Пергамська бібліотека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
План розкопок храму Афіни та бібліотеки в Пергамі

Пергамська бібліотека  — одна з найбільших і найвідоміших бібліотек античного світу. 

Місто Пергам[ред.ред. код]

Античне місто Пергам (Πέργᾰμον) було розташоване в Анатолії, на західному узбережжі Малої Азії. Тепер на цьому місці знаходиться сучасне турецьке місто  Бергама. У III–II ст. до н. е. місто було столицею Пергамського царства під владою династії Атталідів. 

За Евмена II, який уклав союз з Римською імперією, Пергам був багатим і розвинутим містом з населенням понад 200 тис. осіб. У культурному відношенні він міг би зрівнятися лише з Александрією та Антіохією. Серед його пам'яток  — знаменитий Пергамський вівтар, Асклепіум, храми Афіни та Деметри тощо. 

Історія бібліотеки[ред.ред. код]

Пергамська бібліотека була заснована Евменом II  і розташововувалася в північній частині Акрополя. Вона стала другою за значенням (після Александрійської) бібліотекою античності. За свідченням Плутарха, в ній зберігалося близько 200 тис. книг. Одним з керівників бібліотеки у II в. до н. е. був Кратет (Кратес) Малльський  — грецький граматик та філософ-стоїк. Він народився в Кілікії, здобув освіту в Тарсі, а потім переїхав до Пергама, і там жив під заступництвом Євмена II і Аттали II. Тут Кратет заснував Пергамську граматичну школу — науковий центр, що був головним конкурентом Александрії. Кратета цікавили твори Гомера, зокрема деякі фрагменти його коментарів «Іліади» та «Одісеї», що були збережені схоліастами та іншими давньогрецькими письменниками. 

За свідченням Плутарха[1], існуванню Пергамской бібліотеки поклав кінець Марк Антоній. Він передав Клеопатрі для Александрійської бібліотеки всі 200 тис. книг, що були його весільним подарунком. Певна річ, будь-яких індексів та каталогів, які підтверджували або спростовували це свідчення та повідомляли б про точний розмір та склад бібліотеки, не збереглося. 

У Пергамскій бібліотеці був великий читальний зал, оточений численними полицями. Порожній простір між зовнішніми стінами та полицями служив для циркуляції повітря. Це було зроблено з метою захисту бібліотеки від зайвої вологості в теплому кліматі Анатолії та може розглядатися як одна з перших технологій збереження рукописів. У головному читальному залі стояла статуя Афіни, богині мудрості. 

Пергамент[ред.ред. код]

Винахід та сама назва пергаменту пов'язана з Пергамською бібліотекою. Коли Птолемей V заборонив експорт папірусу з Єгипту, Євмен II наказав знайти альтернативний матеріал для письма. Так почалася розробка технології виробництва пергаменту, який робили з тонких шматків овечої або козячої шкіри. Незважаючи на свою дорожнечу, пергамент зменшив залежність інших країн від експорту єгипетських папірусів. Надалі цей винахід зіграв величезну роль у збереженні античної культури та розповсюдженні європейської науки й культури загалом. 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Плутарх. Антоній, 58

Література[ред.ред. код]

  • Lionell Casson, Libraries in the Ancient World, Yale University Press (2001), ISBN 978-0-300-09721-4.
  • Harald Mielsch: Die Bibliothek und die Kunstsammlungen der Könige von Pergamon. In: Archäologischer Anzeiger 1995, S. 765-779
  • Wolfram Hoepfner: Zu griechischen Bibliotheken und Bücherschränken. In: Archäologischer Anzeiger 1996, S. 25-36
  • Severin Corsten, Stephan Füssel, Günther Pflug (Hrsg.): Lexikon des gesamten Buchwesens. Bd. 5. Hiersemann, Stuttgart 1999, ISBN 3-7772-9904-9
  • Wolfram Hoepfner: Die Bibliothek Eumenes' II. in Pergamon. In: Wolfram Hoepfner (Hrsg.): Antike Bibliotheken. Zabern, Mainz 2002, ISBN 3-8053-2846-X, S. 31–38;
  • Volker Michael Strocka|Volker M. Strocka: Noch einmal zur Bibliothek von Pergamon. In: Archäologischer Anzeiger 2000, S. 155–165.