Переклад Нового світу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Обкладинка англійської версії

«Переклад нового світу»переклад Святого Письма, зроблений на сучасну англійську мову безпосередньо з єврейської, арамейської та грецької мов комітетом Свідків Єгови. Вперше цей переклад був виданий в кількох частинах у період між 1950 і 1960 роках. Видання іншими мовами базується на англійському перекладі. В червні 2005 року українською з англійської перекладено лише «Переклад нового світу. Християнські Грецькі Писання»[1].

Походження назви[ред.ред. код]

У передмові до перекладу видавцями сказано: "Назва "Переклад нового світу" ґрунтується на Божій обіцянці запровадити праведний новий світ на благо усього людства (2 Петра 3:13). Перекладачі цієї праці з любові до Бога, який є Автором Святого Письма, відчувають перед ним особливу відповідальність, щоб передати його думки та слова якнайточніше. Ми молимося, щоб цей переклад приніс велику користь читачам, які щиро намагаються 'набути точне знання правди' (1 Тимофія 2:4)".

Таким чином, основою назви виступає вірш з 2-ої книги апостола Петра, 3-го розділу, та 13-го вірша:

Але ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, на яких перебуватиме праведність[2]

— передмова до видання «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу»

Історія виникнення[ред.ред. код]

Причини створення[ред.ред. код]

У 1946 році від одного з членів Керівного органу Свідків Єгови поступила пропозиція створити власний переклад Біблії на англійську мову.

Основні причини були такі:

  • Відсутність власного імені Бога Єгова
  • Більшість перекладів Біблії, якими користувалися Свідки Єгови, були створені представниками інших релігійних конфесій чи груп, тому вони в деякій мірі передавали надбання минулого - язичницькі філософії та небіблійні традиції. Свідки Єгови хотіли мати переклад зроблений на основі останніх наукових досліджень та вільний від догм і традицій загальноприйнятого християнства.
  • Орфографія, граматика та специфіка ранніх перекладів не завжди відповідає граматиці та розмовній мові сучасного покоління, та в деяких випадках роблять ці переклади важкими для читання чи незрозумілими для читача.

Врахування усіх цих факторів поклало початок і стало причиною для створення "Перекладу нового світу" в 1950 році на англійську мову, а з часом і на інші, зокрема російську та українську.

Ціль перекладу[ред.ред. код]

Перекладачами були поставлені задачі для реалізації такого проекту:

1. Переклад повинен бути точним. Він не повинен підтримувати й просувати які-небудь вчення, а повинен точно додержуватися змісту оригіналу й бути близьким до нього настільки, наскільки це можливо.
2. Переклад повинен бути послідовним. Те саме слово мовою оригіналу повинне послідовно переводитися тим самим словом на сучасну мову, якщо цього допускає контекст.
3. Переклад повинен бути буквальним. У межах можливого виразу обороти мови повинні бути передані буквально, для того щоб читач міг побачити й зрозуміти мислення того часу.
4. Переклад повинен бути зрозумілим. Він повинен бути доступним для простих людей, легко читатися й не викликати постійних трудностей у розумінні.

Ці цілі переслідувалися як при перекладі на англійську мову, так і при перекладі з англійської на інші мови..

Характеристика[ред.ред. код]

Джерела перекладу[ред.ред. код]

Основою для перекладу Єврейських Писань послужила «Biblia Hebraica» Рудольфа Кіттеля, видання 1951—1955 років. У переглянутому виданні «Перекладу нового світу» 1984 року було зроблено поправки відповідно до видання «Biblia Hebraica Stuttgartensia» 1977 року. При перекладі Християнських Грецьких Писань використовувався головним чином стандартний грецький текст 1881 року, приготований Весткоттом і Гортом. Крім того, до уваги бралися рукописи Мертвого моря та численні ранні переклади на інші мови. Переклад українською мовою було зроблено з англійського видання.

Перекладачі[ред.ред. код]

Коли Комітет перекладу Біблії нового світу передавав видавниче право на свій переклад у дар, його члени виразили прохання залишитись анонімними. Пенсьльванське біблійне і трактатне товариство «Вартова башта» вшанувало їхнє прохання. Перекладачі не шукали слави для себе, а прагнули принести честь лише Божественному Автору Святого Письма. З бігом часу інші перекладацькі комітети займали подібну позицію. Наприклад на суперобкладинці «Нової американської стандартної Біблії» (видання з примітками, 1971) зазначено: «Ми не наводили імен жодних вчених для довідки чи рекомендації, тому що, на нашу думку, Боже Слово мають рекомендувати його власні достоїнства».

Перекладачі так би й залишились анонімними, якщо б ці дані не оприлюднив колишній член Керівного органу Реймонд Френц. В книзі «Кризис совести» він пише: «Работа представлена как анонимный перевод, сделанный «Комитетом перевода нового мира». Членами этого Комитета являлись Нейтан Норр, Альберт Шредер и Джордж Гангас; однако Фред Френц был единственным из них, знавшим библейские языки достаточно хорошо, чтобы предпринять попытку подобного перевода. Он два года изучал греческий язык в университете в Цинциннати, а древнееврейский язык учил самостоятельно».

Підхід[ред.ред. код]

Це точний, здебільшого буквальний переклад з мов оригіналу. Він не є вільною парафразою, в якій перекладачі випускають подробиці, котрі вважають неважливими, і додають думки, які, на їхній погляд, будуть корисними. Для допомоги дослідникам у ряді видань поміщено багато приміток, в яких наведено різночитання там, де певні вирази можна по-різному правильно перекласти, і подається також список конкретних стародавніх рукописів, на основі яких перекладено те чи інше місце.

Декотрі вірші можуть для когось звучати незвично. Котрий переклад правильний? Читачам пропонується розглянути підтвердження з манускриптів, прочитати пояснення в додатку і порівняти, як це місце передано в кількох інших перекладах.

Вживання особистого імені Бога - Єгова (Ягве) у Єврейсько-арамейських писаннях[ред.ред. код]

"Єгова" (так перекладається на українську мову тетраграма - чотири єврейські літери יהוה, відповідні нашим ЙГВГ), особисте ім'я Бога, вперше з'являється у Буття 2:4. Боже ім'я являє собою куазитивну форму єврейського слова гаваг ("ставати"). Таким чином ім'я Бога означає "Він спричиняє ставати". Це говорить про Єгову, як про Того, хто послідовно виконуючи свою волю, стає Виконавцем обітниць, Тим, хто завжди втілює в життя свої наміри.

Боже ім'я зустрічається у єврейському тексті 6828 разів у вигляді тетраграми (יהוה).

Тож творці "Перекладу нового світу" послідовно передавали יהוה як Єгова (узвичаєна в українській мові вимова יהוה) в усіх 6828 випадках крім Сд. 19:18. Також, базуючись на інших доступних манускриптах, Боже ім'я було відновлене ще в декількох місцях. Загалом Боже особисте ім'я Єгова вживається у "Перекладі нового світу" єврейсько-арамейських писань 6973. Збережена була також і скорочена форма імені Єгова - Яг (наприклад у фразі "Вихваляйте Яг", що традиційно відома як "Алілуя" (евр. галелу-яг).

Вживання особистого імені Бога - Єгова (Ягве) у Християнських грецьких писаннях[ред.ред. код]

Слід зазначити, що те ім’я вживається не лише в «Перекладі нового світу». У перекладах Християнських Грецьких Писань на єврейську мову Боже ім'я можна знайти у віршах, де безпосередньо цитуються натхнені Єврейські Писання. В «Емфатичному діаглоті» («The Emphatic Diaglott», 1864) ім'я Єгова вживається 18 разів. У перекладах Християнських Грецьких Писань принаймні на 38 інших мов також вживається Боже ім'я у звичній для тих мов формі.

Той факт, що Ісус Христос наголошував на імені свого Отця, свідчить про те, що він сам вільно вживав його (Матв. 6:9; Ів. 17:6, 26). За словами Ієроніма, що жив у четвертому столітті н. е., апостол Матвій написав своє Євангеліє спершу по-єврейськи, а в цьому Євангелії цитуються численні уривки з Єврейських Писань, які містять Боже ім'я. Інші письменники Християнських Грецьких Писань цитували з грецької Септуагінти (переклад Єврейських Писань на грецьку мову, початий близько 280 року до н. е.). Ранні копії цього перекладу містили Боже ім'я, написане єврейськими літерами,— це підтверджують фрагменти автентичних рукописів, які дійшли до наших днів.

Джордж Говард, професор університету в Джорджії (США), писав: «Оскільки тетраграма [чотири єврейські літери, якими пишеться Боже ім'я] усе ще вживалася в рукописах грецької Біблії, які складали Писання ранньої церкви, то розсудливим є висновок, що письменники Н[ового] З[авіту] при цитуванні з Писань зберігали тетраграму в біблійному тексті» («Журнал біблійної літератури» [«Journal of Biblical Literature»], березень 1977 року, с. 77).

Причини пропуску деяких віршів[ред.ред. код]

Хоча ці вірші можна знайти в декотрих перекладах, їх, однак, немає в найдавніших наявних біблійних рукописах. Порівняння з іншими сучасними перекладами, як-от католицьким перекладом Хоменка, показує, що інші перекладачі теж усвідомлювали, що вірші, про які йде мова, не належать до тексту Біблії. У деяких випадках вони були взяті з іншої частини Біблії і додані копіїстом до тексту, який переписувався.

Назви книг і нумерація розділів[ред.ред. код]

Назви Біблійних книг і нумерація розділів дещо відрізняються від прийнятих у деяких інших перекладах (особливо від російського "Синодального перекладу"). Це спричинено тим, що "Переклад нового світу" дотримується масоретської традиції, а не Септуагінти.

Також варто зазначити зміну загальноприйнятих висловів «Старий Завіт» і «Новий Завіт», на більш підхожі назви — «Єврейсько-арамейські Писання» та «Християнські Грецькі Писання».

Примітки[ред.ред. код]

  1. Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу.
  2. У перекладі Огієнка цей вірш звучить так: "Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває"

Посилання[ред.ред. код]


Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.