Пергамський вівтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пергамський вівтар, Пергамський музей, Берлін

Перга́мський вівта́р (грец. ho Bomos tu Pergamu) — присвячений Зевсові мармуровий вівтар з міста Пергама, на якому відтворено сцени з міфа про гігантомахію, одна з найвизначніших пам'яток еліністичної архітектури. Вважався чудом світу вже в давнину. Зараз знаходиться в Берліні в Пергамському музеї який спеціально збудували для того, аби розмістити об’єкт у натуральну величину.

Історія створення[ред.ред. код]

Пергамський вівтар споруджено близько 180 до н. е. на честь перемоги пергамців над галатами.

Вівтар розташовувався посерд міста на просторій площі. Піднятий на чотириступінчастий стереобат, майже квадратний в плані, високий монументальний подіум складався з цоколя, широкого фриза з горельєфними зображеннями і сильно винесеного карниза.

У подіум врізано широкий (24 м) східчастий марш, який підіймав на верхній майданчик для ритуального поклоніння Зевсу Сотеру (Рятівнику). Тут знаходився призматичний жертовник — власне вівтар, у вигляді трибуни заввишки 3-4 м, до якого вело ще двоє сходів. З трьох боків його було огороджено глухою стіною, яка продовжувалася на масивних крилах, що з боків оточували головні сходи. На її тлі ефектно виділялися витончені іонічні колонади, що як периптер по периметру огортали всю споруду, виступаючи на кожному з торців чотирма колонами. А 12 колон над сходами формували урочисті пропілеї. Майданчик навколо вівтаря теж оточували стрічки спарованих колон. Такої своєрідної інтерпретації набула прийнята в архітектурі еллінізму перистильна композиція, яка доволі органічно поєднувалася з периптерною, вражаюче піднесеною на грандіозний подіум. З усіх боків подіум оточував широкий фриз (заввишки 2,3 м, завдовжки 120 м), який вважається однією з мистецьких вершин Античності.

Рельєф, з трьох боків оточуючий поміст, був присвячений битві богів і гігантів. Ця боротьба порядку та хаосу, цивілізації і варварства, розуму і грубої сили повинна була нагадувати нащадкам битву їх батьків з галатами, від якої колись залежала доля їх країни.

Історія знахідки[ред.ред. код]

В кінці 19 століття інженер Карл Хуман приїхав працювати на будівництві залізниці від турецького Пергама до узбережжя. Там він побачив, як місцевий люд розбирав стіни і скульптури вівтаря стародавнього міста, відправляючи їх у піч для виробництва вапна. Відтак Хуман відправив кілька знайдених барельєфів в Управління берлінських музеїв і попросив турецький уряд припинити варварство. Потім вісім років експедиція під його керівництвом відкопувала залишки колись могутнього царства. Спеціально збудований Пергамський музей було відкрито у 1930 році.

Література[ред.ред. код]