих договорів, укладена у жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії, Франції та Росією, яка безпосередньо не брала участі у війні. Угода поклала край Другій опіумній війні, яка тривала у 1856–1860 роках та закінчилася поразкою Цін. Статті угоди також регламентували порядок призначення консулів, встановлювали регламент відправлень дипломатичного листування та надавали сторонам можливість у подальшому вдосконалювати правила сухопутної торгівлі.
Передумови[ред. | ред. код]
Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньського трактату 1858 року[2], на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії. Таким чином Росія остаточно закріпила за собою Уссурійський край[3], США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Велика Британія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Янцзи, статус Гонконгу.
Умови угоди[ред. | ред. код]
| Історія Гонконгу[d] | |
|---|---|
 | |
| Британський Гонконг | |
| Нанкінський договір | |
| Пекінський договір 1860 | |
| Японська окупація Гонконга | |
| Передача Гонконгу КНР | |
| Гонконг | |
|
Портал «Гонконг» |
Згідно з умовами договору цінська сторона:
- 1. Виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів;
- 2. Відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь;
- 3. Скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників;
- 4. Передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга;
- 5. Повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 18—19 століттях[2].
Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Маньчжурію до ріки Уссурі[4]
Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання.
Мирна угода сильно вдарила по престижу Цін та перетворила її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нова історія світу: Середньовічна та нова історія Азії та Африки. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] Навчально-методичний посібник. Полтава: ПП Мирон, 2020. 204 с.
- ↑ а б в Пекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- ↑ [1858, Tianjin — Russia (Повний текст договору) (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 грудня 2014. 1858, Tianjin — Russia (Повний текст договору) (англ.)]
- ↑ [1860, Beijing — Russia (Повний текст договору) (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2014. 1860, Beijing — Russia (Повний текст договору) (англ.)]
Джерела та література[ред. | ред. код]
Пекінський договір 1860 // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
- (рос.) Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Література[ред. | ред. код]
- М. Миронова. Пекінські угоди 1860 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання[ред. | ред. код]
- (англ.) Текст договору між Цін та Великою Британією [Архівовано 3 березня 2014 у Wayback Machine.]
- (кит.) Текст договору між Цін та Великою Британією [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]
- (англ.) Текст договору між Цін та Францією [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- (кит.) Текст договору між Цін та Францією [Архівовано 4 червня 2015 у Wayback Machine.]