Пеньковський Олег Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Володимирович Пеньковський
Олег Владимирович Пеньковский
Прізвисько «HERO»
Народився 23 квітня 1919(1919-04-23)
Владикавказ, СРСР СРСР
Помер 16 травня 1963(1963-05-16) (44 роки)
Москва, СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ артилерія, розвідка
Роки служби 19391962
Звання Полковник
Війни/битви Польський похід РСЧА
Радянсько-фінська війна
Друга світова війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Інше позбавлений усіх звань і нагород

Олег Володимирович Пеньковський (рос. Олег Владимирович Пеньковский; *23 квітня 1919, Владикавказ, Північна Осетія16 травня 1963) — працівник радянської розвідки, агент спецслужб Великобританії і США. Почав співпрацювати із західними розвідками у квітні 1961 року, передав британській і американській розвідці більш ніж 5 тисяч фотокопій секретних документів технічного і політичного характеру. Під час Карибської кризи повідомив американцям про технічні характеристики радянських ракет на Кубі. Арештований у 1962 році, за рішенням суду позбавлений усіх нагород та звань і розстріляний.

Біографія[ред.ред. код]

Олег Володимирович Пеньковський народився у м. Владикавказ, Північна Осетія, 23 квітня 1919 року. Батько Пеньковського загинув під час Громадянської війни, воював на боці білих. Цю сторінку біографії Пеньковський приховував усе своє життя. Після закінчення середньої школи поступив до Київського артилерійського училища, отримав звання лейтенанта у 1939 році. Став членом ВКП(б), брав участь у вторгненні СРСР до Польщі та Фінляндії у 1939 році. Під час Другої світової війни служив політруком, командиром алтелерійського полку, дослужився до звання підполковника. Стрімке зростання кар'єри відбулося після одруження з дочкою генерала Дмитра Гапановича, у 1945 році поступив до Військової академії ім. Фрунзе. Навчання закінчив у 1948 році, у 1950 р. став полковником і поступив до Військово-дипломатичної академії, де вивчав англійську мову і навички розвідувальної діяльності.[1]

Після закінчення академії почав працювати у ГРУ, у 1955 році його було призначено військовим аташе в Анкарі. У 1956 році Пеньковського відкликали з Туреччини і направили на курси з ракетній зброї, після закінчення котрих, він продовжив працювати у ГРУ і одночасно у Державному комітеті з координації науково-дослідних робіт у СРСР, де він став заступником голови міжнародого відділу відомства. Протягом певного часу намагався налагодити стосунки із західними розвідками, однак безуспішно. Лише у квітні 1961 року Пеньковському вдалося вийти на британського бізнесмена Гревілла Вінна, який співпрацював з британською розвідкою. Під час наступної поїздки радянської делегації до Великобританії Пеньковський зустівся з представниками ЦРУ і британської розвідки МІ-6.

Протягом наступних 14 місяців Пеньковський передавав у Москві представникам британської і американської розвідок інформацію про стан радянських ракетних військ, ядерне озброєння, стратегічні плани радянського керівництва, розташування штабів і особисті дані співробітників КДБ у радянських представництвах за кордоном. Пеньковський передав західній розвідці більш ніж 5000 фотокопій секретних документів. Інформація передана Пеньковським відіграла важливу роль під час Карибської кризи, передані ним дані про розташування, кількість і технічні дані радянських ракет на Кубі дозволили американцям об'єктивно оцінити стан радянських систем озброєнь, їх можливості і числені недоліки. Деякі автори досліджень, однак, дотримуються думки, що ця інформація була передана через Пеньковського на захід свідомо.[1]

У 1962 році у ГРУ через власних агентів з'явилася підозра, що секретна інформація передається на захід. Під час передачі касет фотоплівки дружині британського посла Пеньковський потрапив під розслідування контррозвідки. За Пеньковським особисто і в його квартирі було встановлене прослуховування, яке виявило факти шпигунської діяльності на користь Заходу. 20 жовтня 1962 року у квартирі Пеньковського був проведений обшук, виявлене шпигунське обладнання, після чого його було негайно арештовано. Під час розслідування Пеньковський повністю співпрацював із слідством, видав зв'язкового британської розвідки Гревілла Вінна, якого через кілька днів теж було арештовано на виставці у Будапешті. За звинуваченнями у шпигунстві на відкритому та показовому процесі у Москві Гревілл Вінн отримав вісім років позбавлення волі, а Пеньковський був засуджений до смертної кари. Згідно з офіційними даними, Олега Пеньковського було розстріляно 16 травня 1963 року у Москві.[2]

Оцінка діяльності[ред.ред. код]

Серед дослідників не існує одностайності щодо оцінки діяльності Олега Пеньковського. Більшість західних дослідників схиляються думки, що Пеньковський був цінним агентом західних спецслужб, одним з найбільш результативних агентів за кількістю переданої ним секретної інформації, яка відіграла важливу роль у холодній війні, особливо під час Карибської кризи. Деякі інші дослідники стверджують, що Пеньковський можливо був подвійним агентом радянських спецслужб і свідомо передавав вигідну для СРСР інформацію на захід. Ця теорія підживлювалася підозрами про небажання Пеньковського залишитися за кордоном, коли він мав таку можливість. Також, навколо подальшої долі Пеньковського вирували різні теорії. Історик Віктор Суворов, зокрема, стверджував, що справа Пеньковського стала змовою кервіництва збройних сил проти Хрущова. Деякі автори у своїх творах також зображують показову страту схожого на Пеньковського офіцера, під час котрої його спалили живцем. Подібні показові страти західних шпигунів в СРСР фігурють також у творах письменника Тома Кленсі.[3]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Судебный процесс по уголовному делу агента английской и американской разведок гражданина СССР Пеньковского О. В. и шпиона-связника подданного Великобритании Винна Г. М. 7–11 мая 1963 г. — М.: Политиздат, 1963. — 320 с. — 100 000 экз.
  • Дегтярёв К. СМЕРШ. — М.: Яуза Эксмо, 2009. — С. 610 - 623. — 736 с. — (Энциклопедия спецслужб). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-36775-7
  • Максимов А.[Б.] Главная тайна ГРУ. — М.: Яуза Эксмо, 2010. — 416 с. — (ГРУ). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-40703-3