Перемишль
| Перемишль Przemyśl |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Панорама міста | ||||
| Основні дані | ||||
| Країна | ||||
| Регіон | Підкарпатське воєводство | |||
| Засноване | X століття | |||
| Статус міста | 1389 | |||
| Населення | 66 867 (2008[1]) | |||
| Площа міста | 43,76 км² | |||
| Густота населення | 1528 осіб/км² | |||
| Поштові індекси | 37700 — 37720 | |||
| Телефонний код | 48 16 | |||
| Географічні координати | ||||
| Міста-побратими | ||||
| Міська влада | ||||
| Адреса | Rynek 1 37-700 Przemyśl |
|||
| Веб-сторінка | http://www.przemysl.pl | |||
| Мер міста | Роберт Хома | |||
|
|
||||
Пере́мишль (пол. Przemyśl — МФА: ['pʂεmɨɕl]) — місто на правах повіту, розташоване за 12 кілометрів від українсько-польського кордону. Населення — 68 тисяч мешканців, територія — 44 кв. км. Перемишль лежить над річками Сян і Вігор, на перетині важливих залізничних та автомобільних шляхів. З 1340 по 1772 роки був центром Перемишльської землі Руського воєводства. У 1975—1999 рр. місто було центром Перемиського воєводства. Тепер є повітовим центром Підкарпатського воєводства.
Зміст |
[ред.] Історія
Ще у X ст. Перемишль був центром князівства племені білих хорватів та осідком найдавнішого на галицьких землях єпископства. Від 980-х років був приєднаний Володимиром Великим до Київської Русі. Потім став центром удільного князівства Рюрика та Володаря Ростиславовичів й одним із значних міст Галицько-Волинського королівства.
В ХІ-ХІІІ ст. за Перемишль точилася безперервна боротьба між руськими, польськими, угорськими володарями. Битва під Ярославом 17 серпня 1245 р. закінчила довгий період боротьби Данила Галицького з угорсько-польською коаліцією і чернігівськими князями за галицький престол. Після спустошення татарами околиць Львова та Галича князь Лев Данилович мав намір саме Перемишль зробити головним центром своєї держави.
У XIV ст. Перемишль увійшов до складу Польщі, а в 1389 році король Володислав ІІ Ягайло надав місту маґдебурзьке право.
Місто було важливим торговим та ремісничим центром. У Перемишлі налічували до 18 цехів: шевців (уперше згадано в актах 1386 року), різників (1400), ковалів та слюсарів (1471), седлярів (1482), кушнірів (1509), столярів (1537), пекарів (1558), кравців (1561), броварників (1561), цирюльників (1574), ткачів (1578), капелюшників (1580), крамарів (1591), золотників та малярів (1625), гончарів (1634), музикантів (1754), мулярів та теслярів (1798). Кожен цех мав свою вежу на міських мурах. А з прадавніх часів над містом височів укріплений замок.
У 1657 році перемиські міщани напали на валку, яка везла вино для війська семигородського князя Юрія ІІ Ракоці. Розлючений князь послав військо, щоб здобути Перемишль та вирізати усіх чоловіків. 1 березня 1657 року трансильванські вояки зайняли та пограбували приміський монастир реформатів і розпочали штурм міста. Міщани ледве відкупилися від неприятельського війська, а своїм порятунком стали завдячувати святому Вінцентові, мощі котрого перебувають у Францисканському костелі. Відтоді св. Вінцент став покровителем міста.
У Перемишлі були резиденції греко-католицьких та римо-католицьких єпископів. У 1412 році король Владислав Ягело передав руський кафедральний собор на замку латинникам. У 1460 році розпочалося будівництво нової римо-католицької катедри, яка після численних перебудов збереглася донині.
Православні та греко-католицькі владики Перемисько-Самбірсько-Сяноцької єпархії, окрім Перемишля, перебували в різний час у Валяві, Лаврові, Самборі.
У 1784 році цісар Йосиф II передав єпархії для кафедрального собору ліквідований монастир отців кармелітів. Натомість від греко-католиків забрали недобудований собор на Владичому. Від нього залишилася вежа з дзиґарем, зараз тут розташований музей люльок.
У період діяльності греко-католицьких єпископів Інокентія та Георгія Винницьких, Єроніма Устрицького (1715-1762), Атанасія Шептицького (1762-1779), Максиміліана Рилла (1779-1793), Антона Ангеловича (1796-1808), Михайла Левицького (1813-1818), Івана Снігурського (1818-1848), Григорія Яхимовича (1848-1860), Томи Полянського (1860-1869) та інших Перемишль став важливим осередком галицького національного відродження, який називали "Атенами над Сяном".
"Перемишль має великі заслуги у справі перших починів пробудження українського народу до нового життя й до першої освітньої праці та поширення національної свідомості, він навіть випередив до певного ступеня головний і природний осередок українського культурного життя — Львів," — писав перемиський філолог та історик Євген Грицак (1890-1944).
[ред.] Персоналії
У Перемишлі народились:
- Борис Євген-Фердинанд — промисловець, громадський діяч.
- Війтович Петро — скульптор.
- Дмитренко Марія — письменниця; вояк УПА.
- Зарицька Софія — малярка.
- Кавка Іван — скульптор.
- Копистенський Захарія — письменник, культурний і церковний діяч.
- Копистинський Теофіл Дорофійович — український художник-реаліст, портретист.
- Копко Петро Максимович — український філолог.
- Сатурчак Лукаш — польський і український історик, журналіст.
- Німців Мирослав-Данило — український архітектор.
- Рудницький Степан Львович — географ і картограф, академік
- Рудницький Ярослав-Богдан — мовознавець, науковий і громадський діяч, літературознавець, фольклорист.
- Скруток Олекса — маляр-академіст.
- Стахів Євген Павлович — діяч українського підпілля в роки Другої Світової війни.
- Федак Степан — громадський діяч, філантроп, адвокат.
- Фільц Орест Володимирович — лікар, доктор медичних наук, професор.
- Чехович Костянтин — доктор філософії, філолог-славіст.
- Шашаровський Володимир — актор і режисер.
- Шухевич Герміна — громадська діячка.
- Якубинський Андрій — поет, автор духовних віршів.
- Мирослав Прокоп — політичний і громадський діяч, науковець і публіцист.
З Перемишлем була пов'язана діяльність таких діячів просвіти, науки та духовного життя, як Івана Могильницького, Йосифа Левицького, Йосифа Лозинського, Івана Лаврівського, Івана Мишковського, Михайла Вербицького, Анатоля Вахнянина, Степана Шаха, Уляни Кравченко, Анатоля Курдидика, Василя Пинила, Олени Кульчицкої.
[ред.] Демографія. Українці в Перемишлі.
За часів Австро-Угорщини Перемишль був третім за величиною та значенням містом Галичини (після Львова та Кракова). У 1910 році в місті проживали 54 тисячі мешканців. З них 47% українців, 22% поляків, 30% євреів.
У роки І Світової війни під однією з найпотужніших в Європі — Перемишльською фортецею точилися кількамісячні бої. 3 листопада 1918 року в місті та околицях на короткий час була відновлена українська державність. Лівий берег Сяну, Засяння, займали поляки. 10—11 листопада вони захопили місто.
До 1939 року Перемишль перебував під владою відродженої Польщі. За пактом Молотова-Ріббентропа місто було розділене на дві частини. Рікою Сян проходив кордон між ІІІ Рейхом та СРСР. У 1944 році на короткий час Перемишль входив до складу УРСР, а 1945 був переданий Польщі.
Унаслідок репатріації до УРСР та злочинної операції "Вісла" у 1944-1947 рр. переважна більшість українського населення Перемишля та Надсяння була примусово вигнана з рідних землель. У 1946 році заарештували останнього довоєнного перемиського єпископа УГКЦ Йосафата Коциловського (1876-1947), який загинув мученицькою смертю від рук поляків.
Лише 1989 року греко-католицька (візантійсько-українська) громада Польщі отримала свого єпископа. Тоді Івана Мартиняка було призначено єпископом-помічником при примасові Польщі, а 1991 року Іван Павло ІІ призначив його Перемиським єпископом ГКЦ.
Зараз у місті є резиденція митрополита Перемиського і Варшавського Греко-Католицької Церкви Івана Мартиняка. У 1991 році під час візиту до Перемишля Іван Павло ІІ передав під греко-католицький кафедральний собор колишній костел єзуїтів. Митрополії мають повернути палац перемиських єпископів. Натомість довоєнний греко-католицький кафедральний собор загарбали ченці-кармеліти. Навіть Папа Римський не міг переконати злочинців повернути храм греко-католикам.
Українська громада Перемишля налічує тепер до 4 тисяч осіб. Українське громадське життя згуртоване довкола кількох церковних парафій, української школи ім. Маркіяна Шашкевича та Народного дому. У місті відбувається Фестиваль української культури.
У Перемишлі збереглися численні архітектурні та історичні пам'ятки, що робить місто та його околиці принадливим для туристів. Містами-партнерами Перемишля є, зокрема, Львів, Трускавець та Кам'янець-Подільський.
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
|
|||||||||||