Пелим (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пелим
Витік північ Свердловської області, Росія
Гирло с. Пелим, Гарінський район Свердловської області, Росія (ліва притока Тавди, басейн Обі)
Басейн ТавдаТоболІртишОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Прирічкові країни Росія: Свердловська область
Довжина 707 км
Висота витоку 140 м
Висота гирла 54 м
Середньорічний стік 100 м³/с (в гирлі)
Площа басейну 15 200 км²
Притоки Талим (л.), Нерпья (л.), Великий Оус (пр.), Кондінка (л.)
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 2,92
 
лютий: 2,03
 
березень: 2,00
 
квітень: 17,42
 
травень: 121,28
 
червень: 70,92
 
липень: 33,25
 
серпень: 25,75
 
вересень: 21,03
 
жовтень: 28,69
 
листопад: 11,52
 
грудень: 4,63
 
смт Пелим (412 км від гирла), 1966–1989

Пели́м (рос. Пелы́м) — річка у Росії, ліва притока Тавди (басейн Обі), тече у Свердловській області. Четверта за довжиною річка Свердловської області.[1]

Фізіографія[ред.ред. код]

Пелим бере початок на східних схилах Північного Уралу в Івдельському районі[2] на крайній півночі Свердловської області за 75 км північніше міста Івдель, на висоті близько 140 м над рівнем моря. Від витоку кількадесят кілометрів тече у північному напрямку поки перед самим кордоном з Ханти-Мансійським АО не робить різкий заворот на схід, а невдовзі — на південний схід. Звідси Пелим тече у південно-східному і південному напрямку по заболоченій тайговій місцевості у західній частині Західно-Сибірської рівнини. У середній і нижній течії річище Пелиму дуже звивисте з численними меандрами і старицями. Удовж основного русла річки існує велика кількість дрібних озер; в низов’ях, приблизно за 50 км від гирла Пелим протікає крізь крупне озеро Пелимський Туман (66,7 км²) — найбільше озеро Свердловської області.[1] Пелим витікає з озера двома рукавами: лівий — власне Пелим і правий — Малий Пелим; десь через 20 км обидва рукави знову зливаються. Невдовзі після цього поблизу від однойменного села Пелим річка зливається з Тавдою, найбільшою притокою Тоболу; місце злиття знаходиться на висоті 54 м над рівнем моря.

Найдовші з приток — Великий Оус (права), Талим і Нерпья (ліві) зливаються з Пелимом у верхній течії. Басейн Пелиму, затиснутий справа басейнами Лозьви і Тавди, а зліва — Конди, у середній течії і низов’ях досить вузький, тому притоки тут незначні і короткі; найбільша з них — Кондінка — впадає в Пелим перед самим гирлом.

Ширина русла в районі смт Пелим у верхів’ях 40 м; після злиття з Великим Оусом розширюється до 100 м.[1]

Гідрологія[ред.ред. код]

Довжина річки 707 км, площа басейну 15 200 км², середньорічний стік у гирлі близько 100 м³/с. Живлення переважно снігове. Пелим замерзає у жовтні, скресає у квітні.

За результатами вимірянь, проведених за 412 км від гирла біля смт Пелим у 1966–1989 роках середньорічний стік становив 26,9 м³/с. Багаторічний мінімум стоку спостерігався у березні (2 м³/с), максимум — у травні (121,3 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (0,65 м³/с) спостерігався у січні 1967 року, абсолютний максимум — у травні 1974 (250 м³/с).

Інфраструктура[ред.ред. код]

Пелим судноплавний на 185 км від гирла до села Шантальська[3]; раніше судноплавний відрізок простягався на 245 км до села Портах[4]. Річка використовується для лісосплаву.

Пелим тече по рідконаселеній території Івдельського і Гарінського районів на півночі Свердловської області. У північній, менш заболоченій частині його басейну розвинене лісівництво.

У верхів’ях, біля однойменного смт Пелим річку перетинає залізнична лінія Сєров — Івдель — Приоб’є, яка з’єднує нафто- і газодобувні райони лівобережжя нижньої Обі з залізничною мережею Росії. Річку тут також перетинають магістральні нафто- і газопроводи, по яким нафта і газ постачається до Центральної Росії і далі до Європи. У 1930-х роках у цих місцях існували табори ГУЛАГу, про які Анджей Кламт і Ульріх Ридзевский у 1998 році зняли документальний фільм «Пелим», відзначений призами на багатьох кінофестивалях.

Населенні пункти на річці: Верхній Пелим, Гаревка, Пелим, Шантальська, Єреміно, Веншина, Пелим. Два поселення на річці носять її назву: смт Пелим в Івдельському районі і село Пелим біля злиття Пелиму з Тавдою.

Село Пелим належить до числа найстаріших російських поселень на схід від Уральських гір. Пелим був заснований у 1592 році і лежав на найстарішому водно-наземному шляху, що вів з європейської Росії вглиб Сибіру. На початку XVII ст., коли головний торговий шлях став проходити південніше, спочатку через Верхотур’я, а потім — через Єкатеринбург, Пелим утратив своє значення і занепав. У XVIII ст. Пелим служив місцем засилання опальних царедворців, зокрема Бірона і Мініха.

Автодоріг з твердим покриттям в басейні Пелиму немає. Для обслуговування лісозаготівель у 1940-х роках було прокладено кількасот кілометрів вузькоколійних залізниць, три з яких експлуатуються до сих пір (станом на 2009 рік). Одна з них з’єднує село Мальтья на правобережжі Пелиму з селом Корпія на Лозьві і перетинає Пелим в селі Вехній Пелим. Друга починається в селі Гаревка на лівому березі Пелиму з селом Новошипічний на Лозьві. Третя знаходиться у низов’ях Пелиму; вона відходить від Пуксинки на лівому березі Тавди за декілька кілометрів вище злиття з Пелимом і тягнеться на 80 км на північ приблизно паралельно руслу Пелиму до села Ринта.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Река Пелым и озеро Пелымский Туман (рос.)
  2. Івдельський район був скасований у 1949 році і його територія знаходиться у прямому підпорядкуванні обласній адміністрації
  3. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації, затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)
  4. Пелым у Великій Радянській енциклопедії

Джерела[ред.ред. код]