Первосвященик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
PLATE4DX.jpg

Первосвяще́ник  (івр. הַכֹּהֵן הַגָּדוֹל‎ - Коген гаҐадоль)— в юдаїзмі — священнослужитель (див. Коген), що очолював службу в скінії, потім в Першому і Другому Єрусалимському Храмі. До первосвящеників, як і до царів, застосовувався епітет машиах («помазаник», див. Месія), оскільки посвячення в цей сан супроводилося помазанням єлеєм (Левит 4:3,5,16 і ін.).

У біблії вперше згадується як первосвященик цар салімський Мелхіседек (Буття 14:18). Пізніше, при виході з Єгипту, Бог вибрав Аарона, брата Мойсея, і лише його нащадки по чоловічій лінії мали законне право займати цей пост (як і бути священиками взагалі). Первосвященик часів царів Давида і Соломона Цадок був родоначальником династії первосвящеників (Цадокіди), що займали цей пост (можливо, з перервами) аж до приходу до влади Хасмонеїв.

Інститут первосвященства перестав існувати з часів руйнування Другого Єрусалимського Храму.

Первосвящеником християни називають Ісуса Христа. У деяких богословських текстах первосвящениками називаються всіх християнських архиєреїв.

«Первосвященик з людей обраний, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари і жертви за гріхи» (Євр. 5:1)

Див. також[ред.ред. код]


Юдаїзм Це незавершена стаття про юдаїзм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.