Пемба
| Пемба Pemba Місцева назва: Jaziiratul Khadhraa |
|
|---|---|
Вид з м. Чаке-Чаке на мангрові зарості на берегу |
|
| Географія | |
| Розташування | Індійський океан |
| Координати | 5°13′ пд. ш. 39°44′ сх. д. / 5.217° пд. ш. 39.733° сх. д. |
| Архіпелаг | Занзібар |
| Площа | 984 км² |
| Адміністрація | |
| самоуправна територія | Занзібар |
| Найбільше місто | Вете (102.482, 2002) |
| Демографія | |
| Населення | 360.797 чол. (2002) |
| Аборигени | суахілі |
Пе́мба — острів з архіпелагу Занзібар у Індійському океані біля східно-африканського узбережжя, входить до складу Танзанії.
Зміст |
Загальні відомості [ред.]
Пемба — кораловий острів, розташований на відстані 50 км від о-ву Унгуджа (Занзібар), між 4°50' і 5°30' півд. широти,і відокремлений від материка протокою Пемба.
Довжина — 75 км, ширина — 10 км, площа — 984 км². Висота — до 99 м.
Клімат — екваторіальний. Опадів до 1000 мм на рік.
На Пембі досить плодородні ґрунти, які сприяють вирощуванню сільсько-господарських культур, на узбережжі — мангрові зарості.
Найбільші поселення — Вете, Чаке-Чаке (головне місто острову), Мкоані.
Основне населення — суахілі, також значна арабська община, представники ін. народів банту — переселенці з континенту тощо.
Історія [ред.]
Пемба здавна відома східним мореплавцям під назвою Ал-Джазіра Ал-Кадра (араб. Al Jazeera Al Khadra «Зелений острів»)
Доля Пемби історично пов'язана з Унгуджою (Занзібаром) — це стосується, в першу чергу, формування етнічної спільноти суахілі з нащадків персів-шіразі́ та арабів.
Також на острові збереглися руїни середньовічних поселень, датовані, на думку вчених, XIV ст. (на захід від столиці Чаке-Чаке на пів-ві Ras Mkumbuu т.зв. руїни Ндаґоні / Ndagoni). До археологічних пам'яток Пемби також належать руїни Мкама-Ндуме (Mkama Ndume) на південь від аеоропорту, біля с.Пуджіні (Pujini), що датуються XV ст. і являють одні з перших фортифікаційних споруд на східно-африканському узбережжі.
Після тимчасового правління португальців (XVI-XVII) Пемба підпадає під владу спочатку султанату Оман (Маскат), надалі — султанату Занзібар.
Маловідомим є факт, що 26 квітня 1964 року при об'єднанні Танганьїки та Занзібару відповідну угоду про утворення Об'єднаної Республіки Танзанія укладали представники не двох указаних сторін, а трьох — третьою була Республіка Пемба, яка наприкінці 1963 року, разом з Занзібаром, отримала незалежність від Великобританії.
Зараз, входячи до автономної території Занзібар, Пемба поділена на два райони — Південний і Північний.
Економіка [ред.]
Безперечним фактом є більша плодючість, по відношенню з Унгуджою, місцевих ґрунтів (що навіть знайшло відображення в арабській назві Пемби). За таких умов селяни Пемби вирощують добрі врожаї рису, бобових, кассави, бананів, кокосів тощо. Проте чи не основною сільгоспкультурою лишається і дотепер гвоздикове дерево (їх на о-ві не менше 3 млн. шт.).
На Пембі розвинуте рибальство. Завширшки 20 км протока Пемба, що відділяє Пембу від материка, вважається однією з кращих у відношенні рибних багатств.
З недавнього часу на Пембі активно розвивається міжнародний туризм. Гостей острову приваблюють прозорі води, незаймані пляжі й чудові корали з щедрим підводним світом обабіч Пемби.
Цікаві факти [ред.]
- За Середньовіччя до Пемби рідко навідувались мореплавці, оскільки острів мав дурну славу — ходили чутки про місцевих могутніх чаклунів і знахарфі, що за сучасності вдало обігрується місцевими жителями.
- У XVII ст. португальці занесли на Пембу традицію проведення боїв биків — традиція лишається популярною і дотепер.
- У сер. ХХ ст. Пемба була найбільшим експортером у світі гвоздики, але внаслідок денаціоналізації галузі наприкінці століття, втратила цей статус, лишаючись, проте і надалі, одним з найбільшим виробників цих прянощів.
- На честь острова названо астероїд 1429 Пемба.
Галерея [ред.]
Джерела і посилання [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 8., К., 1982, стор. 231
- Короткий фільм на www.youtube.com про медичні проблеми на о-ві Пемба (англ.)
